ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                                               

                

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 

14 вересня 2006 року                                                                                     м. Київ

 

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Степашко О.І.,

 

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2004 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим.

 

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та  процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі, колегія  -

В С Т А Н О В И Л А :

 

В листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Феодосія яка, на її думку, полягала у необґрунтованій відмові відповідача зробити в її паспорті відмітку про наявність права здійснювати платежі без ідентифікаційного номеру.

 

При цьому просила визнати бездіяльність податкової інспекції  про відмову зробити вказану відмітку у паспорті неправомірною.

 

Свої вимоги мотивувала релігійними переконаннями та ст.1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів».

 

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2004 року, залишеним без змін та ухвалою Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2004 року, скарга ОСОБА_1 задоволена, визнано неправомірною відмову ДПІ у м. Феодосії, зобов'язано відповідача  внести в паспорт ОСОБА_1 відмітку про наявність права на здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера.          

 

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12 травня 2004 року подав касаційну скаргу в порядку ст.327 ЦПК України  до Верховного суду України, який своїм листом від 19 вересня 2005 року на підставі п.п.7,10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства направив її для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

 

В касаційній скарзі ДПІ у м. Феодосія просить скасувати судові рішення та припинити провадження по справі в зв'язку з порушенням при розгляді справи норм матеріального права.

 

Касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

 

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що ОСОБА_1 є прихожанкою храму Пресвятої Богородиці Тверської ікони Божої Матері та не бажає через свої релігійні переконання мати ідентифікаційний номер.

 

Для реалізації свого права вона звернувся до ДПІ у м. Феодосія, але отримала від них відповідь - відмову, яка суперечить вимогам Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».

 

Задовольняючи вимоги позивачки, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», відповідно до якої Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - створюється для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

 

В той же час, відповідно до ч.2 ст.1 цього Закону, передбачена можливість ведення обліку платників податку, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, за раніше встановленими формами обліку  платників податків та інших обов'язкових платежів.

 

Згідно із ст.3 Закону, Державний реєстр фізичних осіб - платників податку створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

 

Доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки: по-перше, обрання альтернативної форми обліку платником податку - це право надане громадянину Законом, по-друге, посилання відповідача на відсутність механізму внесення відміток в паспорта громадян не може бути перешкодою до реалізації прав платниками податків, закріплених в Законі та підставою для не виконання його вимог посадовими особами Державної податкової інспекції.

 

Більше того, п.6 Положення «Про паспорт громадянина України» передбачає можливість внесення записів до паспорта, передбачених цим Положенням або законодавчими  актами України.

 

В ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

 

Крім того,  будь - яких  застережень щодо застосування норм закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний  раніше, Закон не містить.

 

 Більше того, право платника податку обліковуватися за раніше встановленими формами обліку пов'язано за змістом Закону з наявністю релігійних або інших переконань у громадянина і не залежить від часу їх виникнення та бажання це право реалізувати.

 

Відповідно до ч. 1 с. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

 

З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

 

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

 

У Х В А Л И Л А:

 

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду  Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2004 року - без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

 

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

                                 

 

 

 

Головуючий: _________________________ Шипуліна Т.М.

 

Судді: ________________________________ Карась О.В.

                

                        __________________________ Костенко І.М.

 

__________________________ Сергейчук О.А.  

 

__________________________ Степашко О.І.