ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2008 р. Справа № 13/22-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 - довіреність від 20.05.2008р. (присутніх в засіданні 22.05.2008р.),
від ЗАТ "Мирів": Ніфтієвої Т.А. - довіреність №12 від 12.05.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "04" березня 2008 р. у справі № 13/22-08 (суддя Тісецький С.С.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Вінниця
до Закритого акціонерного товариства агрофірми "Мирів", м.Немирів Вінницької області
про стягнення 4313,77 грн.
з перервою в судовому засіданні з 22.05.2008р. по 27.05.2008р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.03.2008р. у справі №13/22-08 позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Вінниця до Закритого акціонерного товариства агрофірми "Мирів", м.Немирів Вінницької області про стягнення 4313,77 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 1603,76грн. - інфляційних втрат, 353,81грн. - 3% річних, 46,29грн. - витрат на державне мито, 53,55грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні позову в частині стягнення 1901,06грн. інфляційних втрат та 455,14грн. 3% річних, відмовлено.
Вважаючи, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні та з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення , яким стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків, завданих інфляцією у розмірі 3504,82грн. та 3% річних у розмірі 808,95грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн. (а.с.54-55).
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач , зокрема, зазначив наступне:
- відмова господарського суду в частині стягнення інфляційних та 3% річних у зв'язку з накладенням арешту на рахунки боржника є незаконною та такою, що суперечить ст.ст. 526, 612, 614, 625 ЦК України; у
- висновок місцевого господарського суду щодо позбавлення відповідача можливості вільно розпоряджатися належними йому коштами та, як наслідок, в добровільному порядку виконати рішення суду, у зв'язку з накладенням арешту на рахунки боржника, є безпідставним, оскільки не досліджені матеріали виконавчого провадження та можливість відповідача виконати рішення суду, й не відповідає обставинам справи, адже накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника є вимушеним та необхідним заходом для примусового виконання рішення суду;
- сплата витрат по державному миту та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу теж є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, а тому, у відповідності до ст. 625 ЦК України, нарахування на дані суми інфляційних та річних є правомірним;
- господарським судом першої інстанції невірно здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 06.05.2006р. по 04.12.2006р. у розмірі 1603,76грн., оскільки за вказаний період інфляційні втрати становлять 1645,10грн..
Згідно уточнення до апеляційної скарги від 22.05.2008р. позивач виключив із розрахунку спірної суми витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 320,10грн., а тому просить Житомирський апеляційний господарський суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог по стягненню 1901,06грн. інфляційних втрат, 455,14грн - 3% річних та прийняти нове рішення, яким стягнути із відповідача суму збитків, завданих інфляцією, у розмірі 3512,00грн. та 3% річних у розмірі 800,53грн. а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн. (а.с. 70).
У відзиві №13 від 12.05.2008р. на апеляційну скаргу відповідач та його представник у судовому засіданні проти останньої заперечили, вважають рішення господарського суду Вінницької області законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.62).
26.05.2008р. до Житомирського апеляційного господарського суду від СПД-ФО ОСОБА_1надійшло клопотання від 22.05.2008р. про розгляд справи 27.05.2008р. за його відсутності у зв'язку з неможливістю прибути на судове засідання (а.с. 69).
Зважаючи, що про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги позивач був повідомлений належним чином, а також враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, судова колегія вважає, що нез'явлення в судове засідання представника позивача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.
Заслухавши пояснення представиків сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.11.2006р. у справі №4/281-06 позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Вінниця до Закритого акціонерного товариства агрофірми "Мирів", м.Немирів Вінницької області про стягнення 20210,00грн. заборгованості задоволено повністю (а.с. 12).
На виконання вказаного рішення господарським судом Вінницької області видано наказ від 04.12.2006р. (а.с. 13).
Внаслідок здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 04.12.2006р. по справі №4/281-06, рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2006р. виконано повністю, а саме: 30.05.2007р. сплачено 5097,05грн., 27.06.2007р. - 2525,38грн, 19.10.2007р. - 12907,67грн., у зв'язку з чим відділом ДВС Немирівського РУЮ прийнято постанову від 22.10.2007р. про закінчення виконавчих проваджень №682-2 від 24.11.2006р. та №744-2 від 22.12.2006р. (а.с. 14 -15, 30 - 33).
Оскільки, остоточний розрахунок з позивачем проведено 19.10.2007р., останній 26.12.2007р. надіслав відповідачу претензію від 25.12.2007р. з вимогою сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення а також 3% відсотки річних від простроченої суми, всього 4313,77грн. (а.с. 16 - 18).
Оскільки ЗАТ "Мирів" вимоги претензії від 25.12.2007р. не виконало СПД-ФО ОСОБА_1звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 21.01.2008р. про стягнення з відповідача суми збитків, завданих інфляцією, у розмірі 3504,82грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 808,95грн. (а.с. 2-3).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2006р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою в семиденний строк погасити заборгованість в сумі 20210,00грн.. Вказана претензія отримана відповідачем 28.04.2006р., однак залишена без розгляду (а.с. 10 -11).
Всупереч вимогам ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач до 06.05.2006р. ( 7 - денний строк з дня отримання претензії) не виконав зобов'язання перед позивачем.
У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ж ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення вказаної статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припиняється, доки кредитор не отримає грошові кошти. Дана правова позиція підтримана і Вищим господарським судом України (Постанова ВГСУ від 15.03.2007р. у справі № 15/231-06).
Отже, прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання, а неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє останнього від відповідальності (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
А відтак, колегія суддів, встановивши на підставі наданих позивачем доказів наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, що зумовлює відповідні наслідки у вигляді нарахування інфляційних втрат та річних, дійшла висновку про задоволення заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень до апеляційної скарги від 22.05.2008р., а саме: стягнення з відповідача 3512,00грн. інфляційних втрат та 800,53 грн. 3% річних.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Судовою колегією встановлено неповне та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для зміни рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2008р. у даній справі.
У відповідності до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст.101,103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Вінниця задовольнити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04 березня 2008 року у справі №13/22-08 змінити виклавши в такій редакції:
"Стягнути з Закритого акціонерного товариства агрофірми "Мирів" (код 03377886) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3512 грн. інфляційних втрат, 800,53 грн. 3% річних, 431,25 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги".
3. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.
4. Справу №13/22-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя:
судді::
Віддрук. 3 прим.:
1- до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - в наряд.