АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/2690/874/12 р. Головуючий у 1 інстанції Скорін А.В.
Категорія ст. 185, ч.1, КК Доповідач Журавель О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді Журавля О.О.
Суддів: Маліновського О.А., Павленко О.С.
За участю прокурора Гуменюк Л.М., засудженої ОСОБА_1, її захисника - адвоката ОСОБА_2,
розглянула у відкритому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 лютого 2012 року, яким
ОСОБА_1, народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у селі Стахорщини Новгород-Сіверського району Чернігівської області, громадянка України, із середньою спеціальною освітою, не заміжня, не працює, зареєстрована та мешкає по АДРЕСА_1 раніше не судима,
засуджена за ст. ст. 15 та 185, ч.1, КК України до позбавлення волі строком на один рік та звільнена від відбування цього покарання з випробуванням, іспитовим строком в один рік і покладенням на неї певних обов'язків в силу ст. ст. 75 і 76 КК України.
Справу розглянуто в порядку ст. 299 КПК України.
Розглянувши справу, судова колегія, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 засуджена за замах на таємне викрадення чужого майна, тобто продуктів харчування, що належать ТОВ «Фудмаркет» на загальну суму 154 гривні 57 коп., який вона вчинила приблизно о 1400 годині 29 жовтня 2011 року в приміщенні супермаркету «Велика кишеня» по проспекту Л.Курбаса, 6-Г у місті Києві, але не змогла довести свій злочинний намір до кінця, оскільки була затримана охороною.
В апеляції захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої не ставляться під сумнів висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи і юридичної кваліфікації її підзахисної.
Водночас, посилаючись на щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяних збитків, ступінь завершеності вчиненого і порівняно не великий розмір майна, яким мала намір заволодіти засуджена, вказуючи на її позитивну характеристику, притягнення до відповідальності вперше, відсутність обтяжуючих обставин, вчинення злочину не на ґрунті пияцтва, наркоманії чи інших антисоціальних спонукань, адвокат вважає, що засудженій призначено явно несправедливе внаслідок надмірної суворості покарання і на цих підставах просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, \що становить 1700 гривень.
В апеляційному засіданні апелянт внесла доповнення і зміни до апеляції і просила скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд внаслідок порушення вимог ст. 299 КПК України.
При цьому захисник зазначила, що фактично її підзахисна вину свою не визнавала і не визнає, обмовила себе на досудовому і судовому слідстві під впливом обману з боку слідчого, який обіцяв, що вона як покарання отримає лише штраф, і ці відомості суд першої інстанції не дослідив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і засудженої на підтримку доводів апеляції з доповненням та змінами, прокурора - проти задоволення як первинної, так і наданої зі змінами і доповненнями, апеляції, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженій, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами справи, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації скоєного ОСОБА_1 отримані в порядку застосування ст. 299 КПК України.
При цьому, як видно з протоколу судового засідання, процедура застосування вказаної правової норми судом була дотримана. ОСОБА_1 було роз'яснено положення ст. ст. 299 та 3011 КПК України, в тому числі й правові наслідки їх застосування в частині позбавлення права оскарження фактичних обставин справи в апеляційному порядку. На це вона заявила, що зміст вказаних обставин їй зрозумілий, її позиція добровільна та істинна (а.с. 96).
Перед тим у суді ОСОБА_1 були пояснені її процесуальні права, передбачені Конституцією України та чинним КПК України, на що вона відповіла, що права їй зрозумілі, захищати свої інтереси буде самостійно, без захисника і ця відмова не пов'язана з матеріальним становищем. (а. с. 95)
На досудовому слідстві, як показує вивчення матеріалів кримінальної справи, права ОСОБА_1 також були повністю дотримані. (а. с. 2, 13, 20-23, 26-29, 32, 54, 55-58, 61, 76-77)
Таким чином, підстав вважати порушеними вимоги ст. ст. 299, 3011 КПК України не вбачається, твердження в додатку і змінах до апеляції про це нічим не обґрунтовані та не вмотивовані, а тому в цій частині апеляція задоволенню не підлягає.
Оскільки справу розглянуто із застосуванням ст. ст. 299, 3011 КПК України і, як зазначено вище, порушень процедури застосування цих правових норм не виявлено, остільки апелянт не вправі оскаржувати фактичні обставини справи, які судом сприймались, за згодою всіх учасників процесу, без дослідження, отже, судова колегія також сприймає висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи і юридичної кваліфікації без їх оцінки.
Що ж стосується міри покарання, справедливість якої оскаржена в первинній апеляції, то суд першої інстанції звільнив засуджену від відбування цього покарання з випробуванням, а таке рішення не може бути визнане явно несправедливим внаслідок надмірної суворості.
Навпаки, оскільки захисник просить про призначення її підзахисній реальної міри покарання, то таке прохання виходить за межі компетенції захисту, оскільки фактично погіршуватиме становище засудженої, і вже з цієї підстави задоволенню не підлягає.
Таким чином, не знаходячи підстав для зміни чи скасування вироку і задоволення апеляції
Захисника, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 лютого 2012 року відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.
Судді: