2-962/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Горбань Н.І. при секретарі Анісімовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір про користування електричною енергією, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011р. позивач пред'явив позов до відповідача ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір про користування електричною енергією.

Зазначив, що між ПАТ «Київенерго»та ОСОБА_1 склалися цивільно-правові відносини на підставі фактичного отримання послуг з електропостачання квартири споживача за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, між ними виникли спірні питання, в результаті чого ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії регулювання електроенергетики України з заявою про врегулювання спірних питань, яку було розглянуто на засіданні комісії з розгляду та роз'яснення суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ «Київенерго»і споживачами м. Києва за участю представника НКРЕ та Держенергонагляду та прийнято рішення, відповідно до якого заборгованість за спожиту електричну енергію споживачу нарахована правильно, а також зобов'язано ПАТ «Київенерго»повторно направити ОСОБА_1 по два примірники договору про користування електричною енергією.

На виконання рішення комісії ПАТ «Київенерго»листом від 07.07.2011р. за № 048-72-9476 було повторно направлено ОСОБА_1 два примірники договору про користування електроенергією.

17.08.2011р. ПАТ «Київенерго»отримало від ОСОБА_1 протокол розбіжностей до договору про користування електричною енергією від 08.08.2011р. № 50, але погодитися з пропозиціями споживача не може, оскільки вони змінюють умови типового договору та суперечать нормам законодавства, яким керується ПАТ «Київенерго»при укладенні договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999р. № 1357 затверджено Правила користування електричною енергією для населення, які відповідно до п. 1 регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Пунктом 3 Правил встановлено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією і укладається на три роки. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Типові договори можна лише конкретизувати, не змінюючи при цьому суть договору.

Відповідач, ігноруючи пропозиції енергопостачальної компанії щодо приведення договірних відносин у відповідність з ПКЕЕН, свідомо порушував і продовжує порушувати норми чинного законодавства.

Просить суд зобов'язати ОСОБА_1 укласти з ПАТ «Київенерго»договір про користування електричною енергією, виклавши його в наступній редакції, що «ОСОБА_1 та ПАТ «Київенерго»уклали договір № 04005813811 про користування електричною енергією з визначенням предмету договору, прав та обов'язків споживача та енергопостачальника, умов та порядку оплати, відповідальність сторін, термін дії договору, інші умови та із зазначенням заборгованості на момент укладення договору в сумі 1992,66 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Відповідач позов не визнав. Пояснив суду, що він, як власник квартири АДРЕСА_1, вже уклав договір з позивачем, що підтверджується абонентською книжкою по розрахунках за електроенергію. Протягом тривалого часу він вживав заходи щодо врегулювання спірних правовідносин. Він ніколи не визнавав та не визнає факту існування боргу за спожиту електроенергію, оскільки було припинення постачання електричної енергії. Запропонований позивачем договір значно відрізняється від типового договору, тому він не бажає укладати його в такій редакції. Крім того, минув строк позовної давності звернення позивача до суду. В задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням комісії від 02.06.2011р. з розгляду та розв'язання суперечностей спірних ситуацій між ПАТ «Київенерго»та споживачами м. Києва визначено, що заборгованість за спожиту електричну енергію ОСОБА_1 нарахована правильно та підлягає сплаті, зобов'язано ПАТ «Київенерго»направити ОСОБА_1 по два примірники договору про користування електричною енергією (а. с. № № 9-11).

07.07.2011р. за № 048-72-9476 позивач направив ОСОБА_1 два примірники договору про користування електроенергією (а. с. № 8).

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. № 1357.

Стаття 19 Правил передбачає, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Відповідно до ст. 21 Правил знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача.

Статтею 3 Правил передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником відповідно до Типового договору про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Позивачем 07.07.2011р. на адресу відповідача надсилалися проекти договорів про користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що позивач в даному випадку вибрав не той спосіб захисту своїх прав та інтересів і на обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду належних доказів, в чому саме полягає порушення його права, що відповідач ОСОБА_1 не бажає укладати договори про користування електричною енергією в наданій позивачем редакції.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 626-630, 638-642 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір про користування електричною енергією - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: