Справа № 22-ц-999/2012 Головуючий у I інстанції - Бараненко С. М.
Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 травня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШемець Н.В.,
суддів:Губар В.С., Позігуна М.І.,
при секретарі:Летуті Ю.М.,
за участю:представника відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_6, позивача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу судді Козелецького районного суду від 20 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про визнання правочинів недійсними, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на ухвалу судді Козелецького районного суду від 20 лютого 2012 року, якою відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про визнання правочинів недійсними, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить дану ухвалу судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що на правовідносини, які виникли між сторонами по справі, не поширюється дія Закону України „Про захист прав споживачів", а тому застосуванню підлягають правила підсудності, встановлені ч. 1 ст. 109 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, виходив з того, що справа підсудна Козелецькому районному суду, підстави для відмови у відкритті провадження відсутні.
Проте апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Позивачами заявлені позовні вимоги про визнання правочинів, укладених під впливом обману, недійсними, зокрема, ОСОБА_7 просила визнати недійсними договори про внесення вкладу на депозитний рахунок КС „Діалог" №7/253 від 05 серпня 2008 року на суму 75 тис.грн., №7/252 від 05 серпня 2008 року на суму 60 тис.грн.; ОСОБА_8- угоду №4 про внесення додаткового пайового внеску від 16 вересня 2008 року на суму 49 тис.грн., а також просили стягнути упущену вигоду, яку ОСОБА_7 зазначила в сумі 80 тис.грн., ОСОБА_8- 30 тис. грн., а також моральну шкоду по 9900 грн. кожній.
Як вказують позивачі в уточненій позовній заяві (а.с.25-28) відповідачами порушено їхнє право, як споживачів фінансових послуг, тому вони мають право вибору підсудності і з цих мотивів вони звернулись до суду за місцем свого проживання; вважають, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України „Про захист прав споживачів".
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_7 в обґрунтування підсудності заявленого позову Козелецькому районному суду посилалась на положення ч.ч. 3,4,5 ст.110 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред"являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.
Позови про захист прав споживачів можуть пред"являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору - ч.5 ст.110 ЦПК України.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України „Про захист прав споживачів" є лише громадянин(фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари(роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином - підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.
Тобто, законом чітко визначений суб"єктний склад учасників цих правовідносин - громадянин (фізична особа) та підприємство, установа, організація або громадянин - підприємець.
У даній справі позов заявлений позивачами - фізичними особами до відповідачів- фізичних осіб, які працювали в КС „Діалог".
Тому, виходячи із заявлених позивачами вимог, визначених ними відповідачів- фізичних осіб, у даному спорі не можуть бути застосовані положення ч.5 ст.110 ЦПК України. Безпідставними та необґрунтованими є посилання ОСОБА_7 на положення ч.ч.3,4 ст.110 ЦПК України.
У даному випадку мають діяти правила ч.1 ст.109 ЦПК України і позов до фізичних осіб має розглядатися за їхнім зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або місцем перебування.
Місце проживання двох відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_10 територіально відноситься до Деснянського району м.Чернігова.
Враховуючи, що питання підсудності даної справи вирішено з порушенням норм процесуального права; при цьому справа Козелецьким районним судом була призначена до судового розгляду, проте слухання по суті заявлених вимог не відбулося(а.с. 42); з врахуванням приписів ст.ст.116,117 ЦПК України; вимог чинного законодавства щодо своєчасного розгляду цивільних справ; статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, апеляційна скарга частковому задоволенню, оскільки апеляційний суд не вправі вирішувати питання щодо відкриття (відмови у відкритті) провадження у справі, а справа направленню за підсудністю до Деснянського районного суду м.Чернігова.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317,319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Козелецького районного суду від 20 лютого 2012 року- скасувати, передати справу за підсудністю до Деснянського районного суду м.Чернігова.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:Судді: