Справа № 22-ц/2690/6386/12
Головуючий у 1 інстанції: Кириленко Т.В.
Доповідач у II інстанції: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Білич І.М., Кулікової С.В.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа: ОСОБА_3
про стягнення страхового відшкодування,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24 610,86грн. матеріальної шкоди та судові витрати, посилаючись на те, що 6 липня 2010р. у результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений його автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_1. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2010р. винним у ДТП був визнаний ОСОБА_3, цивільна відповідальність якого застрахована у відповідача. Однак у добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдану шкоду посилаючись на надання позивачем неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.
Рішенням суду від 13 лютого 2012р. позов задоволено.
Представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом не було враховано висновок спеціаліста, згідно якого пошкодження на автомобілі ВАЗ не могли утворитися у результаті ДТП за участю водія ОСОБА_3, а позивачем не надано доказів у підтвердження того, що його автомобіль до ДТП не мав пошкоджень.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, представника апелянта, позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 6 липня 2010р. на вул. Ягідній в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_2, який належить позивачу.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2010р. винним у ДТП був визнаний ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого у розмірі 25 500грн. застрахована ПАТ "Страхова група "ТАС" згідно полісу від 6 червня 2010р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх доведеності.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду відповідає наявним матеріалам справи та доказам, які надані сторонами, ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випад-
- 2 -
ком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність
якої застрахована за договором.
Статтею 22.1. вищезазначеного закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті
дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Звітом про оцінку майна, який виконаний за заявою відповідача 26 липня 2010р. ТОВ "Експертно-асистуючою компанією "Легіон", визначено, що вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ВАЗ 21099, становить 24610,86грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати завдану позивачу у результаті ДТП шкоду.
Посилання апелянта на те, що позивачем були надані неправдиві відомості про обставини ДТП, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 991 ЦК України, на який посилається апелянт, передбачає можливість відмови у виплаті страхового відшкодування страхувальнику у разі подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, однак позивач не є страхувальником, а є потерпілим відповідно до ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому позивачем були виконані всі передбачені даним законом дії для отримання страхового відшкодування і вимоги про виплату заявлені саме на підставі даного закону, ст.ст. 32 та 37 якого не передбачають право страховика відмовити потерпілому у виплаті страхового відшкодування за обставин, які зазначив відповідач.
Твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги висновки спеціаліста про те, що пошкодження, які виявлені на автомобілях, у тому числі і на автомобілі ВАЗ 21099, з технічної точки зору не могли утворитися при їх взаємному зіткненні за обставин ДТП, наведених у поясненнях учасників ДТП, колегія суддів вважає безпідставним, так як судом у рішенні наведені мотиви, з яких даний висновок не був прийнятим судом, як належний доказ.
Крім того, колегія суддів зазначає, що спеціалістом не оглядалися автомобілі, а висновок був зроблений на підставі вивчення фотокарток, пояснень учасників ДТП та огляду автомобіля Шевроле після його часткового відновлення, що ставить під сумнів висновок про те, що автомобілі не містять взаємних нашарувань фарби, які обов'язково повинні бути при такому зіткненні.
Також спеціалістом не вивчалися матеріали адміністративної справи та наявні в них фотокартки, не наданий аналіз обставинам, зазначеним у даних матеріалах не тільки у поясненнях учасників ДТП, а також у документах, які були складені працівниками ДАІ.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок спеціаліста є не повним та неналежно обґрунтованим, постановленим на неповно з'ясованих обставинах справи, без належного вивчення всіх матеріалів та об'єктів дослідження.
Посилання апелянта на те, що позивачем не було надано доказів у підтвердження того, що належний йому автомобіль до ДТП не мав пошкоджень, колегія суддів вважає надуманими, так як неможливо надати докази тому, чого не існує. Однак, відповідач мав можливість і зобов'язаний був відповідно до ст. 60 ЦПК України надати докази у підтвердження того, що до ДТП за участю позивача та ОСОБА_3 автомобіль позивача мав пошкодження.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з"ясовані обставини справи, правовідносини, які виникли між сторонами, надана належна оцінка наданим сторонами доказам, тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суда не має.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
- 3 -
ухвалила:
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді