Судове рішення 22-ц/2690/4402/2012 від 21.05.2012

Судове рішення #22734879

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц/2690/4402/2012

Головуючий у 1 інстанції: Шевченко Н.М.

Доповідач: Шкоріна О.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі: Василевському Я.П.

за участю: позивача- Коваленка І.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Залеського Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрівської клінічної лікарні м.Києва, третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, виплату заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Олександрівської клінічної лікарні м.Києва, третя особа: ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, виплату заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що 2 серпня 2010 року його було прийнято на роботу наказом Олександрівської клінічної лікарні м. Києва №144 а-к за переводом з Київської клінічної лікарні №3 до військово-лікарської комісії Київського міськвоєнкомату. З невідомих йому причин він фактично приступив до роботи лише 20 серпня 2010 року. В подальшому виходив на роботу, але його постійно не ставили до графіку чергувань та графіку проведення операцій, у зв'язку з чим він втрачав професійні навички лікаря хірурга, але протягом усього періоду він виходив на роботу та перебував у приміщенні лікарні. З початку роботи він не отримував заробітної плати від відповідача, що пояснено відсутністю його у графіку виходу на роботу, хоча при переводі з одного місця роботи на інше відповідач зобов'язаний був забезпечити позивача роботою та заробітною платою. 11 січня 2011 року головним лікарем Олександрівської клінічної лікарні м. Києва підписано наказ про його звільнення з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпПУ, який він отримав лише 10 лютого 2011 року, після свого звернення стосовно отримання ним заробітної плати, яка на момент звернення до суду так і не виплачена. Просив скасувати наказ про його звільнення з посади лікаря-хірурга Міськвоєнкомату Олександрівської клінічної лікарні м. Києва від 11 січня 2011 року, виплатити кошти за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 2 серпня 2010 року по 1 лютого 2011 року з розрахунку 1200 грн. на місяць, що складає 7200 грн.. Також просив стягнути з відповідача 7200 грн. моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року в задоволенні позову - відмолено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме судом неповно з'ясовано обставини, що мають суттєве значення для справи, висновки суд не відповідають обставинам справи, судом неправильно досліджені та оцінені докази.

В судове засідання не з'явилась третя особа ОСОБА_4, який був у встановленому законом порядку повідомлений про день та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що у 2003 році ОСОБА_3 закінчив Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа» та здобув кваліфікацію лікаря.

Згідно сертифікату лікаря - спеціаліста № НОМЕР_1, ОСОБА_3 31 січня 2005 року атестувався на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії, за наказом № 304/л від 7 лютого 2005 року йому присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю хірургія, строком дії сертифікату до 31 січня 2010 року.

За заявою від 1 серпня 2010 року, на підставі наказу № 144 а-к від 3 серпня 2010 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду лікаря-хірурга військово-лікарської комісії Київського міськвійськомату Олександрівської клінічної лікарні м. Києва за переведенням з Київської міської клінічної лікарні №3.

Згідно заяви від 31 серпня 2010 року, на підставі наказу № 163-к від 31 серпня 2010 року лікарю-хірургу військово - лікарської комісії міськвійськомату ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати з 1 вересня 2010 року по 30 вересня 2009 року за сімейними обставинами.

Згідно довідки головного бухгалтера Олександрівської клінічної лікарні м. Києва лікар-хірург військово-лікарської комісії Київського міськвійськомату, ОСОБА_3 на роботу не виходив, у зв'язку з чим до табелів відпрацювання робочого часу не вносився,відповідно заробітна плата йому не нараховувалася, про причини неявки на роботу не повідомляв, довідок про тимчасову непрацездатність до бухгалтерії не надавав.

Щомісячні графіки виходу на роботу лікарів відділення загальної хірургії, які являються внутрішнім документом лікарні та не є офіційним документом за відсутності нормативно визначених правил їх складання, містять відомості робочого часу та часу чергувань лікарів відділення відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі відомості робочого часу лікаря - хірурга ОСОБА_3

За даними журналу обліку робочого часу співробітників відділення загальної хірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва лікарем-хірургом ОСОБА_3 з 15 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року не проставлено жодної відмітки про вихід на роботу до відділення загальної хірургії.

23 грудня 2010 року завідуючим відділенням загальної хірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва складено рапорт про те, що ОСОБА_3, зарахований на посаду лікаря-хірурга міського військомату, до 20 грудня 2010 року у відділенні хірургії не з'являвся, наказ про його переведення до відділення загальної хірургії відсутній.

Актами, складеними працівниками відділення загальної хірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, підтверджено відсутність лікаря -хірурга ОСОБА_3 на роботі впродовж всього робочого дня з 28 грудня 2010 року по 30 грудня 2010 року включно.

Наказом № 5а-к від 11 січня 2011 року у зв'язку з порушенням трудової дисципліни ОСОБА_3 звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин, згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розрізані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу / в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня / без поважних причин.

В Постанові № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Тобто прогулом без поважних причин, що є підставою для звільнення з роботи, є відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівниками регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Табель обліку використання робочого часу - це основний документ, що є підставою для нарахування заробітної плати працівникам з почасовою системою оплати праці. У ньому слід фіксувати фактично відпрацьований працівником час /у годинах/, і тому його має заповнювати наприкінці робочого дня відповідний працівник, якому доручено здійснювати контроль за виходом працівників на роботу та вести табель.

У разі відсутності працівника на роботі протягом робочого дня з невідомих причин цей день не табелюється і, відповідно, не оплачується. Якщо ж працівник відсутній на роботі без поважних причин, цей день не оплачується і до працівника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема і звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Якщо ж протягом робочого дня працівник полишить місце роботи без відповідного дозволу роботодавця, про це мають скласти відповідний акт, а до табеля обліку робочого часу занести кількість фактично відпрацьованих цим працівником годин.

Таким чином, судом першої інстанції установлено, що позивача було звільнено з роботи на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, а тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не порушив жодних прав, законних інтересів позивача та вимог чинного законодавства України, оскільки відповідачем надані допустимі та належні докази здійснення ОСОБА_3 прогулу , поважність причин якого позивачем не доведена та наявність фактів порушення - не спростована.

Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог стороною позивача щодо незаконного звільнення та в зв'язку з цим невиплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідачем, і внаслідок цього було порушено його права, суду у встановленому ст. ст.10,60 ЦПК України порядку не надано.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: