ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Справа № 8/155/08

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіПершикова Є.В.,

суддівДанилової Т.Б.,

Костенко Т.Ф.,

розглянувши

касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі -Підприємство)

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від24.01.2012

у справі№ 8/155/08

господарського судуМиколаївської області

за позовомПідприємства

до спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспродгрупа "Вісон" (далі -Товариство),

третя особа:відділ Держкомзему у місті Южноукраїнськ Миколаївської області (далі -Держкомзем),

проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В засіданні взяли участь представники:

- Підприємства:ОСОБА_4 (за дов. б/н від 06.12.11);

- Товариства:ОСОБА_5 (за дов. б/н від 11.01.12);

- Держкомзему:не з'явилися.

Ухвалою від 12.04.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. касаційну скаргу Підприємства було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.04.12.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 26.04.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 26.04.12 представники Держкомзему не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 26.04.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Підприємства та Товариства.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням від 23.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 26.04.12. Відводів складу суддів Вищого господарського суду України не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.04.12 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 30.11.11 господарського суду Миколаївської області (суддя -Гриньова-Новицька Т.В.) в позові Підприємства відмовлено.

Постановою від 24.01.12 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Колоколова С.І., суддів -Разюк Г.П., Петрова М.С.) апеляційну скаргу Підприємства залишено без задоволення, а рішення від 30.11.11 господарського суду Миколаївської області -без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Товариство користується спірною земельною ділянкою на законних підставах, оскільки рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та укладений на виконання такого рішення договір оренди є чинними.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову від 24.01.12 Одеського апеляційного господарського суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 95, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, відповідно до рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 19.04.95 № 90 за Підприємством на праві постійного користування закріплена земельна ділянка площею 26,68 га з цільовим призначенням для будівництва і експлуатації санаторію-профілакторія і допоміжної зони баз гідрокомплекса, про що видано державний акт ІІ-МК № 002138.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.05.07 рішенням № 330 Южноукраїнська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариства в довгострокову оренду для постійного користування під розміщення і обслуговування АЗС в районі бувшого поста ДАІ в м.Южноукраїнськ.

Зазначеним рішенням від 30.05.07 № 300 Товариству надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 4810800000:21:001:0011) в т.ч. під проїздами, проходами, площадками -1,0 га із земель державної власності, які не надані у власність та постійне користування.

Судами встановлено, що 18.06.07 на підставі вказаного рішення від 30.05.07 № 300 між Южноукраїнською міською радою та Товариством укладено договір оренди земельної ділянки площею 1 га під розміщення та обслуговування АЗС в районі колишнього поста ДАІ в межах м.Южноукраїнськ строком на 10 років.

Попередніми судовими інстанціями враховано, що одночасно із підписанням договору оренди земельної ділянки, між сторонами підписані акти приймання-передачі земельної ділянки, проведено виділення земельної ділянки в натурі, про що також складено відповідний акт із визначенням меж земельної ділянки в натурі.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що чинність договору оренди земельної ділянки від 18.06.07 підтверджено судовими рішеннями по господарської справі № 9/10/09-НР, а саме: рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.09.10, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.10 та постановою Вищого господарського суду від 02.02.11.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними

ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, враховується, що ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що вирішуючи спір, попередні судові інстанції не надали належної правової оцінки доводам Підприємства та не навели правових підстав їх відхилення. Так, суди вказали про правомірність користування Підприємством земельною ділянкою, наданою йому згідно договору оренди від 18.06.07, однак не врахували доводів Товариства про те, що фактично Товариство користується земельною ділянкою розташованою на ділянці, наданій Підприємству у постійне користування, чим порушує його права.

При розгляді даної справи суд мав надати правову оцінку план-схемам розміщення земельних ділянок Підприємства та Товариства.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки об'єктом спору у даній справі є земля територіальної громади міста Южноукраїнськ, то судами не звернуто увагу на те, що рішенням, прийнятим у даній справі можуть зачипатися права та інтереси відповідного органу місцевого самоврядування, як органу уповноваженого розпоряджатися такими землями, та не вирішено питання щодо залучення його до участі у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" задовольнити частково.

Рішення від 30.11.11 господарського суду Миколаївської області та постанову від 24.01.12 Одеського апеляційного господарського суду у справі

№ 8/155/08 господарського суду Миколаївської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

Т.Костенко