АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/5017/12 Справа № 2-1785/11 Головуючий у 1 й інстанції - Нощенко І.С. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

Гайдук В.І.,

Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.

Бондаренку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2011 року

у цивільній справі за позовом українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АДІ-ЛТД»(далі УІ ТОВ фірма «АДІ-ЛТД») до ОСОБА_6, Дніпропетровської міської ради, третя особа -виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року УІ ТОВ фірма «АДІ-ЛТД»звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що протягом 1997-2003 років між товариством та виконкомом Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради були укладені договори оренди комунального майна територіальної громади по АДРЕСА_1 з правом подальшого викупу, в якому товариством проведені поліпшення приміщення більш ніж на 25% вартості, що дає підстави для приватизації, з метою проведення процедури якої 10 березня 2010 року з ОСОБА_6 був укладений договір доручення, проте своїх зобов'язань з оформлення права власності на вказану нерухомість не виконав, тому позивач просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно загальною площею 629,3 мІ по АДРЕСА_1 та зобов'язати КП «ДМБТІ»провести реєстрацію; стягнути з УІ ТОВ фірми «АДІ-ЛТД» на користь Дніпропетровської міської ради кошти у розмірі 9 377,91 грн. за приватизацію шляхом викупу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2011 року позов задоволено, визнано за УІ ТОВ фірмою «АДІ-ЛТД»право власності на нерухоме майно загальною площею 629,3 мІ по АДРЕСА_1; зобов'язано зареєструвати за УІ ТОВ фірмою «АДІ-ЛТД»у КП «ДМ БТІ»право власності на вказане майно; стягнуто з УІ ТОВ фірми «АДІ-ЛТД»на користь Дніпропетровської міської ради кошти за приватизацію шляхом викупу у розмірі 9 377,91 грн.

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду із закриттям провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 і закриттям провадження у справі в частині позовних вимог до Дніпропетровської міської ради, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов місцевий суд виходив із того, що позивач має право на приватизацію нежитлового приміщення відповідно до ч.1 ст.345 ЦК України та ст. ст. 8, 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки орендував приміщення більше 3-х років, на підставі дозволу орендодавця виконав поліпшення приміщення більш ніж на 25% залишкової вартості та рішенням Дніпропетровської міської ради №11/12 від 08 жовтня 2003 року «Про способи приватизації об'єктів комунальної власності»товариству надано право викупу в порядку приватизації, тому за позивачем підлягає визнанню право власності на спірне нерухоме майно.

Разом з тим погодитись з таким висновком суду неможна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним із способів захисту права цивільного за змістом ст. 3, 15, 118 ЦПК, ст. 16 ЦК України є позов -вимога юридично заінтересованої особи (позивача) до суду про прийняття ним до свого провадження на розгляд і вирішення матеріально-правової вимоги, пред'явленої нею до другої особи (відповідача), з метою захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного суб'єктивного права визначеним способом і на зазначеній підставі.

Сторонами в цивільному процесі за ч.1 ст. 30 ЦПК України є позивач і відповідач, які визначаються у конкретній справі за критерієм саме юридичної заінтересованості осіб, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві.

Предметом позову УІ ТОВ фірма «АДІ-ЛТД»є визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1, проте ОСОБА_6 юридичної заінтересованості щодо предмету позову не має, оскільки правовідносин між ним та товариством з приводу власності на спірний об'єкт нерухомості не виникало. Посилання позивача як на підставу позову до вказаної фізичної особи на наявність між товариством та ОСОБА_6 договору доручення, за яким останній зобов'язався оформити процедуру приватизації нерухомості, свідчить про виникнення договірних правовідносин представництва. Позовних вимог по суті до даної фізичної особи заявлено не було ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні та не було відображено в судовому рішенні. Таким чином, ОСОБА_6 не є належним відповідачем за позовом про визнання права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 про визнання права власності підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення -про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6

Крім того, відповідно до ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В порядку цивільного судочинства суд розглядає справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, що визначено ч.1 ст.15 ЦПК України.

Відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 ГПК України встановлена юрисдикція господарських судів, яка визначається правом звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав за вимогами п.1 ч.1 ст.12 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Відповідно наданих до матеріалів справи позивачем та третьою особою документів вбачається, що між сторонами (юридичними особами) з приводу спірного об'єкту нерухомості існували господарські договірні відносини, які, крім іншого, були предметом розгляду в суді господарської юрисдикції (а.с.90-98). Зокрема, щодо визнання права власності на цей об'єкт за позивачем спір між УІ ТОВ фірма «АДІ-ЛТД»та Дніпропетровською міською радою розглянутий по суті господарським судом і постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.93-95).

Відповідно до довідки КП «ДМБТІ»від 22 серпня 2007 року будівлі продовольчої бази по АДРЕСА_1 зареєстровано балансовою належністю за місцевою радою на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 19 червня 1997 року (а.с.99).

Таким чином, УІ ТОВ фірмою «АДІ-ЛТД»позовні вимоги з приводу спірного об'єкта приватизації були заявлені фактично до юридичної особи -Дніпропетровської міської ради, а тому підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, а не цивільного, що є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог до юридичної особи на підставі п. 1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 307, 309, 310, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2011 року про задоволення позовних вимог українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АДІ-ЛТД»до ОСОБА_6, Дніпропетровської міської ради, третя особа -виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності -скасувати.

В задоволенні позовних вимог українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АДІ-ЛТД»до ОСОБА_6, третя особа -виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності -відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АДІ-ЛТД»до Дніпропетровської міської ради, третя особа -виконавчий комітет Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, про визнання права власності - закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді