ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

                          У Х В А Л А

 

05 жовтня 2006 року                                                                             м. Київ

 

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

 

головуючого-судді   Гончар Л.Я.,

суддів: Гуріна М.І., Загороднього А.Ф.,  Панченка О.І., Лиски Т.О.,

 

            при секретарі:  Якименко О.М.,

 

за участю представників: позивача - ОСОБА_1,

Президента України - Крижанівської І.М.,

Вищої Ради юстиції України - Малиновської В.М., Міщенко С.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Вищої ради юстиції на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області  від 27 січня 2005 року у справі за  позовом ОСОБА_2 до Президента України, Вищої ради юстиції, третя особа - апеляційний суд Харківської області про поновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди,

 

встановила:

 

У червні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою про поновлення порушених прав  на зайняття посади ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом визнання недійсними Указу Президента  України від 24 квітня 2003 року «Про звільнення з посади ІНФОРМАЦІЯ_1», рішення Вищої ради юстиції від 17 березня 2003 року та  відшкодування моральної шкоди. При цьому ОСОБА_2 посилався на те, що Указом Президента України від 24 квітня 2003 року його було звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає, що Указ Президента України та рішення Ради суддів України є недійсними, оскільки Указ Президента України був прийнятий за поданням  Вищої ради юстиції всупереч  вимогам  ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій ", ст. 126 Конституції України без попередньої згоди Ради суддів України і подання Голови Верховного Суду України.

 

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2004 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та визнано недійсними рішення Вищої ради юстиції НОМЕР_1 щодо внесення подання Президенту України про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 та Указ Президента України НОМЕР_2 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1". Стягнуто з Вищої ради юстиції 8,50 грн. державного мита в доход держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 січня 2005 року рішення районного суду змінено: визнано неправомірними рішення Вищої ради юстиції НОМЕР_1 щодо внесення подання Президенту України про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 та Указ Президента України вНОМЕР_2 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1". В решті рішення районного суду залишено без змін.

 

У касаційній скарзі Вища рада юстиції просить скасувати постановлені по справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, незастосуванні тих правових норм, які підлягали застосуванню. Зокрема, заявник вважав, що судами не застосовано положення  абзацу другого частини п'ятої ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» (далі - Закон №3018-ІІІ), яким визначено, що без додержання вимог цієї статті не допускається лише призначення судді на адміністративну посаду, а також  абзацу третього п.8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3018-ІІІ, яким визначено, що голови всіх судів та їх заступники обрані та призначені на ці посади здійснюють повноваження до закінчення строку, на який вони обрані чи призначенні, але не довше п'яти років. Оскільки ОСОБА_2 був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 19 червня 1997 року, то п'ятирічний строк його перебування на адміністративній посаді в апеляційному суді Харківської області закінчився 19 червня 2002 року.

З цих підстав заявник просив ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. 

 

В судовому засіданні представники відповідача /скаржника/ підтримали доводи касаційної скарги.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що вважає ухвалу апеляційного  суду законною і обґрунтованою та просив залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 Указом Президента України від 24 квітня 2003 року на підставі подання Вищої ради юстиції без рекомендації Ради суддів України та подання Голови Верховного Суду України. 

Зі змісту положень п.14 ч.1 ст. 92  Конституції України  вбачається, що призначення суддів на адміністративні посади  в судах та звільнення їх з цих посад має визначатись виключно Законом.

Це положення також підтверджено рішенням Конституційного суду України  від 16.10.2001 року № 14-рп  за 2001 рік .                       

Відповідно до ч.3 ст. 29 Закону №3018-ІІІ, перший заступник та заступники голови апеляційного суду призначаються на посаду з числа суддів та звільняються з посади в порядку, встановленому ст. 20 цього Закону. Згідно з ч. 5 Закону №3018-ІІІ, голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України на підставі рекомендації Ради суддів України.

Суддя може бути звільнений з адміністративної посади в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ради юстиції України.

 

Задовольняючи  позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку і з ним погодився суд апеляційної інстанції про те, що ініціатива Вищої ради юстиції без дотримання встановленого ч.5 ст. 20 Закону №3018-ІІІ порядку не може бути достатньою для видання Указу Президента України, а тому рішення Вищої ради юстиції про внесення подання до Президента України про звільнення ОСОБА_2 з адміністративної посади та виданий на підставі лише цього подання Указ Президента України не відповідають вимогам закону.

 

Наведене свідчить про  те, що Вища рада юстиції може лише ініціювати звільнення судді з адміністративної посади і у разі прийняття нею такого рішення повинна направити подання  Голові Верховного Суду України для узгодження  цього питання з Радою суддів України. Після отримання згоди Ради суддів України направляється відповідне подання Голови Верховного Суду України  Президенту України.

Іншого порядку звільнення судді з адміністративної посади законом не передбачено.

Оскільки Вища рада юстиції не є суб'єктом внесення подання на звільнення судді з адміністративної посади, саме по собі прийняття нею рішення щодо звільнення ОСОБА_2 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 без дотримання зазначеної процедури не може бути підставою для прийняття Указу Президента України.

Крім того, у Вищої ради юстиції були відсутні фактичні підстави для внесення подання Президенту України щодо звільнення його з посади ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції, оскільки оскаржувані рішення суд мав визнавати неправомірними.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права щодо зазначених обставин висновків судів як  першої так і апеляційної інстанцій не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному  трактуванні наведених правових норм і є непереконливими.

Інші доводи скарги також не спростовують висновків судів і не дають підстав для висновку, що при вирішенні справи мало місце неправильне застосування судом матеріального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

 

Рішення судів відповідають вимогам матеріального та процесуального права і не можуть  бути скасовані чи змінені з підстав, що наведені в касаційній скарзі.

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

 

ухвалила:

 

Касаційну скаргу Вищої ради юстиції залишити без задоволення,

а частково змінене рішення Печерського районного суду м. Києва від

4 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

27 січня 2005 року - без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Судді: