Справа № 2-1498\12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2012 року Солом`янський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді- Лозинської М.І.,
за участі секретаря-Назарчук П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта»про визнання кредитного договору № 89/-311-КЮ від 11.08.2003 року недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 89/0311-КО від 11.08.2003 року, який укладений між Акціонерним банком «Перший інвестиційний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта» з моменту його укладення. Просить також визнати недійсним договір застави від 11.08.2003 року, укладений між ПАТ «Перший інвестиційний банк»та ТОВ «Атланта» з моменту його укладення , а також визнати недійсним договір застави від 13.08.2003 року, укладений між ПАТ «Перший інвестиційний банк»та ТОВ «Атланта»з моменту його укладення. Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Бобкова О.В. виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження записи про іпотеку за Договорами іпотеки, укладеними між відповідачами від 11.08.2003 та 13.08.2003 року, а саме адміністративно-офісні приміщення, що розташовані за адресою: м.Київ,вул..Тополева,4-8, літера «А»та АЗС, яка розташована на автодорозі Київ-Одеса 40км+600м праворуч, на території Великосолтанівській сільській ради, Васильківського району Київської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у серпні 2003 року ТОВ «Атланта»мало намір придбати АЗС, у зв`язку з чим товариство звернулось до АБ «Перший інвестиційний банк»з проханням надати кредит та отримало згоду. За результатами переговорів був підписаний договір про наміри кредитування від 05.08.2003року.Питання про отримання кредиту було розглянуте Зборами учасників товариства 07.08.2003 року, відповідно до яких було прийнято рішення надати повноваження генеральному директору укласти Кредитний договір та договори застави в забезпечення зобов`язань по Кредитному договору на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Тополева,4-8 та автозаправочну станцію за адресою : траса Київ- Одеса 40км + 600 м праворуч.
11.08.2003 року між відповідачами був укладений кредитний договір № 89/0311-КЮ, за умовами якого, ВАТ «Перший Інвестиційний Банк»зобов`язалось надати ТОВ «Атланта»кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 433 000 доларів США відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору визначено, що кредитні кошти Банк надає після укладення з Позичальником договору застави нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул..Тополева,4-8.
У зв`язку з тим, що відповідно до умов кредитного договору, було передбачено передання в заставу крім вищезазначеного майна ,ще і 4 квартир, стосовно чого Збори учасників товариства рішення не приймали, позивач вважає, що генеральний директор самостійно прийняв рішення з даного питання, чим допустив перевищення повноважень, наданих Статутом.
Посилаючись на зазначене вище та на те, що генеральним директором не були виконані вимоги Статуту товариства про затвердження зборами учасників договорів сума яких перевищує 100 тис. грн., позивач вважає, що ії права учасника товариства порушені , а відтак кредитний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки банком укладений договір з порушенням ії прав .
При цьому позивач посилається на те, що Банк не мав прав укладати договір в іноземній валюті, оскільки Банк не мав дозволу та індивідуальної ліцензії, які давали право на проведення операцій у валюті. Також позивачем вказано на невідповідність умов договору вимогам законодавства щодо укладення кредитних договорів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з зазначеним позовом, подавши відповідну заяву. В підтвердження пропуску строку позивачкою зазначив , що відповідно до протоколу № 17 зборів учасників, ОСОБА_1, як учасник товариства надала дозвіл на укладення кредитного договору та передачі в заставу для забезпечення зобов`язань за кредитним договором . Після укладення кредитного № 83/0311-КЮ учасники ТОВ «Атланта»( ОСОБА_5-позивач по справі та Носирев О.М.) 20.08.03р. провели збори учасників, що було відображено у протоколі № 18 зборів учасників ТОВ «Атланта», на яких надали право генеральному директору Носиреву О.М. передати у заставу в забезпечення зобов`язань по кредитному договору каталізатори у кількості 1 100 штук.
Таким чином про укладення кредитного договору та договорів застави ОСОБА_1 була обізнана ще 20.08.2003 року.
Крім того, представник відповідача послався на те, що 4 квартири, які були передбачені пунктом 2 кредитного договору для передачі у заставу у забезпечення зобов`язань по кредитному договору в заставу не передавались.
При цьому, як зазначив представник відповідача судами вже розглядалось питання дійсності кредитного договору в підтвердження чого послався на постанову Київського апеляційного господарського суду, яке залишено без змін відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2010 року, та яким в задоволенні позову ТОВ «Атланта»до ВАТ «Перший інвестиційний банк»відмовлено у зв»язку із спливом позовної давності.
Послався на те, що твердження позивача про те, що укладенням кредитного договору порушені ії права як учасника товариства, не є обґрунтованими, оскільки укладення кредитного договору не перешкоджає позивачу здійснювати свої права учасника товариства , що передбачені законодавством та Статутом товариства, і це встановлено судовими рішеннями, зокрема рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.10.2010 року , та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Перший Інвестиційний Банк»,3-ті особи : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ТОВ «Атланта»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім наведеного вище, представник відповідача , заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що укладений кредитний договір повністю відповідає вимогам законодавства, в тому числі в частині надання кредиту в іноземній валюті.
Представник ТОВ «Атланта»-Носирев О.М. - позовні вимоги визнав повністю та просив їх задоволення, підтримавши пояснення наданні представником позивача та доводи викладені в позовній заяві.
Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що 11.08.2003 року між ТОВ «Атланта»та ПАТ «Перший Інвестиційний банк»був укладений кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Атланта»був наданий кредит в сумі 433 дол. США під 20% річних строком до 07.08.2006 року.
05.09.2003 року між ТОВ «Атланта»та ВАТ «Перший Інвестиційний банк»була укладена додаткова угода № 3 до Кредитного договору відповідно до якої позичальник зобов»язався достроково повернути кредит та відсотки за користування кредитом до 09.10.2003 року.
09.10.2003 року між ТОВ «Атланта»та ВАТ «Перший Інвестиційний банк»була укладена додаткова угода № 4 до Кредитного договору відповідно до якої позичальник зобов`язався достроково повернути кредит та відсотки за користування кредитом до 14.11.2003 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору між ТОВ «Атланта»та ВАТ «Перший Інвестиційний банк» були укладені :
-Договір застави від 11.08.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у відповідності до якого для забезпечення зобов`язань по Кредитному договору ТОВ «Атланта» надав у заставу нежилі приміщення- адміністративно-офісні, які розташовані в м. Києві по вул.Тополевій, будинок 4-8 ( літера А).
- Договір застави від 13.08.2003 року, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Київської області Бобковим О.В. у відповідності до якого для забезпечення зобов`язань по Кредитному договору ТОВ «Атланта» надав у заставу об`єкт нерухомого майна, - Автозаправочну станцію, що знаходиться за адресою : автомобільна дорога Київ-Одесса 40км+ 600м праворуч за межами населеного пункту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до протоколу № 17 від 07.08.2003 року зборів учасників ТОВ «Атланта», яке було проведено за участі ОСОБА_1-позивача по справі та яка була обрана головою зборів учасників товариства було вирішено звернутись до АБ «Перший Інвестиційний Банк» з проханням про відкриття кредитної лінії в розмірі 433 000,00 доларів США ( чотириста тридцять три тисячі доларів США 00 центів) в АБ «Перший інвестиційний банк»для поповнення обігових коштів ( придбання АЗС).
При цьому також даним рішенням загальних зборів було визначено про надання права генеральному директору-Носиреву Олександру Михайловичу укласти Кредитний договір та договори застави з АБ «Перший Інвестиційний Банк»на умовах на його розсуд та надати в АБ «Перший Інвестиційний Банк»всі необхідні документи для отримання кредитної лінії в розмірі 433 000,00 доларів США .
Пунктом 3 резолютивної частини зазначеного вище Протоколу було вирішено передати в заставу, в забезпечення зобов`язань по Кредитному договору в АБ «Перший Інвестиційний Банк»нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул.Тополева 4-8 та автозаправочну станцію за адресою траса Київ-Одеса 40км+600праворуч. ( а.с.25).
Посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору було передбачено надання в заставу 4 квартир поряд з іншими об`єктами, які визначені для передачі у заставу, представник позивача та представник ТОВ «Атланта»-Носирев О.М. вказує на те, що права ОСОБА_1 як учасника господарського товариства порушені, оскільки Збори учасників товариства зазначені рішення не приймали.
Проте такі твердження не відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.
Судом встановлено, що 4 квартири за номерами № №61,62,63,64 за адресою: м.Київ,вул..Тополева,4-8 в заставу не передавались.
Зазначену обставину представник позивача та представник відповідача ТОВ «Атланта»не спростували, у зв`язку з чим їх посилання не є підтвердженими.
Крім того, представником позивача не обґрунтовано в чому полягає порушення прав ОСОБА_5 як учасника товариства діями Банку щодо укладення кредитного договору права генеральному директору - Носиреву Олександру Михайловичу укласти Кредитний договір та договори застави при наявності рішення зборів учасників товариства .
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом , звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства, у розподілі товариства та одержувати його частку (дивіденди), одержувати інформацію про діяльність товариства.
Крім того , права учасників господарського товариства чітко визначені ст.116 ЦК України відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
3) вийти у встановленому порядку з товариства;
4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;
5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Судом при розгляді справи не встановлено, які права позивачки , передбачені законодавством, є порушеними внаслідок укладення кредитного договору, а також які перешкоди чиняться позивачці в розпорядженні своїми правами внаслідок отримання кредиту товариством відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником товариства, має 10% частки статутного фонду, а Носирєв О.М.-який є представником відповідача ТОВ «Атланта»у даній справі має 90% статутного фонду.
Таким чином з урахуванням наведеного, суд вважає, що судом не встановлено порушення прав позивача , а відтак ії права не підлягають захисту.
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, зазначені вище обставини щодо відсутності порушення прав позивача як учасника товариства внаслідок отримання кредиту встановлено рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 25.10.2011 року ,у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший інвестиційний банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ТОВ «Атланта»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,та Апеляційним судом м.Києва при розгляді скарги представника ОСОБА_1 на зазначене рішення, яким відмовлено в задоволення позову ОСОБА_1.( а.с.140-149).
Представником відповідача- ПАТ «Перший інвестиційний банк»заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки позивачці було відомо ще у 2003 році про укладений кредитний договір, так як після його укладення відповідно до зборів учасників товариства , які відбулись 20.08.2003 року за участі позивачки було надано право генеральному директору Носирєву О.М. передати у заставу в забезпечення зобов`язань по кредитному договору каталізатори у кількості 1 100 штук.
Такі посилання представника відповідача про сплив позовної давності є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність-це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ,261 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ст.267 ЦК встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.
Судом встановлено, що після укладення кредитного договору були 20.08.2003 року були проведені збори учасників ТОВ «Атланта»за участю ОСОБА_1-позивача по справі , яка була обрана головою зборів, що підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ «Атланта»№ 18. ( а.с.94).
Відповідно до протоколу зборів було вирішено передати в заставу в забезпечення зобов»язань по Кредитному договору АБ «Перший Інвестиційний Банк» каталізатори у кількості 1100 штук та надати право генеральному директору Носиреву О.М. укласти договір застави в обігу( автомобільних каталізаторів).
Таким чином з урахуванням того, що збори учасників товариства проводились вже після укладення кредитного договору, позивачці ще у серпні 2003 року було відомо про укладення кредитного договору.
У зв`язку з тим, що позивачка звернулась до суду з позовом лише у жовтні 2011 року, суд вважає ,що нею пропущений трирічний строк для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.
Стосовно посилань позивачки щодо невідповідності умов кредитного договору вимогам чинного законодавства в частині укладення договору в іноземній валюті, то суд виходить із наступного.
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000року , поняття «коштів» законодавцем визначено-як гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. Зокрема ст.ст.2,47,49 Закону визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.
До банківських послуг належать:
1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;
3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на власних умовах та на власний ризик.
Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.
Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати
1) інвестицій;
2) випуску власних цінних паперів;
3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;
4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;
5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;
6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);
7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.
Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги. Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.
Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.
Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:
1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;
2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
4) лізинг.
Банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням. Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.
Відповідно до пункту в частини4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного кредитування та валютного контролю»,індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Відповідно до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ,затвердженого Постановою Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. N 1429/10028 передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);
Як вбачається із матеріалів справи, Національним Банком України Акціонерному товариству «Перший Інвестиційний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Інвестиційний банк» 30.03.2001 року видано ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»( а.с.84-87).
У відповідності до п.5.3 даного Положення про порядок видачі Банкам банківський ліцензій , письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 17 липня 2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про Національний Банк України »передбачено, що Національний Банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання та валютний контроль.
Таким чином, з урахуванням наведеного, укладення 11.08.2003 року оспорюваного договору в іноземній валюті не суперечить вимогам законодавства, а посилання на це представника позивача не є обґрунтованими.
Також судом, не береться до уваги посилання представника позивача на недійсність укладеного кредитного договору на підставі невідповідності вимогам законодавства.
Судами неодноразово розглядалось питання дійсності умов кредитного договору.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 року в справі за позовом ТОВ «Атланта»до ВАТ «Перший інвестиційний банк»про визнання договору кредиту № 89\0311-КЮ від 11.08.2003 року недійсним відмовлено в задоволенні позову. ( а.с.114-116).
Згідно з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року зазначене вище рішення залишено без змін, та встановлено дійсність укладеного договору.( 117-122).
Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 14 квітня 2010 року зазначену вище постанову Київського апеляційного господарського суду залишено без змін. (а.с.123-126).
Оцінюючи докази у їх сукупності, та кожний доказ окремо, з урахуванням встановлених судами різних інстанцій обставин та наданих висновків, та обставин в даній справі, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, такими ,що суперечать матеріалам справи, а відтак не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, не підлягають також задоволенню вимоги про визнання недійсними укладених договорів застави.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст.3,16,116,256,257,261,267 ЦК України, Законом України»Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний Банк України», Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ,затвердженого Постановою Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. N 1429/10028, ст..ст.10,60,61,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: