2-508/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Горбань Н.І. при секретарі Янковенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання дій відносно збільшення відсоткової ставки незаконними, визнання пункту 6.2 кредитного договору недійсним, зарахування сплачених коштів за збільшеною відсотковою ставкою в рахунок погашення кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011р. позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дії щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та визнання третейського застереження у договорі кредиту недійсним.

Зазначила, що 21.12.2007р. між нею та відповідачем було укладено договір кредиту № 380/2100/07-А, згідно якого банк надав їй грошові кошти для оплати придбаного автомобіля SUZUKI, моделі SWIFT, 2007р. випуску, в сумі 79 920,00 грн. зі сплатою 11,95 % річних.

Свої зобов'язання за укладеними договорами вона виконувала вчасно та в повному обсязі.

22.12.2008р. вона сплатила черговий платіж за кредитним договором згідно встановленого банком графіку, зарахування якого відповідачем відбулося за підвищеною відсотковою ставкою.

Не погодившись із підвищенням відсоткової ставки за укладеним кредитним договором, вона в письмовій формі звернулася до відповідача із заявою від 22.12.2008р. про неправомірність підвищення відсоткової ставки. Вона також неодноразово усно зверталася до відповідача з проханням надати розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту; інформацію щодо подій, які мали безпосередній вплив на вартість ресурсів банку, із зазначенням публічного джерела інформації та діапазону часу, який аналізувався банком; обґрунтування щодо підвищення номінальної ставки відсотку за кредитом, але всі її звернення відповідачем були проігноровані.

Підвищення відсоткової ставки за укладеним з нею кредитним договором не відповідають вимогам п. 2.6, який визначає, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету з питань управління активами та пасивами АКБ «Укрсоцбанк», за яким кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту, визначеної цим договором.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у разі зміни кредитної політики, а також у разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора та яка не залежить від волі сторін, кредитор має право змінити процентну ставку за користування кредитом, що визначена цим договором.

Відповідно до п. 2.6.1 відповідач повинен в обов'язковому порядку повідомити її не пізніше, ніж за 7 днів до початку введення нової ставки та надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору № 380/2100/07-А від 21.12.2007р.

Згідно п. 2.6.2 кредитного договору 380/2100/07-А від 21.12.2007р. у випадку отримання згоди про зміну відсоткової ставки вона, як позичальник, у п'ятиденний термін повинна була підписати надану відповідачем додаткову угоду.

Так як відповідач діяв, порушуючи умови кредитного договору 380/2100/07-А від 21.12.2007р., то всі самовільні дії останнього щодо підняття відсоткової ставки є незаконними.

Будь-яких письмових додаткових угод про зміну процентної ставки по кредитному договору вона не вчиняла. В заяві від 22.12.2008р. на адресу банку вона заперечувала проти односторонніх змін відповідачем процентної ставки по кредитному договору.

Вважає, що зазначений кредитний договір є договором приєднання, визначення якого міститься у ст. 634 ЦК України, тому що його умови встановлені відповідачем у стандартних типових формах, який вона підписала шляхом приєднання до запропонованої банком типової форми договору в цілому, у зв'язку з цим не могла запропонувати свої умови договору.

Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Ярошовцем В.М. за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Вважає, що третейське застереження порушує її права на судовий захист, передбачені ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Просить суд визнати дії відповідача відносно зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору № 380/2100/07-А від 21.12.2007р. стосовно збільшення відсоткової ставки незаконними; визнати недійсним третейське застереження, передбачене пунктом 6.2 договору; зарахувати сплачені грошові кошти за неправомірно збільшеною процентною ставкою в рахунок погашення основної суми кредиту; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6500,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та додатково обґрунтувала його. Пояснила, що в рахунок забезпечення кредитного договору № 380/2100/07-А від 21.12.2007р. було укладено договір застави майна № 380/468/07-3А, відповідно до п. 1.3.2 якого встановлено, що виплата заставодавцем процентів за кредитом на умовах цього договору в розмірі 11,95% річних. Згідно п. 7.10 договору застави майна всі додатки, зміни та/або доповнення до цього договору будуть невід'ємною його частиною за їх вчинення в письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням. Після підвищення відсоткової ставки щомісячні сплати за кредитом суттєво збільшились. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, тому дії самовільні дії відповідача є незаконними та не відповідають умовам договору. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 6500,00 грн. та судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що при укладенні договору кредиту сторони за своїм вільним волевиявленням в п. 2.6 визначили порядок зміни розміру процентної ставки за користування кредитом. В порядку, передбаченому п. 2.6.1 договору кредиту, банком було відправлено позивачеві рекомендований лист з повідомленням про підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом з 11,95% річних до 21% річних, починаючи з 01.11.2008р. Пунктом 2.6.2 договору кредиту передбачено, що у разі, якщо позичальник погодиться із зміненим розміром процентів за користування кредитом, він зобов'язаний протягом п'яти днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору. У випадку, коли позичальник не погодиться із зміненим розміром процентів за користування кредитом, банк згідно п. 3.2.3.5 договору кредиту має право вимагати від позивача повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій. З моменту отримання листа від банку про ініціювання зміни процентної ставки з 11,95% річних до 21% річних позивач не відмовився від користування кредитними коштами, не повернув кредитору існуючу заборгованість за кредитами, не сплатив нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції в повному обсязі та продовжує ними користуватись, що підтверджує прийняття позивачем запропонованих банком нових умов договору кредиту, тобто нової процентної ставки. Позивач, починаючи з 01.11.2008р. по даний час сплачує щомісячні платежі в повному обсязі з урахуванням зміни відсоткової ставки по кредиту, отже вчинила дії відповідно до запропонованих їй змін, чим висловила свою згоду на зміну умов договору кредиту. Вважає, що розмір процентної ставки за користування кредитом було змінено за взаємною згодою сторін, яка не була виражена у письмовій формі, але була засвідчена діями позивача, а саме: внесенням платежів по кредиту, починаючи з 01.11.2008р. по даний час.

Виходячи з диспозиції п. 6.2 договору кредиту, в якому викладено третейське застереження, що визначає порядок вирішення спорів, які виникають між сторонами, з приводу виконання умов договору кредиту. Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови договору кредиту, зокрема, в частині п. 6.2 дійшли взаємної згоди, що у випадку неможливості вирішення спорів між сторонами договору кредиту шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в порядку черговості третейськими суддями Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. Третейська угода у вигляді третейського застереження, викладена у п. 6.2 договору кредиту, є невід'ємною частиною договору кредиту. Незважаючи на умови третейської угоди, позивач не позбавлений права за захистом своїх прав і свобод звернутися до суду загальної юрисдикції. При дотриманні ч. 1 ст. 215 ЦК України при укладенні договору кредиту, який містить третейське застереження, позбавляє позивача доводити про недійсність п. 6.2 договору кредиту та не суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 21.12.2007р. між сторонами було укладено договір кредиту № 380/2100/07-А, що містить пункт 6.2, яким передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за адресою: 02002, м. Київ, вул. Раскової 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Згідно п. 2.6.1 вищевказаного договору про намір змінити розмір процентів за надання кредиту кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього договору, а п. 6.2.2 передбачено, що у разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом п'яти робочих днів підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору (а. с. № № 8-12).

Із змісту заяви позивачки на адресу банку від 22.12.2008р. вбачається, що вона не отримала листа про підвищення процентної ставки по договору кредиту та просить переглянути її процентну ставку і, якщо вона буде згодна, то підписати з нею додаткову угоду (а. с. № 40).

Довідка відповідача від 28.12.2011р. за № 301.7-23/2595 про нарахування та сплату за період з 21.12.2007р. по 26.12.2011р. суми відсотків і кредиту підтверджує, що відсоткова ставка з 21.12.2007р. по 31.10.2008р. становила 11,95%, а з 01.11.2008р. по даний час становить 21,00%, які сплачуються позивачкою (а. с. № № 78-83).

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності. суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтовані та суперечать вимогам Закону.

Відповідно до п. 3.2.3.5 кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованим розміром процентів, згідно п. 2.6 договору, яким визначено, кредитор має право ініціювати зміну процентної ставки за надання кредиту, визначеної цим договором.

Як вбачається із змісту листа позивачки на адресу банку від 22.12.2008р., їй на той час було відомо про збільшення відсоткової ставки за договором кредиту, однак, не отримавши тексту додаткової угоди, вона продовжувала сплачувати банку щомісячні платежі за підвищеною відсотковою ставкою до даного часу, тим самим, підтвердивши свій намір користуватися кредитом в подальшому за підвищеною відсотковою ставкою, не скориставшись умовами п. 3.2.3.5 договору кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При укладенні договору позивач була ознайомлена з його умовами, не заперечував проти них, отримавши кредит в обумовленій договором сумі.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. № 9, який детально регламентує порядок визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним третейського застереження, передбаченого п. 6.2 договору, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не грунтуються на Законі, тому не підлягають задоволенню.

Доводи позивача не підтверджують, що зазначений пункт договору суперечить вимогам Конституції України та діючого цивільного та цивільно-процесуального законодавства, а ґрунтуються на припущеннях, тому вони не заслуговують на увагу.

Позовні вимоги позивачки в частині зарахування сплачених грошових коштів за неправомірно збільшеною процентною ставкою в рахунок погашення основної суми кредити не містить посилання на відповідні розрахунки, є неконкретними, тому задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 203, 207, 215, 627, 628, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 84, 88, 212-215, 218 ч. 1 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання дій відносно збільшення відсоткової ставки незаконними, визнання пункту 6.2 кредитного договору недійсним, зарахування сплачених коштів за збільшеною відсотковою ставкою в рахунок погашення кредиту -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: