У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - суддіБалацької Г.О.,
суддів Васильєвої М.А., Горб І.М.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
захисника ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 22 березня 2012 року кримінальну справу за апеляціями прокурора Набруска Я.В, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року,
в с т а н о в и л а :
Даним вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та проживаючий АДРЕСА_1, громадянин України, що працював помічником о/у сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків на підставі ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати: 1979,64 грн., 557,28 грн., 1671,84 грн. та 1393,20 грн. за проведення експертиз.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 08.07.2009 року, приблизно о 19 год. 30 хв., без відповідних на те документів, керуючи технічно справним автомобілем "Опель Омега", д.н.з. НОМЕР_1, по пр-ту Повітрофлотському в м. Києві в крайній правій смузі зі сторони Жилянського шляхопроводу в напрямку аеропорту "Київ", в порушення вимог п.п. 10.1, 10.2, 11.4, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, перевищив максимально допустиму швидкість для руху в населеному пункті, здійснив небезпечний маневр з метою об'їзду автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, що виїхав з другорядної дороги в районі будинку № 100 з АЗС "Талісман" з дотриманням вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та зупинився на смузі руху призначеної для руху в напрямку Жилянського шляхопроводу, по крайній правій смузі руху в напрямку Жилянського шляхопроводу шляхом пересікання подвійної осьової лінії дороги та виїзду на зустрічну смугу руху у дорожній обстановці, яка не вимагала від ОСОБА_6 вказаних дій. При цьому, маючи можливість уникнути шкідливих наслідків, ОСОБА_6 не застосував екстрене гальмування або зниження швидкості до зупинки транспортного засобу, а збільшив швидкість з метою небезпечного об'їзду автомобіля "Міцубіші Аутландер", в результаті чого здійснив з ним зіткнення, а пасажири автомобіля "Опель Омега" отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_8 середнього ступеня тяжкості, а ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор Набруско Я.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи встановлених судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_6, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
При цьому апелянт посилається на: ступінь тяжкості вчиненого злочину; конкретні обставини справи, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості; перешкоджання засудженим встановленню істини, оскільки він не визнав свою вину.
В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений вважає його доводи безґрунтовними.
В доповненнях та змінах до апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, оскільки судом у вироку не зазначено, чому суд прийняв до уваги одні докази та відкинув інші, а також судом не оцінені показання свідка ОСОБА_10, який був допитаний в судовому засіданні, по обставинах дорожньо-транспортної пригоди, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Крім того прокурор в апеляції посилається на м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання, посилаючись на доводи аналогічні за змістом доводам, викладеним в апеляції.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.
При цьому апелянт вказує на те, що судом взагалі не прийняті до уваги показання єдиного очевидця пригоди ОСОБА_10 та їм взагалі не дана оцінка, не був допитаний експерт ОСОБА_19, чим порушені права сторони захисту ставити перед експертом запитання, зокрема про те, чи рухався безпосередньо перед зіткнення автомобіль "Міцубіші", чи стояв, що має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки на думку засудженого пошкодження транспортних засобів вказують саме на те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 рухався і вдарив своєю передньою частиною в правий бік автомобіля під його-ОСОБА_6 керуванням.
На переконання засудженого, показання свідка ОСОБА_12 повністю спростовують показання іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7, даних тим під час відтворення обстановки та обставин події, стосовно розташування їх автомобілів по відношенню один до одного під час виїзду з АЗС "Талісман", між тим ці показання ОСОБА_7 були прийняті до уваги під час проведення досліджень експертом ОСОБА_13, який також допитаний в судовому засіданні не був. Між тим вихідні дані, що використовував експерт відносно відстані між автомобілями на момент початку повороту автомобіля "Міцубіші" в 140-195 м. суперечить показанням свідка ОСОБА_10 про цю відстань в 100-150 м., також неправильно взяті до уваги вихідні дані щодо швидкості руху його автомобіля.
Зазначає апелянт і на відсутність правових підстав та процесуальних документів з приводу передачі справи різним органам досудового слідства, слідчий же ОСОБА_20 в судовому засіданні, не дивлячись на заявлене клопотання, не допитаний, у тому числі з обставин допиту свідка ОСОБА_10 раніше, ніж він отримав справу в своє провадження.
Вказує і на неповноту досудового слідства, оскільки не було проведено відтворення обстановки та обставин події зі свідком ОСОБА_10, результати якого могли б бути досліджені експертом, а також не витребувані та не прийняті до уваги висновки службового розслідування події даної транспортної пригоди, які встановили винуватість ОСОБА_7 в порушенні Правил дорожнього руху України.
Неправильно у вироку вказані дати висновків експерта: 2010 рік замість 2009 рік, як помилково вказано в експертних висновках.
Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, що підтримав апеляцію прокурора зі змінами та доповненнями, а також частково апеляцію засудженого, та вважав за необхідне скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення захисника та засудженого, що підтримали апеляцію останнього та частково апеляцію прокурора та просили вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування з обставин, викладених в апеляції засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню, а апеляцію засудженого такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок на доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В мотивувальній частині обвинувального вироку, у відповідності до ст. 334 КПК України, наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
Дані вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.
Так, у вироку на доведеність винуватості ОСОБА_6 перераховані докази у справі, проте їм оцінка не дана і не вказано, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, та не взяв до уваги докази, які могли суттєво вплинути на його висновки, що у відповідності до вимог ст.ст. 367, 369 КПК України є безспірною підставою для скасування вироку.
Зокрема, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_10, з дослідженням його показань в ході досудового слідства, разом з тим його показання суд у вироку не навів та оцінку їм не дав ( т. 3 а.с. 132-133).
Між тим і з протоколу судового засідання убачається, що ОСОБА_10 був безпосереднім очевидцем події дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 08.07.2009 року, а тому оцінка його показань має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Не вказано у вироку суду, які саме обставини на доведеність винуватості ОСОБА_6 вказують дані, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події за його участю чи огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, або в показаннях свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16, висновках відповідних експертиз про виявлення у потерпілих та учасників дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень та інші.
При цьому необхідно зазначити, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження і такий її учасник, як ОСОБА_7, та йому завдані матеріальні збитки, разом з тим орган досудового слідства визнав його процесуальний статус - свідок, з чим погодився і суд першої інстанції, не перевіривши дане рішення відповідності положенням ст.ст. 49, 50 КПК України.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції і органом досудового слідства допущені однобічність та неповнота досудового та судового слідства, оскільки залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
А саме, ОСОБА_6 визнано винним за викладених у вироку суду обставин, у порушенні ним п.п. 11.4, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, що є в причинно-наслідковому зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди за його участю та участю водія ОСОБА_7
При цьому, водій ОСОБА_6 рухався на автомобілі "Опель" в крайній правій смузі по пр. Повітрофлотському зі сторони Жилянського шляхопроводу в напрямку аеропорту "Жуляни", ОСОБА_7 же, діючи з дотриманням п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, виїхав з другорядної дороги справа на ліво та зупинився на смузі руху призначеної в напрямку Жилянського шляхопроводу. В цей момент ОСОБА_6 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін та здійснив небезпечний маневр з метою об'їзду автомобіля під керуванням ОСОБА_7 по крайній правій смузі в напрямку Жилянського шляхопроводу шляхом пересікання подвійної осьової лінії дороги та виїзду на зустрічну смугу руху, після чого, маючи технічну можливість уникнути шкідливих наслідків, ОСОБА_6 не застосував екстрене гальмування або зменшення швидкості руху, а збільшив швидкість з метою небезпечного об'їзду автомобіля "Мітсубіші" під керуванням ОСОБА_7, в результаті чого здійснив з ним зіткнення.
Таке ж обвинувачення пред'явлено ОСОБА_6 і органом досудового слідства, що викладено в обвинувальному висновку ( т. 2 а.с. 221-224, 228-241).
Тобто, з обставин, що вказані в постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку, та обставин, що визнані судом доведеними, не убачаються обставини того, чому, коли водій ОСОБА_7, виїжджаючи на автомобілі з другорядної дороги на головну з дотриманням Правил дорожнього руху та зупиняючись на смузі руху призначеної в напрямку Жилянського шляхопроводу, "став зміною в дорожній обстановці" для водія ОСОБА_6, що рухався по головній дорозі в своїй крайній правій смузі руху, не змінюючи при цьому напрямку свого руху.
Встановлення даних обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи, і оскільки дана неповнота допущена під час досудового слідства, у зв'язку з чим ОСОБА_6 пред'явлено неконкретне обвинувачення, що в даному випадку розцінюється колегією суддів як порушення його права на захист, справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
При цьому органу досудового слідства належить врахувати наступне.
Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив про те, що він рухався зі сторони Жилянського мосту в бік пр-ту Повітрофлотського з пасажирами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Наближаючись до автозаправки, він побачив, як з неї виїжджає автомобіль "Мітсубіші", фактично перпендикулярно до його напрямку руху, без зупинки, як того вимагають Правила дорожнього руху, водій якого не дивився в ліву сторону його-ОСОБА_6 напрямку руху, а тільки вправо на зустрічну смугу, тому, що хотів перетнути головну дорогу та здійснити маневр ліворуч на зустрічну смугу для його-підсудного напрямку руху. Він-ОСОБА_6 сподівався, що водій встигне повернути, але той, помітивши його, зупинився майже посередині проїзної частини його напрямку руху. Вважаючи, що він-ОСОБА_6 уже не встигне його випередити по своєму напрямку руху, він збільшив швидкість та виїхав на зустрічну смугу, де не було ні пішоходів, ні транспортних засобів, для об'їзду перешкоди-автомобіля, разом з тим на зустрічній смузі руху під час закінчення цього маневру він відчув удар в передню та задні праві бокові дверці, у зв'язку з чим його автомобіль "Опель" почало крутити і він потрапив у відбійник.
На своїх показання ОСОБА_6 наполягав і при проведенні відтворення обстановки та обставин події від 04.11.2010 року за його участю ( т. 2 а.с. 135-152).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердив свої показання, дані ним на досудовому слідстві, в яких він також вказує на рух автомобіля "Мітсубіші" з другорядної дороги на головну, водій якого, пересікаючи перпендикулярно головну дорогу, дивився не наліво в напрямку руху транспортних засобів по головній дорозі, щоб їх пропустити, а направо.
В подальшому свідок вказав, що спостерігав, як автомобіль "Мітсубіші" повільно рухався з включеним лівим поворотом при виїзді на головну дорогу з другорядної. При цьому він-свідок вважав винним ОСОБА_7 в пригоді ( т. 1 а.с. 77-79, 80-82; т. 2 а.с. 179-181; т. 3 а.с. 132).
Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві, показання якого були досліджені в судовому засіданні вказував, що він безпосередньо перед пригодою знаходився справа від автомобіля "Мітсубіші" при виїзді з автозаправки, що була на другорядній дорозі, на головну, і спостерігав, як цей джип виїхав на головну дорогу, став повертати ліворуч та зупинився перед пішохідним переходом, тоді, як він-ОСОБА_12 одразу ж повернув на головну дорогу праворуч. У крайній праві смузі руху до пішохідного переходу під'їжджав габаритний автомобіль і в цей час він почув звук удару і побачив, як джип відкинуло на смугу зустрічного руху. Підійшовши до місця події, побачив, що джип зіткнувся з "Опелем".
З даних пояснень свідка не можна дати однозначної відповіді на запитання про те, яким чином: одночасно чи один за одним він-ОСОБА_12 з ОСОБА_7 розпочинали робити маневр з другорядної дороги на головну - вправо та вліво; якщо ж ОСОБА_12 зробив маневр вправо, то яким чином він спостерігав за маневрами автомобіля під керуванням ОСОБА_7, що знаходився позаду нього та просувався по головній дорозі з поворотом вліво; перед яким саме пішохідним переходом зупинився ОСОБА_7; який він мав на увазі габаритний автомобіль і з якого напрямку руху цей автомобіль під'їжджав до пішохідного переходу, якого саме та чи має ця обставина значення для справи ( т. 1 а.с. 74-76, т. 3 а.с. 133).
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про обставини дорожньо-транспортної пригоди пояснити нічого не змогли, оскільки не слідкували за дорожньою обстановкою, а потім отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Як указано у вироку суду першої інстанції, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні стверджував, що дійсно перед виїздом з заправки на головну дорогу встановлений знак 2.1 Правил дорожнього руху України "дати дорогу". Виїжджаючи з заправки і під'їхавши до головної дороги, він зупинився і увімкнув лівий поворот, оскільки мав намір повертати ліворуч згідно включеному сигналу, перетнувши при цьому частину головної дороги. Впевнившись в безпеці маневру, він розпочав свій рух. Зліва була вантажівка, яка зупинилася перед пішохідним переходом, пропускаючи пішохода. Оскільки праворуч автомобілів не було, він здійснив маневр ліворуч та зупинився перед пішохідним переходом, також пропускаючи пішохода. Здійснивши маневр, перетнувши подвійну осьову і зупинившись майже в своїй смузі руху, він відчув удар і одночасно побачив автомобіль "Опель", після чого втратив свідомість. Удар був зачіпний в правий бік його автомобіля. Зіткнення відбулося на його смузі руху приблизно на відстані 1.5-2 м. від пішохідного переходу і на зустрічній смузі для водія ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_16 оформлював дорожньо-транспортну пригоду і підтвердив правильність складання її схеми.
Не можна не відмітити і висновки експертиз.
Згідно з даними експертного дослідження від 25.02.2010 року, зіткнення відбулося між передньою фронтальною стороною автомобіля "Мітсубіші" та правою боковою стороною автомобіля "Опель", який на момент контакту здійснював прямий рух.
В момент первинного контакту повздовжні вісі автомобілів "Мітсубіші" та "Опель" розташовувалися під кутом приблизно (90+45)=135 градусів, де похибка складає до 10 градусів ( т. 2 а.с. 4-14).
У відповідності з висновком експерта від 20.08.2009 року, як правильно на це звертає увагу обвинувачений фактично від 20.08.2010 року, в даній дорожній обстановці з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п. 11.4 Правил дорожнього руху України, в діях же водія ОСОБА_7 невідповідностей вимогам цих Правил з технічної точки зору не вбачається ( т. 2 а.с. 99-107).
Останні висновки підтверджені і експертними дослідженнями від 08.12.2009 року, насправді 08.12.2010 року, згідно яких в діях водія ОСОБА_6 вбачаються з технічної точки зору невідповідності вимогам п.п. 12.3, 12.4, 11.4 Правил дорожнього руху України ( т. 2 а.с. 161-172).
Разом з тим, висновки експерта від 20.08.2010 року та 08.12.2010 року оспорюються ОСОБА_6 на предмет надання експерту неправильних вихідних даних, тільки виходячи з показань свідка ОСОБА_7, у тому числі при відтворенні ним обстановки та обставин події, тоді, як не були прийняті до уваги його-підсудного показання та показання свідка ОСОБА_10 з приводу швидкості руху його-підсудного транспортного засобу, відстані, на якій знаходився ОСОБА_6, коли ОСОБА_7 розпочав рух, а також, на переконання засудженого, не встановлено моменту, з якого для нього-ОСОБА_6 виникла небезпека, а саме, коли ОСОБА_7 зупинився при здійсненні маневру безпосередньо перед зіткненням чи коли він рухався.
При цьому також ОСОБА_6 вказує, що експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні допитаний не був, а тому з достовірністю не встановлено оспорені ним обставини, у зв'язку з чим вважає, що було порушено його право на захист, оскільки за його-ОСОБА_6 ствердженнями автомобіль під керуванням ОСОБА_7 під час моменту зіткнення рухався і вдарив своєю передньою частиною в правий бік автомобіля під його-ОСОБА_6 керуванням, на що і вказують механічні пошкодження транспортних засобів, які виявив і експерт ОСОБА_19
Дані обставини, на переконання колегії суддів мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а тому підлягають дослідженню в ході додаткового розслідування, за необхідності шляхом проведення відтворення обстановки та обставин події з свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_12 та учасниками пригоди - ОСОБА_18 та ОСОБА_7 з участю експертів.
Також є небезпідставними і доводи апеляції ОСОБА_6 про те, що суд не витребував матеріали та не взяв до уваги висновки службового розслідування даної дорожньо-транспортної пригоди, які за твердженнями останнього встановили винуватість саме ОСОБА_7 в порушенні ним Правил дорожнього руху України в даній пригоді, що підлягає дослідженню органом досудового слідства під час додаткового розслідування.
З урахуванням викладеного органу досудового слідства під час додаткового розслідування необхідно, прийняти всі передбачені законом заходи на виконання вимог ст. 22 КПК України для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, зокрема встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, з установленням її механізму, визначити осіб, які припустилися порушень Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася дана пригода, та інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, зокрема, інші доводи апеляції ОСОБА_6, після чого, дати правову оцінку діям ОСОБА_6, а у разі пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, пред'явити конкретне обвинувачення з дотримання вимог ст. 132 КПК України, перевірити доводи, висунуті на його захист, результат чого викласти в обвинувальному висновку у відповідності до вимог ст. 223 КПК України.
Оскільки колегія суддів приймає рішення про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів не розглядає обставини м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання, як про те ставиться питання в апеляції прокурора.
Підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу не вбачається.
З урахуванням викладеного апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора Набруска Я.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, частково задовольнити, апеляцію ж засудженого задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року відносно ОСОБА_6 - скасувати, а справу повернути прокурору Солом'янського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити підписку про невиїзд.
С у д д і :
Балацька Г.О. Васильєва М.А. Горб І.М.