ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" червня 2006 р.

Справа  № 29-4/61-05-1760

За позовом: ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”

До відповідача: ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”

про стягнення 490633,01 грн.

Суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Сливка К.Є. за довіреністю № 17 від 15.03.2006р.;

Від відповідача: Гинтул Н.В. за довіреністю № 442 від 21.02.2006р.

                      Марин П.П. за довіреністю № 25/05 від 24.05.2005р

Суть спору:           ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” звернувся до суду з позовом до ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”, в якому просить стягнути з відповідача борг в сумі 490633,01 грн., з якого 401296,06 грн. заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, 6151,85 грн. пеня, 79298,82 грн. заборгованість за послуги відведення ливневих стоків, 3886,28 грн. заборгованість за відведення ненормативно-очищених стічних вод.

Рішенням від 22.07.2005р. позов був задоволений частково. З відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 8029,75 грн., борг за послуги відведення ливневих стоків в сумі 37990,74 грн., борг за відведення ненормативно-очищених стічних вод в сумі 3886,28 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2005р. рішення господарського суду від 22.07.2005р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2005р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2005р. та рішення господарського суду від 22.07.2005р. скасовано, справу 4/61-05-1760 передано на новий розгляд.

Ухвалою від 23.12.2005р. справу прийнято до розгляду суддею Аленіним О.Ю.

Ухвалою від 06.01.2006р. провадження у справі було зупинено.

Ухвалою від 16.03.2006р. провадження у справі було поновлено.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 17.04.2006р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до п. 4 ст. 69 ГПК України на один місяць.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви відповідно 26.05.2006р. до 31.05.2006р. о 15 год. 00 хв., 31.05.2006р. до 01.06.2006р. об 11 год. 00 хв.

31.05.2006 року відповідачем було заявлено клопотання про витребування судом додаткових доказів, яке судом відхилено з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Між сторонами був укладений договір № 5924/3 від 01.11.2000р. про послуги водопостачання та водовідведення, згідно умов якого позивач зобов’язався надавати послуги водопостачання та водовідведення (скиду зливових стоків), а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги водопостачання та водовідведення у термін згідно договору.

Згідно з п.3.9. Договору об’єм скинутих Абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному Господарству від 01 липня 1994 року № 65 (далі Правил). Згідно з п. 15.9. Правил - додаткову кількість стічних вод,що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослужби".

Однак, відповідач не своєчасно і не в повному обсязі оплачував надані послуги з водопостачання та водовідведення, у зв’язку з чим, за розрахунком позивача, ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” заборгувало ТОВ «Інфокс»в особі філії «Інфоксводоканал»в період з 01.09.2002р. по 01.10.2004р. 401296,06 грн. за послуги водопостачання та водовідведення, 79298,82 грн. за послуги відведення ливневих стоків, 3886,28 грн. за відведення ненормативно-очищених стічних вод.

За твердженням позивача, нарахування за надані послуги водопостачання та водовідведення неодноразово визнавалися і підтверджувались відповідачем, що вбачається з наступного.

Будівництво мікрорайону „Станкостроїтель” було запроектоване і велося відповідачем. На підключення мікрорайону „Станкостроїтель” до системи водопостачання та водовідведення заводом були одержані технічні умови відповідно до Інструкції про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації, затвердженої наказом Госкомжилкомунгоспом України від 02.12.1992р. і п. 2.2 „Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, затверджених наказом Госжилкомгоспа України № 65 від 01ю07ю1994р. Водопровідні і каналізаційні мережі, об’єкти і споруди мікрорайону „Станкоспроїтель” є власністю відповідача і є локальним водопроводом, призначеним для водопостачання підприємств, промвузла, відомчого житлового фонду, окремого району міста.

Межею відповідальності є точка підключення до системи комунального водопроводу, в якій встановлений прилад обліку води. Відповідно до п. 1.13 Правил водокористування, водопровідні вводи підприємств, відомчих житлових будинків, а також прилади і пристрої на них, колодязі, запірна арматура, водолічільники,  належать абоненту і їх експлуатуються.

Відповідно до умов договору відповідач надавав звіти про водоспоживання, які включали об’єми водоспоживання відомчого житла з вказівкою особового рахунку № 117-98.

Між сторонами у двосторонньому порядку підписані сумісні акти № 1801 від 06.07.2000р., вказаний перелік житлових будинків мікрорайону „Станкостроїтель”, що знаходяться на вводі водопроводу d=100 мм і одержують воду через повишаючу насосну станцію мікрорайону.

Об’єм скинутих абонентом ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п. 3.9 договору і п. 15.9 Правил водокористування.Тобто об’єм скинутих зливових стоків був розрахований по акту № 883 від 15.04.2003р. про площу басейну водозбору і довідок гідрометеослужби.  

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на наступне.

Як стверджує відповідач, Додаток № 1 до договору не складався та не підписувався сторонами, так як в цьому не було необхідності, оскільки договір передбачав надання послуг по водопостачанню та водовідведенню   тільки   одного   промислового   об’єкта розміщеного за адресою 65005, м.Одеса, вул.Бугаївська, 21.

На момент підписання цього договору, тобто станом на 01 листопада 2000 року, ВАТ „ОЗРСВ" не мало на своєму балансі (і зараз немає) промислових чи житлових (комунальних) об'єктів, які розташовані за іншими юридичними адресами.

Згідно з пунктом 3.1. (розділу 3. Порядок і строки розрахунків) договору №5924/3, - „Облік спожитої води здійснюється по показанням приладів обліку води, які встановлені на об'єктах „Абонента".

Як зазначає відповідач, в позовній заяві Позивачем (стосовно особових рахунків № 117-98 „населення" та № 102-81 „Основне підприємство") стверджується, що „Розрахунки заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у спірному періоді здійснювались Позивачем згідно з даними засобів обліку...", але не надана розшифровка, тобто конкретно не вказані марки (типи) кожного із цих засобів, на яких об'єктах та за якими адресами вони встановлені, які об’єми водопостачання (в кубічних метрах) щомісячно по кожному засобу обліку (об’єкту).

Також відповідач стверджує, що згідно з п.4 частини третьої ст.124 Конституції України та частиною першою ст. 33 ГПК України, - „Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень". Відповідно до ст.ст. 54,57 ГПК Позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи. Проте Позивач, на думку відповідача,  ні в позовній заяві, ні в уточненнях до неї, не надав суду (ст.ст. 33 і 34 ГПК) доказів того, на підставі яких, погоджених з Відповідачем документів, був відкритий (не передбачений умовами договору) лицьовий рахунок № 117-98 (населення). Позивач також не вказав, якою конкретно формулою БНіП 2.04.03-85 він користувався при визначенні об’ємів (кількості) ливневих стоків, які скидаються в каналізацію, не обґрунтував величину коефіцієнтів, які входять в цю формулу (які впливають на розмір плати за скид ливневих стоків).

За твердженням відповідача із Розділу 1, підписаного сторонами договору № 5924/3, вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди з такої істотної умови, як Водопостачання будь-яких житлових будинків (населення), тобто це не було і не є предметом договору, і в цій частині договір № 5924/3 від 01.11.2000 року є неукладеним. Відсутність на балансі Відповідача житлових будинків (безпідставно включених Позивачем до особового рахунку № 117-98). на думку відповідача, підтверджується копією Статуту житлово-комунального експлуатаційного підприємства „Радіалка", Актом від 19 жовтня 1993р. про джерела водропостачання ВАТ„ОЗРСВ", Листом Орендного підприємства „Одесводоканал" (попередника філії „Інфоксводоканал" від 24.04.98р.№2747-25) за підписом його директора Шикіна А.С., Довідками ВАТ „ОЗРСВ" за № 31-ЮР та № 32-ЮР від 7.07.2005р., Листом ВАТ „ОЗРСВ" № 193 від 24.06.05р., Копією листа-клопотання № 134-2/ЮР від 12.08.04р. філії „Інфоксводоканал" до Господарського суду Одеської обл. та до ВАТ „ОЗРСВ" (в справі № 17-22/11-04-44) в якому зазначено, що договір № 5924/3 от 01.11.2000г. був укладений між позивачем та відповідачем на промислові цілі позивача –ВАТ „ОДРСВ" (промгруппа) по діючим на той момент укладення договору тарифам для промислових підприємств і з лімітом водоспоживання ВАТ „ОЗРСВ” в розмірі 24500 мЗ/міс. та не містить пунктів по оплаті водопостачання об’єктів, які знаходяться чи не знаходяться у власності чи на балансі абонента. Договори на послуги водопостачання та водовідведення на об’єкти –житлові будинки, укладаються по групі водоспоживання „населення” та по тарифам, діючим для населення. Перелік житлових будинків, яким повинні надаватись послуги водопостачання та водовідведення вказуються абонентом в дислокації об’єктів, яка є Додатком № 1. Тобто, на думку відповідача, договір між позивачем та відповідачем на послуги водопостачання та водовідведення на об’єкти, а саме житлові будівлі, не був укладений.

Також відповідач вказує, що  БНіП 2.04.03-85, на які посилається позивач, немає формули, якою він користувався при здійсненні розрахунків в підтвердження своїх надуманих вимог. Крім того, в своїх розрахунках Позивач помилково безпідставно використовує щомісячні довідки про середню кількість осадків, які випадали на території міста Одеси, а не на території ВАТ „ОЗРСВ", за даними Гідрометеорологічного центру    Чорного та Азовського морів, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки базується тільки на припущеннях Позивача, а не на конкретних даних. На момент підписання Договору № 5924/3 від 01.11.2000 р. і до цього часу сторонами не було досягнуто згоди з такої істотної умови Договору, як порядок визначення об’єму скинутих ливневих стоків, якою конкретно формулою (БНіП 2.04.03-85) сторони і        повинні були користуватись, не були узгоджені коефіцієнти, які входять в ці формули, а також не було досягнуто згоди, якими конкретно приладами гідрометеослужби (та місцем їх установки) сторони будуть керуватися при здійсненні розрахунків. Згідно з п.2.12 БНіП 2.04.03-85 для однієї із формул „Параметри А і П належить визначити по результатам обробки багаторічних записів самопишущих дощомірів, зареєстрованих в даному конкретному пункті", проте між сторонами не було досягнуто згоди з цього питання. Матеріали позовної заяви та уточнення до неї свідчать про те, що
сторони по різному розуміють порядок визначення об’ємів ливневих стоків та
суми оплати за їх скид в каналізаційні мережі. З цієї причини, на думку відповідача, не можна вважати, що сторонами досягнуто згоди з цих істотних умов договору, котрі виражають його природу і без яких він не може існувати як даний вид договору.

Не погоджуючись з Постановою Вищого господарського суду України  від 29.11.2005р. (в цій справі) відповідач стверджує, що висновки цього суду є помилковими і не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому відповідач виходить з такого. Так, 1.11.2000 року між сторонами був підписаний договір № 5924/3 на послуги водопостачання і водовідведення (промгрупа) - тобто тільки для однієї категорії споживачів, а саме для промислової групи, до якої і відноситься об’єкт водопостачання -ВАТ „ОЗРСВ", яке розміщене на одній території за адресою: 65005, м.Одеса, вул.Бугаївська,21. В пункті 3.3. цього договору вказано, що на момент його укладення для промислової групи споживачів, діяли такі тарифи:

-          вода: - 0,99 грн. за 1 кубічний метра;

-          стоки: - 0,67 грн. за 1 кубічний метр.

Водопостачання інших категорій споживачів або інших промислових об'єктів, які розміщені за іншими юридичними адресами, цей договір не передбачає.

Також відповідач стверджує, що Вищий Господарський суд України вказавши, що дислокація об'єктів (Додаток № 1) у Позивача відсутня, але це пов’язано з тим, що Відповідач при підписанні договору її не конкретизував., перевищив свої повноваження, порушивши вимоги частини другої ст.111.7 ГПК та  така констатація ВГСУ є помилковою, оскільки базується та його припущеннях, а не на матеріалах справи.

На думку відповідача Вищий господарський суд України не дотримувався вимог цієї статті при винесенні Постанови від 29.11.05р. а тому відповідач вважає, що  при повторному розгляді цієї справи, суд першої інстанції повинен керуватися виключно положеннями ст.ст. 6,19,129 Конституції України, та ст. 4 Закону України „Про Господарські суди".

Позивач проти тверджень відповідача заперечує з огляду на наступне.

В позовній заяви вказано, що розрахунки заборгованості за по слуги водопостачання та водовідведення у спірному періоді здійснювались позивачем згідно з даними засобів обліку, нормами водоспоживання та діючими тарифами, за твердженими рішенням Одеської міської Ради №39 від 19.01.2001р., №478 від 17.12.2002р. та №531 від 16.10.2003р. Розрахунок об'ємів водокористування позивачем був наданий суду при першому розгляді справи та знаходиться в матеріалах справи. Копії звітів відповідача про водоспоживання та копії актів контрольних зйомок пока зань засобів обліку води, на підставі яких був зроблений розрахунок об'ємів водоспо живання відповідача, надані суду позивачем як додаток до позовної заяви. Дані звіти та акти контрольних зйомок містять інформацію про марки (типи) засобів обліку, на яких об'єктах та за якими адресами вони встановлені, також ці документи містять інформа цію про об'єми водоспоживання відповідачем в кубічних метрах. Ці матеріали також знаходяться в матеріалах справи.

Ствердження відповідача відносно того, що позивач не вказав, якою конкретно формулою БНІП 2.04.03-85 він користувався при визнанні об'ємів (кількості) липневих стоків, які скидаються в каналізацію також не відповідає дійсності та суперечить мате ріалам справи з наступних підстав:

До позовної заяви (додаток 9) позивачем був наданий розрахунок скиду зливо вих стоків, якій містив формулу для розрахунку об'ємів (кількості) зливових стоків.

Згідно з п.3.9 договору об'єм, скинутих Абонентом зливових стоків, визначаєть ся розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування", а саме додатко ва кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНІП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідроме теослужби.

БНІП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди це нормативний доку мент, який містить велику кількість формул, одна витікає з іншої. Наприклад, якщо брати до уваги БНІП 2.04.03-85, то кожна із складових формули (i Zmid, i A 1,2, і F, Tr 1,2n-0,1) за п. 2.11 (2)

Zmid A 1,2 F

Q r = --------------------

    Tr 1,2n-0,1

визначається у подальших формулах та розділах БНІП 2.04.03-85.

Детальний висновок з формули робиться у розділі III „Мережі для відводу атмо сферних вод" („Водовідводові системи та споруди" під ред. Калицуна В.І.), який зво дить всі формули до остаточної, яку Водоканал і використовує у своїх розрахунках.

Тому у розрахунки скиду зливових стоків вказана саме ця формула.

Ту ж саму формулу містить і Держстандарт 3013-95 „Гідросфера" „Правила кон тролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 р., що розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стіч них вод з територій міст та промислових підприємств. Це ще раз підтверджує правиль ність застосування формули Водоканалом. Стосовно узгодження коефіцієнтів, то ця інформація міститься у БНІП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та у Держстандарт 3013-95 „Гідросфера".

У п. 2.1. Договору № 5924/3 від 11.11.2000 р. сторони зобов'язалися керуватися діючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку. Держстандарт 3013-95 „Гідросфера" „Правила контролю за відведенням до щових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств" є діючим з Держстандартом, тому додаткового погодження ні формула ні коефіцієнт (який був взятий найменший) не потребує.

Стосовно використання Водоканалом, нібито безпідставно, на думку відповіда ча, довідок гідрометеорологічного центру про середню кількість опадів, то належну оцінку вимогам ВАТ „ОЗРСВ" щодо застосування Водоканалом даних про середню кількість осадків надав Вищий господарський суд України у Постанові від 29.11.2005 р. по справі № 4/61-05-1760 (Позивач ТОВ «ІНФОКС»в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ", Відповідач - ВАТ „ОЗРСВ", стягнення заборгованості, у тому числі за скид ливневих стоків за попередній період). У Постанові зазначено, що, якщо Відповідач поси лається на інші обставини, то саме він, а не Водоканал, і повинен в обґрунтування своїх вимог надати підтверджену гідрометеорологічним центром іншу кількість опадів.

Крім того, позивач вважає, що  роздуми відповідача щодо постанови Вищого господарсь кого суду України №4/61-05-1760 від 29.11.2005р. безпідставними. Ця постанова ВГСУ не оскаржена в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом Укра їни та набрала чинності 29.11.2005р. Вказівки, що містяться у постанові касаційної ін станції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ст.111-12 ГПК України) тому, на нашу думку, відповідач не має права оскаржувати вказану постанову Вищого господарського суду України в суді першої інстанції.

Також позивач зазначає, що відповідач вказує у відзиві, що згідно ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На думку позивач по всім переліченим істотним умовам договору сторони досягли згоди при укладені договору на послуги водоспоживання №5924/3 від 1.11.2000р. Після укладен ня цього договору позивач надавав та продовжує надавати послуги водоспоживання, а відповідач сплачував вартість цих послуг. Однак відповідач виконував свої зо бов'язання не в повному обсязі в зв'язку з чим відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 23.09.02р. по справі № 17-6-37-20/02-5680 з ВАТ "Одеський завод радіально-свердлувальних верстатів" на користь КП "Одесводоканал" була стяг нута заборгованість за надані послуги водопостачання і водовідведення в сумі 269 823,15 грн. Відповідач у віддзиві від 23.09.02р. №279 визнав дану заборгованість і під твердив актом звірки від 09.09.02р. №2-678. У вказаний акт звірки входила заборгова ність по населенню в сумі 249 256,57 грн., що було сальдо на 01.09.02р. по особистому рахунку населення № 117-98. Відповідно до умов договору № 5924/3 від 01.11.2000р. відповідач надавав: звіти про водоспоживання, які включали об'єми водоспоживання відомчого житла з вказів кою особового рахунку № 117-98. Підписані сумісні акти між сторонами (у двосторонньому акті № 1801 від 06.07.2000р. вказаний перелік житлових будинків мікрорайону "Станкостроїтель", що знаходяться на вводі водопроводу сі = 100 мм і одержують воду через повишаючу насо сну станцію мікрорайону).

На підстави вищевказаного, на думку позивача, відсутні підстави вважати договір № 5924/3 від 01.11.2000р. неукладеним в будь-якій частини.

В обґрунтування позовних вимог та підтвердження визнання відповідачем заборгованості по населенню по справі № 17-6-37-20/02-5680 та в спірному періоді, позивач надав додаткові документи, а саме: угоду про погашення взаємної заборгованості № 220 від 10.06.2003р., яка була укладена між сторонами про погашення заборгованості відповідача за водоспоживання на суму 49960 грн. Вказана сума частково у сумі 42870,72 грн. була врахована по особовому рахунку відповідача № 102-81 (промисловість) за червень 2003р., а частково у сумі 5450,68 грн. по особовому рахунку відповідача № 117-98 (населення); додаткову угоду № 240 від 27.06.2003р., яка була укладена між сторонами про погашення заборгованості відповідача за водоспоживання на суму 166000 грн. Вказана сума була врахована по особовому рахунку відповідача 117-98 (населення) за червень 2003р. (п. 1 даної додаткової угоди); угоду про погашення взаємної заборгованості № 259 від 30.07.2003р., яка була укладена між сторонами  про погашення заборгованості відповідача за водоспоживання на суму 36271,20 грн. Вказана сума була врахована по особовому рахунку відповідача 117-98 (населення) за липень 2003р.; відзив відповідача по справі № 17-6-37-20/02-5680 про визнання суми боргу з актами звірки взаємних розрахунків на загальну суму 269823,15 грн.; позовну заяву від 03.06.2002р. прокурора міста Одеси та КП „Одесводоканал” про стягнення заборгованості до ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” з розрахунком суми боргу по всім особовим рахункам відповідача; постанову державного виконавця від 28.08.2003р. про закінчення виконачого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області № 17-6-37-20/02-5680 в зв’язку з отриманням листа КП „Одесводоканал” № 1795/бух від 27.08.2003р. про повний розрахунок відповідача з КП „Одесводоканал” згідно рішення № 17-6-37-20/02-5680; витяги з особових рахунків відповідача № 117-98 та № 102-81.

Вивчивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Між сторонами був укладений договір № 5924/3 від 01.11.2000р. про послуги водопостачання та водовідведення, згідно умов якого позивач зобов’язався надавати послуги водопостачання та водовідведення (скиду зливових стоків), а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги водопостачання та водовідведення у термін згідно договору.

Для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, позивачем відкриваються особові рахунки на кожен об’єкт  (групу об’єктів), по якому здійснюється водокористування. Відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку, норми чинного законодавства не передбачають узгодження його ведення з абонентами.

Суд погоджується з доводами відповідача про відсутність Додатку №1 - дислокації об’єктів, в тім це пов’язано з тим, що відповідач при підписанні договору її не конкретизував. Дані по водоспоживанню населення надавалися відповідачем окремими звітами,  наявними в матеріалах справи, за підписами його представника.

Будівництво мікрорайону „Станкостроїтель” було запроектоване і велося відповідачем. На підключення мікрорайону „Станкостроїтель” до системи водопостачання та водовідведення заводом були одержані технічні умови відповідно до Інструкції про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації, затвердженої наказом Держкомжитлокомунгоспу України від 02.12.1992р. і п. 2.2 „Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України”, затверджених наказом Держкомжитлокомгуноспу України № 65 від 01.07.1994р. Водопровідні і каналізаційні мережі, об’єкти і споруди мікрорайону „Станкоспроїтель” є власністю відповідача і є локальним водопроводом, призначеним для водопостачання підприємств, промвузла, відомчого житлового фонду, окремого району міста.

Межею відповідальності є точка підключення до системи комунального водопроводу, в якій встановлений прилад обліку води. Відповідно до п. 1.13 Правил водокористування, водопровідні вводи підприємств, відомчих житлових будинків, а також прилади і пристрої на них, колодязі, запірна арматура, водолічільники, расходоміри належать абоненту і ним експлуатуються.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2002 року по справі № 17-6-37-20/02-5680 з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість за надані послуги водопостачання і водовідведення в сумі 269823,15 грн. Відповідач у відзиві від 23.09.2002 року визнав  дану заборгованість і підтвердив її актом звірки від 09.09.2002 року. Згідно акту загальна заборгованість складається в тому числі із боргу по населенню в сумі 249256,57 грн. (особовий рахунок № 117-98).

На думку суду ненадання відповідачем звітів з листопаду 2003 року є порушенням умов договору (п. 2.3.9) і ніяким чином не свідчить про відсутність зобов’язань відповідача щодо оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Між тим сторонами підписувались акти контрольного зняття показань приладів обліку на які є посилання в розрахунку заборгованості.

Досліджуючи матеріали справи суд вважає, що позивачем обґрунтовано та підставно розрахована заборгованість відповідача, вказані розрахунки здійснювались позивачем згідно з даними засобів обліку, нормами водоспоживання та діючими тарифами, за твердженими рішеннями Одеської міської Ради №39 від 19.01.2001р., №478 від 17.12.2002р. та №531 від 16.10.2003р. та підтверджуються матеріалами справи, звітами відповідача про водоспоживання та актами контрольних зйомок пока зань засобів обліку води, Дані звіти та акти контрольних зйомок містять інформацію про марки (типи) засобів обліку, на яких об'єктах та за якими адресами вони встановлені, також ці документи містять інформа цію про об'єми водоспоживання відповідачем в кубічних метрах.

Вимоги за позовом також підтверджуються

-          угодою про погашення взаємної заборгованості № 220 від 10.06.2003р., яка була укладена між сторонами про погашення заборгованості відповідача за водоспоживання на суму 49960 грн. Вказана сума частково у сумі 42870,72 грн. була врахована по особовому рахунку відповідача № 102-81 (промисловість) за червень 2003р., а частково у сумі 5450,68 грн. по особовому рахунку відповідача № 117-98 (населення).

-           додатковою  угоду № 240 від 27.06.2003р., яка була укладена між сторонами про погашення заборгованості відповідача за водоспоживання на суму 166000 грн. Вказана сума була врахована по особовому рахунку відповідача 117-98 (населення) за червень 2003р. (п. 1 даної додаткової угоди);

-          угодою про погашення взаємної заборгованості № 259 від 30.07.2003р., яка була укладена між сторонами  про погашення заборгованості відповідача за водоспоживання на суму 36271,20 грн. Вказана сума була врахована по особовому рахунку відповідача 117-98 (населення) за липень 2003р..

Судом відхиляється доводи відповідача щодо того, що позивач не вказав, якою конкретно формулою БНІП 2.04.03-85 він користувався при визнанні об'ємів (кількості) ливневих стоків, які скидаються в каналізацію, з огляду на невідповідність та суперечливість мате ріалам справи.

Так, до позовної заяви  позивачем був наданий розрахунок скиду зливо вих стоків, якій містить формулу для розрахунку об'ємів (кількості) зливових стоків. Згідно з п.3.9 договору об'єм, скинутих Абонентом зливових стоків, визначаєть ся розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування", а саме додатко ва кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНІП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідроме теослужби. БНІП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди це нормативний доку мент, який містить велику кількість формул, одна витікає з іншої. Детальний висновок з формули робиться у розділі III „Мережі для відводу атмо сферних вод" („Водовідводові системи та споруди" під ред. Калицуна В.І.), який зво дить всі формули до остаточної, яку Водоканал і використовує у своїх розрахунках. Таку ж формулу містить і Держстандарт 3013-95 „Гідросфера" „Правила кон тролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 р., що розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стіч них вод з територій міст та промислових підприємств. Стосовно узгодження коефіцієнтів, то ця інформація міститься у БНІП 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та у Держстандарт 3013-95 „Гідросфера".

У п. 2.1. Договору № 5924/3 від 11.11.2000 р. сторони зобов'язалися керуватися діючими ДСТУ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку. Держстандарт 3013-95 „Гідросфера" „Правила контролю за відведенням до щових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств" є діючим з Держстандартом, а отже додаткового погодження ні формула ні коефіцієнт (який був взятий найменший) не потребує.

Решта заперечень відповідача також судом відхиляється, оскільки суперечить матеріалам справи, умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства, та навпаки свідчить про намагання відповідача безпідставно ухилитись від виконання покладених на його обов’язків.

Під час розгляду справи відповідач заперечуючи проти позову жодного власного розрахунку суду не надав.

Приймаючи до уваги викладене, вимоги за позовом є обґрунтованими, такими що відповідають умовам договору та приписам законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код 05748890) на користь ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код 26472133)  борг за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 401296,06 грн., борг за послуги з відведення ливневих стоків в сумі 79298,82 грн., борг з відведення ненормативно-очищених стічних вод в сумі 3886,28 грн. та пені в сумі 6151,85 грн., держмита в сумі 1700 грн., та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

                  Рішення підписано 21.06.2006 р.

          Суддя                                                                                       Аленін О.Ю.