АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1990/22-ц-555/12Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/1990/555/12 Доповідач - Сташків .І.
Категорія -
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 травня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Сташківа Б.І.
суддів - Жолудько Л. Д., Кузьми Р. М.,
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю апелянта ОСОБА_1, представника Другого відділу ДВС Кащака В.Б.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2011 року та 15 березня 2012 року по справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції незаконними,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2011 року відмовленого ОСОБА_1 в задоволенні скарги щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2011 року та про скасування акта державного виконавця від 26 травня 2011 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 березня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні скарги щодо визнання дій державного виконавця Стрілкової І.П. незаконними щодо скасування акту державного виконавця від 26 травня 2011 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити своє рішення, яким визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції незаконними. В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що оскаржуваний акт не порушує її прав, адже зазначення неправомірних відомостей в акті є порушенням її прав. Крім того, незаконність акта державного виконавця полягає і в тому, що особи, які зазначені в акті не поставили своїх підписів для підтвердження фактів, які зазначенні в акті.
В апеляційній інстанції апелянт підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представник ДВС апеляційну скаргу заперечив та просить ухвалу суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що зафіксований в оскаржуваному акті від 26 травня 2011 року факт відмови ОСОБА_1 про те, що вона відмовилась від виконання ухвали суду від 26 квітня 2011 року відповідає дійсності, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця незаконними.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що права ОСОБА_1, складанням акту, не були порушенні, так як вказаний акт не був підставою для прийняття державним виконавцем рішення в ході здійснення виконавчого провадження. А не зазначення в оскаржуваному акті понятих та місця проживання осіб в присутності яких складений акт, а також відсутність їх підписів не слугує достатніми підставами для визнання дій державного виконавця незаконними.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду скарг на рішення державних виконавців.
Відповідно до положень розділу VII ЦПК України учасники виконавчого провадження можуть звернутися в суд зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
Згідно п. 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року у вступній частині акта, крім інших обов'язкових реквізитів, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився»проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
Проте суд першої інстанції зазначені вище вимоги не врахував, та безпідставно визнав, що не зазначення в акті державного виконавця місця проживання осіб в присутності яких складений акт, а також відсутність їх підписів не слугує достатніми підставами для визнання дій державного виконавця незаконними.
Зазначене порушення норм процесуального права позбавило суд можливості повно та всебічно встановити обставини справи.
Крім того, розглядаючи по суті скаргу ОСОБА_1, суд не врахував вимоги ст.385 ЦПК України, згідно якої скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Таким чином, строк на звернення до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця визначений статтею 385 ЦПК України, тобто він є процесуальним строком.
Як встановлено судом і це не заперечує сама скаржниця ОСОБА_1, вона була присутня при складанні державним виконавцем акту 26 травня 2011 року, проте відмовилась від його підпису. Тобто вона знала про його існування в день його складання 26 травня 2011 року.
Як вбачається зі скарги та стверджується вхідним штампом Тернопільського міськрайонного суду на скарзі, 15 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою на правомірність дій державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 травня 2011 року, акту державного виконавця від 26 травня 2011 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2011 року.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що скаржниця звернулась в суд зі скаргою через тривалий проміжок часу, після закінчення процесуальних строків, встановлених чинним законодавством, окрім того скаржник не ставить питання про його поновлення та не наводить поважних причин пропуску процесуального строку. Не містять в собі таких даних й доводи апеляційної скарги.
Пленум ВСУ в п. 5 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб органів державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»№14, наголошує, що судам необхідно враховувати, що законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника із скаргою, й скарга, пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому законом, залишається без розгляду.
Стаття 72 ЦПК України встановлює, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин (ч.1 ст. 73 ЦПК України).
Оскільки скаржник пропустив десятиденний строк на звернення в суд зі скаргою та не представив суду доказів щодо поважності причини його пропуску з метою його поновлення, суд першої інстанції не мав права розглядати дану скаргу по суті без вирішення питання про поновлення строку на звернення в суд зі скаргою.
Таким чином, суд порушив порядок, встановлений для розгляду скарг на рішення державних виконавців, що відповідно до п.3 частини 1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування оскарженої ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залишення скарги без розгляду.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 07 листопада 2011 року та 15 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Тернопільського міськрайонного суду.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків