У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Балацької Г.О.,
суддів Гриненка О.І., Горб І.М.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
представників потерпілого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні 10 травня 2012 року кримінальну справу за апеляцією прокурора Вівдиченко О.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, що проживає АДРЕСА_2, не судимого, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 186 КК України, повернуто прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Як указано в постанові, органом досудового слідства ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у тому, що він 03.11.2010 року, приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 193 по вул. Борщагівська в м. Києві, із хуліганських спонукань, діючи безпричинно наніс удар пляшкою з-під пива в область обличчя ОСОБА_9, в результаті чого останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого ОСОБА_8 відкрито викрав майно потерпілого на загальну суму 1.518,00 гривень
Дії ОСОБА_8 органом досудового слідства були кваліфіковані за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1 КК України.
За результатами розгляду справи, суд першої інстанції, задовольнивши клопотання представника потерпілого ОСОБА_6, повернув справу на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, а також істотного порушення кримінально-процесуального закону.
А саме, як вказано в постанові суду, орган досудового слідства не перевірив та не дав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_9, який ОСОБА_10, що під час подій перебував разом з ОСОБА_8, сприймав як особу, яка спільно діяла з підсудним, винісши постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно свідка за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1, 198 КК України за відсутністю в його діях складу цих злочинів.
Також орган досудового слідства, на переконання суду першої інстанції, належним чином не з'ясував на що був направлений умисел ОСОБА_8 при вчиненні ним дій, які ставляться йому у вину в постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку, а тому, як наслідок, чому прийшов до висновку, що ОСОБА_8 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства і в чому це виявилося і який саме громадський порядок був порушений, у зв'язку з чим пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення є неконкретним, чим порушено його право на захист.
Суд першої інстанції вважає, що орган досудового слідства неповно дослідив і дані щодо тяжкості отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, у тому числі суперечливих даних на предмет невиправності знівечення обличчя, у зв'язку з чим дав вказівку про проведення комісійної судово-медичної експертизи.
Не погодившись з таким рішенням, прокурор Вівдиченко О.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову районного суду, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вказані в постанові суду процесуальні дії, можливо, при необхідності, провести в ході судового розгляду справи, у тому числі шляхом надання доручень в порядку ст. 315-1 КПК України, а прокурор в свою чергу може змінити обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України.
В запереченнях на апеляцію прокурора представник потерпілого ОСОБА_6 вважає її безґрунтовною.
Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, вважаючи правильним рішення суду першої інстанції про направлення справи на додаткове розслідування з підстав, вказаних в постанові, пояснення представників потерпілого, що заперечували проти доводів апеляції прокурора, пояснення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого, які підтримали апеляцію прокурора та просили постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, справа повертається на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства у випадку, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
На підставі ст. 132 КПК України, орган досудового слідства повинен пред'явити особі конкретне обвинувачення, що не містить суперечностей, в якому повинні бути, на виконання вимог ст. 64 КПК України, у тому числі вказані: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
Виходячи з положень ст. 75 КПК України, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, то призначається експертиза.
Якщо експертиза буде визнана неповною або недосить ясною, може бути призначена додаткова експертиза.
Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза.
Як регламентують положення ст. 76 КПК України, експертиза призначається обов'язково для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень.
Дані вимоги закону органом досудового слідства не дотримані.
Так, з постанови про притягнення як обвинуваченого та обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у тому, що він 03.11.2010 року, приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 193 по вул. Борщагівська в м. Києві, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_9, який рухався в його напрямку. Коли ОСОБА_9 порівнявся з ОСОБА_8, останній з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки та моральності, проявляючи п'яну зухвалість, безпричинно наніс удар пляшкою з-під пива по обличчю ОСОБА_9, від чого останній втративши рівновагу впав на землю, в результаті чого пляшка з-під пива розбилась та уламками скла ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_8, продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, продовжив наносити ОСОБА_9 удари кулаками по обличчю, завдавши, в комплексі, легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, після вчинення хуліганських дій, ОСОБА_8 відкрито викрав майно потерпілого на загальну суму 1.518,00 гривень.
Разом з тим, орган досудового слідства не встановив характер та тяжкість тілесних ушкоджень причинених ОСОБА_9 і обставин, за яких вони були спричинені, бо, як убачається з матеріалів справи, висновки експертних досліджень в цій частині неповні та містять суперечності, у тому числі і з пред'явленим обвинуваченням.
А саме, згідно даних висновку експерта від 07.02.2011 року, ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ( за критерієм тривалості розладу здоров'я) гострим предметом, невиключно за обставин, на які вказують потерпілий та ОСОБА_8 фактично про те, що пляшка розбилася в руках останнього від того, що він наніс нею удар ОСОБА_9 в обличчя, після чого ОСОБА_8 викинув рештки пляшки з руки ( т. 1 а.с. 75-78).
За яких обставин орган досудового слідства прийшов до висновку, що пляшка із-під пива після нанесення нею удару в обличчя ОСОБА_9 впала та розбилася і її уламками потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, з матеріалів справи не убачається, таке питання не ставилося і перед експертами.
Як вказала у висновку від 31.10.2011 року судово-медичний експерт Щепкіна О.І., у ОСОБА_9 виявлені рубці в ділянці обличчя, які не порушують симетрію обличчя, не викликають порушення міміки та інших грубих деформацій та які за часом та під дією не хірургічних методів лікування значно зменшаться, є виправними, та не мають ознак небезпеки для життя ( т. 2 а.с. 22-28).
На підставі даних акту судово-медичного дослідження від 27.12.2011 року рубці на обличі ОСОБА_9 являються наслідком загоювання різаних ран та є невиправними, тобто такими, для усунення яких необхідне оперативне втручання ( косметична операція) ( т. 2 а.с. 59-60).
Таким чином, вказані висновки експертів носять суперечності, усунення яких має суттєве значення, не тільки на встановлення характеру і визначення ступеня їх тяжкості, а і фактичних обставин, при яких вони спричинені.
При цьому слід звернути увагу також і на те, що у експертному висновку від 07.02.2011 року вказано, що всі тілесні ушкодження ОСОБА_9 спричинені гострим предметом, серед яких зазначена і контузія лівого очного яблука.
Разом з тим, потерпілий завжди вказував на те, що після падіння ОСОБА_8 його, у тому числі, дуже сильно ударив кулаком в око, від чого він одразу ж перестав бачити на нього та запропонував передати ОСОБА_8 своє майно.
Дані обставини органом досудового слідства не визначалися для експертних досліджень на предмет того, чи могла контузія очного яблука бути спричинена гострим предметом, та чи відноситься вона до тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Органом досудового слідства не встановлений і мотив, який спонукав ОСОБА_8 спричинити ОСОБА_9 вказані тілесні ушкодження, пред'явлення ж ОСОБА_8 обвинувачення у тому, що дані дії були вчинені безпричинно та носили хуліганський характер, не пов'язані з подальшими діями обвинуваченого щодо його заволодіння майном потерпілого, які фактично слідували один за одним без розриву в часі.
При цьому орган досудового слідства не вказав, в чому проявлялося порушення громадського порядку і який порядок був порушений.
Орган досудового слідства не дав ніякої оцінки і показанням потерпілого в обвинувальному висновку про те, що він сприймав ОСОБА_13, що під час перебігу вказаних подій перебував поряд з ОСОБА_8, як особу, що діяла з ним узгоджено по заволодінню його-ОСОБА_5 майном, обмежившись лише показання обвинуваченого та свідка в цій частині.
Кримінальна справа відносно ОСОБА_13 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1, 198 КК України, органом досудового слідства закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу цих злочинів ( т. 1 а.с. 10), що позбавляє суд першої інстанції дати оцінку вказаним показанням потерпілого і подальшому провадженню у справі з прийняттям процесуального рішення по суті.
Встановлення даних обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи та може вплинути на об'єм пред'явленого обвинувачення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з причин неправильності і неповноти досудового слідства, враховуючи, що встановлення обставин, які підлягають доведенню, відповідно до вимог ст.ст. 16-1, 22, 64 КПК України, покладені на органи досудового слідства і прокурора, а на суд - лише функції розгляду справи і створення необхідних умов для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
В ході додаткового розслідування справи необхідно прийняти всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, провести необхідні експертні дослідження з дотриманням вимог закону щодо встановлення характеру та тяжкості тілесних ушкоджень, що були спричинені ОСОБА_9, встановити місце, час, форму вини та мотив вчинення злочинів, дати правову оцінку діям ОСОБА_8 та інших осіб, на яких вказує потерпілий, як на таких, що вчинили відносно нього злочин, а у разі встановлення наявності злочинних дій пред'явити конкретне обвинувачення з дотриманням вимог ст. 132 КПК України, також перевірити доводи висунуті на захист ОСОБА_8, результат чого викласти в обвинувальному висновку у відповідності до вимог ст. 223 КПК України.
Виходячи з викладеного апеляція прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора Вівдиченко О.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року про направлення справи по обвинуваченню ОСОБА_8 за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1 КК України прокурору Солом'янського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування - без зміни.
С у д д і :
Балацька Г.О. Гриненко О.І. Горб І.М.