Справа № 2-2816/11

Провадження № 2/1510/542/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року

Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.

при секретарі - Петровій В.В.,

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про розподіл спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про визнання права власності на майно набуте під час шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, яким просить виділити їй житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: літ. «А» загальною площею 79,30 кв.м., з надвірними спорудами: літ. «Б» - сарай цегляний, літ. «В» - сарай цегляний, літ. «Г» - душова цегляна, літ. «Д» - вбиральня цегляна, літ. «Є» - гараж, 1,2,3 - огорожа, 4-5 - споруди. Крім цього, просить виділити їй предмети домашнього побуту, а саме: диван - ліжко напівм'який вартістю 700 грн., крісла м'які 2 шт. - 300 грн., телевізор кольоровий «Самсунг» - 500 грн., тумбочка під телевізор - 100 грн., меблева стінка з дзеркалами - 900 грн., стінка в передпокою - 600 грн., палас - 150 грн., палас коричневого кольору з кубиками - 200 грн., палас кольору морської хвилі - 180 грн., палас - 130 грн., холодильник трикамерний - 900 грн., люстра - 90 грн., світильник, розташований в спальні - 50 грн., світильник - 40 грн., ковдри пухові 2 шт. - 200 грн., покривало на диван - ліжко - 70 грн., годинники настінні електронні 2 шт. - 40 грн., відеомагнітофон - 350 грн., відеоплеєр - 250 грн., дзеркало - 100 грн., пилосос - 150 грн., куточок меблевий (стіл та 4 табуретки) - 250 грн., соковижималка - 60 грн., килим настінний - 500 грн., кавомолка - 30 грн. Вищевказане майно було придбане нею в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_4, яке на даний момент знаходиться в користуванні відповідача. В свою чергу, просить виділити відповідачу ОСОБА_4 а/м Мерседес Бенц 312, д/з НОМЕР_1, а/м ІФА 50, д/з НОМЕР_2, а/м Івеко Дейлі, д/з НОМЕР_3, мотоцикл ИЖ Юпитер 5К, д/з НОМЕР_4, причіп ГКБ 8350, д/з НОМЕР_5, причіп 2 П-5, д/з НОМЕР_6 та предмети домашнього побуту.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3, якими просить визнати за ним право власності на вантажний автомобіль Камаз 532212, 1990 року випуску, д/з НОМЕР_7, мотивуючи тим, що він був придбаний в період шлюбу між ним та позивачкою і обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що вказаний автомобіль був придбаний за кошти які віт отримав займаючись підприємницькою діяльністю і лише формально був зареєстрований за ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, заперечує проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_4 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала в повному обсязі та наполягає на його задоволенні, заперечує проти задоволення первісного позову ОСОБА_3

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про розподіл спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про визнання права власності на майно набуте під час шлюбу необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 10.02.1979 року, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_8 від 10.06.1999 року, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області.

Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 04.02.2005 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був розірваний, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 від 04.07.2007 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області.

Позивач ОСОБА_3 в позовній заяві заявляє вимоги щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення їй житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він був придбаний в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_4.

На численні клопотання представника позивача про встановлення факту купівлі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були продавцями та ОСОБА_4, який був покупцем у 1999 року, судом запитами була витребувана вищезазначена інформація в комунального підприємства «Ренійське бюро технічної інвентаризації» та Одеського державного нотаріального архіву, на які було повідомлено, що запис про посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між вищезгаданими особами відсутній.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_4 та ОСОБА_10 23.09.2005 року, про що свідчить договір купівлі-продажу, посвідчений 23.09.2005 року державним нотаріусом Ренійської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, тобто після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Судом також приймаються до уваги рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 09 січня 2009 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2009 року, відповідно до яких в процесі розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про виселення, судом вже було встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_12 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2005 року і не є спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вищезазначеними рішеннями вже встановлювався факт належності спірного житлового будинку, які набрали законної сили, тому цей факт подальшому доказування не підлягає.

Частиною 1 ст.60 СК України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.п.) самостійного заробітку (доходу). Частиною 3 ст. 61 СК України встановлено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержав за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи вищевикладене, вказане майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю сторін, оскільки воно було набуто не під час шлюбу сторін.

В свою чергу, що стосується позовних вимог ОСОБА_3 щодо виділення їй предметів домашнього побуту, а саме: диван - ліжко напівм'який вартістю 700 грн., крісла м'яке 2 шт. - 300 грн., телевізор кольоровий «Самсунг» - 500 грн., тумбочка під телевізор - 100 грн., меблева стінка з дзеркалами - 900 грн., стінка в передпокою - 600 грн., палас - 150 грн., палас коричневого кольору з кубиками - 200 грн., палас кольору морської хвилі - 180 грн., палас - 130 грн., холодильник трикамерний - 900 грн., люстра - 90 грн., світильник, розташований в спальні - 50 грн., світильник - 40 грн., ковдри пухові 2 шт. - 200 грн., покривало на диван - ліжко - 70 грн., годинники настінні електронні 2 шт. - 40 грн., відеомагнітофон - 350 грн., відеоплеєр - 250 грн., дзеркало - 100 грн., пилосос - 150 грн., куточок меблевий (стіл та 4 табуретки) - 250 грн., соковижималка - 60 грн., килим настінний - 500 грн., кавомолка - 30 грн., суд приймає до уваги, що згідно ч.1 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що у задоволенні вищевказаної частини позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити, оскільки позивачем ОСОБА_3 не доведено факту придбання вищезазначених предметів домашнього побуту в період шлюбу з ОСОБА_4, знаходження їх саме у відповідача та на підтвердження цих обставин не додано відповідних доказів, а представник відповідача заперечував їх наявність у відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_4 заявляє зустрічні позовні вимоги щодо визнання за ним права власності на автомобіль Камаз 532212, 1990 року випуску, д/з НОМЕР_7, який був придбаний в період шлюбу між ним та позивачем ОСОБА_3 та обґрунтовує свої вимоги, що зазначений автомобіль був придбаний за кошти які віт отримав займаючись підприємницькою діяльністю і лише формально був зареєстрований за ОСОБА_3

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

В свою чергу, роз'яснення, дані у п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до яких майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль Камаз 532212, 1990 року випуску, д/з НОМЕР_7 зареєстрований за ОСОБА_7 з 21.03.2001 року, що підтверджено довідкою РЕВ з обслуговування Болградського та Ренійського районів при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 03.05.2012 року за №348, тобто вищезазначений автомобіль був зареєстрований в період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та є відповідно спільною сумісною власністю сторін придбаних в період шлюбу.

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до довідки РЕВ з обслуговування Болградського та Ренійського районів при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 03.05.2012 року за №348 в період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були зареєстровані за ОСОБА_4 наступні транспортні засоби: а/м Мерседес Бенц 312, д/з НОМЕР_1, а/м ІФА 50, д/з НОМЕР_2, а/м Івеко Дейлі, д/з НОМЕР_3, мотоцикл ИЖ Юпитер 5К, д/з НОМЕР_4, причіп ГКБ 8350, д/з НОМЕР_5, причіп 2 П-5, д/з НОМЕР_6.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що вищезазначені транспортні засоби не зареєстровані за приватним підприємством чи фізичною особою - підприємцем, а саме за ОСОБА_4 то вони є відповідно спільною сумісною власністю сторін придбаних в період шлюбу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідно до вимог ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором, але суд відповідно до вимог ст.11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів то відповідно зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню та право власності на автомобіль Камаз 532212, 1990 року випуску, д/з НОМЕР_7 повинно залишитись за позивачем ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 не надав відповідних доказів, що вартість транспортних засобів, а саме а/м Мерседес Бенц 312, д/з НОМЕР_1, а/м ІФА 50, д/з НОМЕР_2, а/м Івеко Дейлі, д/з НОМЕР_3, мотоцикл ИЖ Юпитер 5К, д/з НОМЕР_4, причіп ГКБ 8350, д/з НОМЕР_5, причіп 2 П-5, д/з НОМЕР_6 складають меншу вартість ніж 1/2 частина автомобілю Камаз 532212, 1990 року випуску, д/з НОМЕР_7, а в свою чергу позивачем ОСОБА_3 не ставились питання щодо визнана права власності на транспорті засоби придбані в період шлюбу та зареєстровані за ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 61, 84, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 69-71 СК України, ст.ст. 365, 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про розподіл спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, про визнання права власності на майно набуте під час шлюбу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Бурнусус