АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/576/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 37 Голосій А.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

при секретаріМакарчук Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування - треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_6 та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсним - третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 02.09.2011 року звернулася до суду з позовом до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування - треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_6.

ОСОБА_7 посилається в позові, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Радиванівка, Кам'янського району, Черкаської області померла її мати, ОСОБА_8. Заповіту ОСОБА_8 не залишила. Позивач є єдиною дочкою та спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8 На день смерті ОСОБА_8 проживала і вела спільне господарство разом з позивачем та її чоловіком, ОСОБА_9 в с. Радиванівка, Кам'янського району, Черкаської області, що підтверджується довідкою Радиванівської сільської ради, Кам'янського району, Черкаської області від 23.03.2011 року. Від спадщини, яка залишилася після матері, вона не відмовлялася. До жовтня 2004 року ОСОБА_8 проживала в АДРЕСА_1, який згідно погосподарського обліку належав ОСОБА_10, що підтверджується довідкою Мліївської сільської ради від 16.08. 2011 року. Вказаний будинок її мати успадкувала згідно заповіту від 01.08. 2000 року після смерті ОСОБА_10, яку доглядала і вела з нею спільне господарство до ІНФОРМАЦІЯ_2 - дня смерті ОСОБА_10 Коли ОСОБА_10 померла, ОСОБА_8 фактично вступила в управління її спадковим майном, оскільки за власний кошт здійснила її поховання, на річницю після смерті робила поминки. З успадкованого будинку не виїжджала, проживала в ньому, після смерті ОСОБА_10, більше трьох років, утримувала будинок та присадибну ділянку, здійснювала догляд за могилкою ОСОБА_10 Через брак коштів та поганий стан здоров'я документально оформити спадщину ОСОБА_8 не встигла.

В жовтні 2004 року ОСОБА_8 переїхала проживати до позивача ОСОБА_7 в с. Радиванівка, Кам'янського району, Черкаської області за станом здоров'я та останні роки не мала можливості їздити в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, а тому догляд за будинковолодінням здійснювала позивач та її чоловік.

18 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_7 приїхала в с. Мліїв для оформлення спадщини після смерті матері. Від секретаря сільської ради вона дізналася, що на підставі заповіту ОСОБА_10 від 13.02.1997 року, 21 липня 2010 року Городищенський районний суд Черкаської області прийняв рішення у справі за позовом ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування та визнав за нею право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_7, вважаючи, що порушено її права на спадкування, оскаржила рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21.07.2010 року в апеляційному порядку.

13.07.2011 року апеляційний суд Черкаської області скасував рішення Городищенського районного суду від 21.07.2010 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_6 у задоволенні позову до Мліївської сільської ради, третя особа Городищенське відділення ЧООБТ1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на будинок померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 по АДРЕСА_1.

Отримавши копію вищезазначеного рішення, вона звернулась до Городищенської державної нотаріальної контори, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, але у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на будинок ОСОБА_10, та роз'яснено, що дане питання може бути вирішене в судовому порядку. В зв'язку з цим позивач звернулася до суду з позовом та просила визнати, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла спадщину після ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, так як за заповітом від 01.08. 2000 року фактично вступила в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування на будинковолодіння по АДРЕСА_1 та зобов'язати Городищенське відділення Черкаського ОБТІ провести державну реєстрацію вищевказаного будинку за ОСОБА_7.

22.12.2011 року в судовому засіданні ОСОБА_7 подала до суду доповнення до позову та просила: визнати що ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки за заповітом фактично вступила в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1; визнати, що при складанні заповіту ОСОБА_10 в Мліївській сільській раді Городищенського району Черкаської області від 01.08.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 63, була допущена технічна помилка, а саме: замість заповідаю ОСОБА_8 в заповіті записано заповідаю ОСОБА_11; визнати, що заповіт ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області від 01.08.2000 року, зареєстрований в реєстрі за № 63, складено заповідачем саме на ім'я ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Радиванівка Кам'янського району Черкаської області.

26.09.2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсним - третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ.

ОСОБА_6 свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_8 біля одного місяці доглядала її тітку - ОСОБА_10, оскільки вона проживала в Київській області та не мала змоги її доглядати, а тітка відмовилася змінювати своє місце проживання. ОСОБА_6 вказує, що тітці був потрібен постійний догляд, тому нею було укладено усний правоочин з ОСОБА_8 про те, що остання за грошову винагороду буде доглядати її тітку. Після смерті ОСОБА_10, ОСОБА_8 залишила будинок померлої. Ні будинком, ні земельною ділянкою вона не користувалася та в житловому будинку померлої тітки постійно не проживала.

Поховання ОСОБА_10 здійснювалася за її кошти та за її безпосередньою участю, будь - якої участі у фінансуванні даного заходу та інших ритуальних заходах ОСОБА_8 не приймала.

Також ОСОБА_8 не була зареєстрована за місцем проживання померлої ОСОБА_10, оскільки згідно наданої ОСОБА_7 довідки від 23.03.2011 року, виданої Радиванівською сільською радою Кам'янського району ОСОБА_8 до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_7 ОСОБА_6 вказує, що ОСОБА_8 на час відкриття спадщини користувалася житловим будинком померлої ОСОБА_10, у зв'язку з доглядом за нею відповідно до усної домовленості між нею та ОСОБА_8, тому вважає, що дані дії за своїм характером не можуть свідчити про прийняття нею спадщини. ОСОБА_6 на час відкриття спадщини ОСОБА_8 всупереч вимогам ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року не вступила в фактичне управління та володіння спадковим майном та не подала на протязі шести місяців до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, тому вона спадщину після смерті ОСОБА_10 не прийняла, а відповідно ОСОБА_7, яка є її спадкоємицею не може претендувати на майно, яке не було успадковане її матір'ю.

ОСОБА_6 вважає, що спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України, ніким із спадкоємців не була прийнята, і спадкове майно не перейшло до держави, тому вона як спадкоємиця за законом п'ятої черги має право на спадкування майна померлої тітки. Крім того, 13.07.1997 року на її ім'я було складено заповіт ОСОБА_10, згідно якого все своє майно померла ОСОБА_10 заповіла їй, та станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, день смерті ОСОБА_10, остання наміру змінювати зміст заповіту не висловлювала та жодних конфліктів між нею та ОСОБА_10, які б змусили останню змінити заповіт не було. ОСОБА_6 вважає, що спадщину вона прийняла, оскільки після відкриття спадщини і до теперішнього часу користується майном померлої, зберігає належні їй документи, а саме, ощадні книжки та інші документи. Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

ОСОБА_6 також посилається в зустрічному позові, що ОСОБА_7 не може отримати спадкове майно ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_7 подала до суду дублікат заповіту, посвідченого 24.05.2004 року секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області ОСОБА_12, який було видано ніби то замість втраченого.

Як вбачається із змісту дублікату заповіту, 01 серпня 2000 року ОСОБА_10 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області ОСОБА_12, реєстровий номер 63, відповідно до якого заповідач ОСОБА_10 все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати її на день смерті , і на що вона за законом матиме право, а також на грошовий вклад в Ощадбанку 3278/03 Городищенського відділення в селі Мліїв на рахунках № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 заповіла ОСОБА_8. Дублікат заповіту зареєстровано в реєстрі за № 73. Примірник заповіту згідно змісту наданого до суду дублікату заповіту зберігається в справах виконавчого комітету Мліївської сільської ради. Однак, примірник оригіналу заповіту, який на теперішній час зберігається в справах виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, що підтверджується належно засвідченою копією заповіту не збігається за своїм змістом з дублікатом заповіту, наданого до суду ОСОБА_7

Згідно дублікату заповіту, заповідач ОСОБА_10 заповіла все своє майно ОСОБА_13, а згідно примірника, що зберігається в Мліївській сільській раді особою, якій заповідається майно є ОСОБА_11, тобто спадкоємцями значаться різні особи. Також згідно дублікату заповіту його складено, посвідчено та зареєстровано 01.08.2000 року, а згідно примірника Мліївської сільської ради 21 липня 2000 року, тобто до 01.08. 2000 року, його складання ОСОБА_10

ОСОБА_6 вважає, що заповіт та дублікат заповіту мають бути визнані судом недійсними, оскільки за своїми формами та посвідченням суперечать один одному, мають невідповідності щодо прізвища спадкоємця та дати їх реєстрації, не відповідають волі заповідача та посвідчені особою, що не мала права його посвідчувати, яка волевиявлення заповідача не виясняла, особу не встановлювала, дієздатність не перевіряла, тому вищезазначені заповіт та дублікат заповіту слід визнати недійсними, оскільки зазначені документи порушують законні права позивача, як спадкоємиці за законом п'ятої черги.

Позивач ОСОБА_6 просила суд визнати дублікат заповіту від 24 травня 2004 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, реєстровий номер № 73 недійним. Визнати заповіт від 01 серпня 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій від 21 липня 2000 року за № 63 недійсним.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_7 до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування - треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_6 - задоволено частково.

Визнано, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, так як за заповітом фактично вступила в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1

Визнано, що заповіт ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області від 01.08.2000 року зареєстрований в реєстрі за № 63, складено заповідачем саме на ім'я ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Радиванівка Кам'янського району Черкаської області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсним - третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку, направивши до суду апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов, яким дублікат заповіту від 24 травня 2004 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області № 73 і заповіт від 01 серпня 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради, Городищенського району, Черкаської області № 63 від 21 липня 2000 року визнати недійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не повністю відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив із їх доведеності позовних вимог, що заповіт відповідає вимогам щодо форми, складений без порушення вимог щодо його форми, правомірно посвідчений секретарем сільської ради та дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання заповіту від 01 серпня 2000 року недійсним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_10, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого відкрилась спадщина на спадкове майно, в яке входить і будинок по АДРЕСА_1, власником якого вона є згідно даних довідки № 506 від 23.10. 2010 року , виданої виконавчим комітетом Мілївської сільської ради на підставі даних по господарських книг № 6 за 2006- 2010 роки.

ОСОБА_10 13 лютого 1997 року був складений заповіт, посвідчений секретарем Мліївської сільської ради Городищенського району, яким вона все своє майно заповідала ОСОБА_6.

01 серпня 2000 року ОСОБА_10 склала ще один заповіт , посвідчений секретарем Мліївської сільської ради Городищенського району, яким все своє майно заповідала ОСОБА_11.

Згідно отриманої відповіді на запит апеляційного суду з Городищенської державної нотаріальної контори Черкаської області № 236 /0214 від 01.03. 2012 року повідомляється, що після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрито спадкову справу № 976 / 2000 за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_14. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. Свідоцтво про право на спадщину по даній справі не видавалось. Як вбачається із заяви про прийняття спадщини ОСОБА_14, яка є інвалідом 1 групи, рідною сестрою та спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_10

В п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавства, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, в тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

З урахуванням даних вимог закону, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі по суті заявлених вимог керувався лише ЦК України 2003 року, хоча спірний заповіт був посвідчений 01 серпня 2000 року та на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 чинним був ЦК УРСР.

Заповіт як одностронній правочин підпорядковується загальним вимогам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти : в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі ; складені особою, яка не мала на це права ( особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо форми його посвідчення.

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР встановлено нотаріальну форму заповіту за зазначено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/ 5 у населених пунктах , де немає державних нотаріусів посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у відповідності за ст. 37 Закону України «Про нотаріат « мають право посвідчувати заповіти.

Згідно п. 2 Інструкції вказано, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Згідно наданого суду рішення Мліївської сільської ради Городищенського району № 1/ 4 від 08 квітня 1998 року «Про обрання секретаря сільської ради» секретарем сільської ради обрано ОСОБА_12, яку затверджено відповідальною за вчинення нотаріальних дій.

Згідно п. 8 вищевказаної Інструкції нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також, коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення дії ( на дому, в лікарні та інше) із зазначенням адреси , а також причин цього.

Згідно п. 19 Інструкції всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (додаток № 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі , позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.

Запис нотаріальної дії в реєстрі провадиться посадовою особою виконавчого комітету чорнилом ( або кульковою ручкою) і тільки після того, як посвідчувальний напис чи документ, що посвідчується чи засвідчується, підписаний.

Згідно п. 33 Інструкції посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541, 543 ЦК і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету.

Як вбачається із матеріалів справи та копії оригіналу заповіту від 01.09. 2000 року, яким ОСОБА_10 заповідала все своє майно ОСОБА_11 секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району не дотримано вимог чинного на той час законодавства щодо посвідчення заповіту згідно вищевказаної Інструкції та вимог ст. 541 ЦК УРСР1963 року.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР 1963 року недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Ст. 541 ЦК УРСР передбачено зазначення місця і часу заповіту укладення заповіту.

Так, в заповіті в порушення вимог п. 8 Інструкції не вказано, що посвідчення заповіту вчинялось не в приміщенні виконкому сільської ради села Мліїв, а по місцю проживання ОСОБА_10 ( на дому та їх причини ), не зазначено це і в реєстрі, як вимагало діюче на той час законодавство , де вказується місце вчинення із зазначенням адреси.

Також при посвідченні заповіту порушено вимоги п. 19 Інструкції, оскільки спірний заповіт датований 01 серпня 2000 року, але запис про його реєстрацію здійснено раніше 21 липня 2000 року, що є недопустимим, оскільки згідно вимог вищевказаної Інструкції посадова особа реєструє в реєстрі нотаріальну дію після підписання особою документу, а заповіт ОСОБА_10 підписала лише 01 серпня 2000 року.

Допитана в якості свідка секретар сільської ради ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила таку невідповідність технічною помилкою, як і невідповідність прізвища особи , якій заповідалось майно, оскільки в оригіналі заповіту вказано ОСОБА_11, а в дублікату заповіту ОСОБА_8 та текст оригіналу і дублікату не співпадають, що вона також не змогла пояснити.

Відповідно до п. 27 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/ 5 заповіти і довіреності, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються посадові особі виконавчого комітету не менш, ніж у двох примірниках, один з яких залишається у виконавчому комітету Ради народних депутатів.

Згідно з п. 23 Інструкції передбачено, що у разі втрати документа, посвідченого посадовою особою виконавчого комітету, за письмовою заявою осіб, перелічених в пункті 4 цієї Інструкції, видається дублікат втраченого документа.

Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям лише після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті , дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтв про смерть заповідача і померлого спадкоємця.

Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа.

Згідно п. 39 Інструкції у випадку одержання посадовою особою виконавчого комітету заяви про скасування чи зміну заповіту, так само як і одержання нового заповіту, який відмінює чи змінює раніше посвідчений заповіт, посадова особа виконавчого комітету робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в алфавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірнику заповіту, який зберігається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів.

24 травня 2004 року секретарем виконкому Мліївської сільської ради Городищенського району ОСОБА_12 видано дублікат заповіту, зареєстрований в реєстрі за № 73, замість втраченого на ім'я ОСОБА_8, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради 01 серпня 2000 року та зареєстрований в реєстрі за № 63, яким ОСОБА_10 заповідала все своє майно ОСОБА_8 ( в оригіналі заповіту вказано прізвище «ОСОБА_11») та оригінал і дублікат заповіту не є одного змісту.

Така невідповідність дубліката заповіту оригіналу дає підстави вважати, що оригінал та дублікат не перевірялись та належним чином при їх видачі та посвідченні та перечитувались ніким, оскільки такі помилки при їх виявлені повинні були б бути усунені та вказано правильні дані та статтю ЦК і прізвище зазначено відповідно до оригіналу, а в разі потреби необхідно було вносити виправлення відповідно до вимог Інструкції .

В разі втрати оригіналу заповіту ОСОБА_8 і отримання дублікату в неї була можливість побачити невідповідності прізвищ в оригіналі заповіту в сільській раді та встановити відповідно до вимог закону належність саме їй даного заповіту, а не іншій особі, але ОСОБА_8 за свого життя протягом дев' яти років після смерті ОСОБА_10 цього не зробила, до нотаріальної контори не зверталась та спадщину не оформляла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Радиванівка Кам'янського району Черкаської області померла ОСОБА_8, спадщину після смерті якої прийняла дочка ОСОБА_7 як спадкоємиця за законом першої черги, інших спадкоємців першої черги немає.

Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_7 не надано достатньо належних доказів для обґрунтування та задоволення її позовних вимог, тому вони не підлягають задоволенню, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що заповіт від імені ОСОБА_10, яка заповідала все своє майно ОСОБА_11 від 01 серпня 2000 року, посвідчений секретарем виконкому Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області зареєстрований в реєстрі за № 63 від 21 липня 2000 року складено в порушення порядку його посвідчення і форми та зазначення місця і часу його укладення, тому судом він визнається недійсним.

Підстав для задоволення вимог щодо недійсності дублікату колегія суддів не вбачає, вважаючи їх безпідставними , оскільки достатньо визнання недійсним самого заповіту, після чого втрачає силу і дублікат заповіту, виданий згідно оригіналу.

Посилання ОСОБА_6, що спадщина після смерті ніким не була прийнята, тому вона має право на прийняття спадщини як спадкоємиця п'ятої черги за законом, є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами справи, оскільки спадщина прийнята сестрою померлої ОСОБА_10 та відкрита спадкова справа Городищенською державною нотаріальною конторою. ОСОБА_6 не є спадкоємицею п'ятої черги за законом, оскільки на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 чинним був ЦК УРСР, яким не передбачено спадкування п'ятої черги за законом.

Колегія суддів вважає, що її права порушено виходячи з того, що на ім'я ОСОБА_6 був складений заповіт ОСОБА_10 від 13.07 1997 року , оскільки відповідно до вимог закону в разі визнання недійсним останнього заповіту діє попередній заповіт.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 , 313 , 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування - треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_6 та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Мліївської сільської ради про визнання заповіту та дублікату заповіту недійсним - третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до Мліївської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування - треті особи Городищенське відділення ЧООБТІ, ОСОБА_6 відмовити.

Задоволити зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Мліївської сільської ради про визнання заповіту недійсним - третя особа Городищенське відділення ЧООБТІ.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 від 01 серпня 2000 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області , зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій від 21 липня 2000 року за номером 63.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :