У К Р А Ї Н А

Справа № 22-2690/4536 Головуючий у 1 інстанції - Плахотнюк К.Г.

2012 рік Доповідач - Шахова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Поливач Л.Д., Головачова Я.В.

при секретарі - Охневській Т.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києві від 21 грудня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про виділ частки в натурі Ѕ частки будинку по вул. Адмірала Ушакова, 6-а в м. Києві.

Не погодившись з рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив в позові про виділ частки в натурі з посиланням на те, що тамбур та гараж-сарай є самовільними забудовами та не прийняті в експлуатацію, оскільки виділ частки можливий за запропонованим нею варіантом без урахування зазначених самовільних забудов і наявність самовільних забудов, згідно до роз'яснень Верховного Суду України не є перешкодою для розподілу інших приміщень, які оформлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно ч.1.ч.2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього.

Відповідно до змісту роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України від 94.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок»зі змінами та доповненнями, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, від 06.03.2001 року посвідченого нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори, спадкоємцями майна ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є в рівних частках кожний, діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину за законом складається з житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1. Житловий будинок - цегляний, житловою площею 58,50 кв.м., а також наступні господарчі та побутові будівлі та споруди: сарай під літерою «Б»; вбиральня під літерою «В»; гараж-сарай під літерою «Г», спорудження №1-4.1. (а.с.6).

24.12.2005 року ОСОБА_3, належну їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою київською державною нотаріальною конторою 06.03.2001 року за реєстром №7-1046, 1\2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_1.(а.с.7).

Сторони у справі, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та вчиненого на підставі зазначеного свідоцтва договору дарування, є співвласниками садиби за адресою: АДРЕСА_1

За даними експлікації на спірний будинок від 05.01.1990 року - будинок під літерою «А»складається з: І тамбур, площею 3,5 кв.м.; 1 веранди, площею 7,7 кв.м.; 2 кладовки, площею 5,9 кв.м.; 3 коридору, площею 5,1 кв.м.; 4 житлової кімнати, площею 13,4 кв.м.; 5 житлової кімнати, площею 18,5 кв.м.; 6 житлової кімнати, площею 17,5 кв.м.; 7 кухні, площею 9,1 кв.м. (а.с.86-89).

На звернення ОСОБА_4 до КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, останнім було повідомлено, що відповідної документації на прибудову літ. А-1 та гараж з цокольним поверхом літ Г в БТІ не надавалось. Тому ці будівлі відносяться до самочинно збудованих і це зазначено в довідці-характеристики, виданої 30 січня 1990 року на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.146).

Відповідно до затвердженого 26.10.1953 року, Виконкомом Київської міської ради депутатів трудящих плану земельної ділянки, в АДРЕСА_2, ОСОБА_5 відведено в безстрокове користування під забудову площу ділянки 600 кв.м. (а.с.84).

Згідно витягу з бази даних земельного кадастру - ОСОБА_2, АДРЕСА_1 - використовує земельну ділянку площею 826, 76 кв.м. (а.с.51).

Відповідно плану земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 - тамбур а1, площею 3,8; гараж 3, цокольний поверх Г, площею 21,5 кв.м. є самовільним будівництвом (а.с.149).

Наразі, прибудова літ. А-1 та гараж із цокольним поверхом літ Г є спорудами, що були самочинно збудовані.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги про розподіл жилого будинку та його підсобних приміщень, частина якого є самочинним будівництвом і не введено в установленому законом порядку в експлуатацію, відповідно такий спір не може бути предметом судового розгляду, а відтак заявлені вимоги про виділ частки зі спільної часткової власності, частина якої є самочинним будівництвом і не може бути предметом розподілу не є можливим.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норм які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи, неналежну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи безпідставні та на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді