Справа № 22ц-0590/4724/2012 Головуючий у 1 інстанції Кравченко О.Ю.

Категорія 42 Доповідач Новосьолова Г.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новікової Г.В.,

суддів: Агєєва О.В., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Перепечаєнко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду від 10 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду від 10 листопада 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення з житлового будинку задоволений.

ОСОБА_4 виселена з житлового будинку АДРЕСА_1 Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог позивачки.

В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, оскільки вони є синами відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (рідного брата позивачки), який постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті батька ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складає ? частини цього житлового будинку.

На час смерті батька ОСОБА_5, апелянти були неповнолітніми, постійно мешкали у будинку та були там зареєстровані, таким чином вважають, що вони прийняли спадщину після смерті батька. Позивачка ОСОБА_3 при отриманні свідоцтва про право власності за законом завела в оману нотаріальну контору та суд не вказала, що є інші спадкоємці ОСОБА_5 - його сини, які на час смерті спадкодавця постійно мешкали у спірному будинку разом з матір'ю ОСОБА_4, з народження по теперішній час. При зверненні до суду позивачка не зазначила у позові про них, а тому апелянти вважають що вони повинні були приймати участь у судовому засіданні як сторона по справі. Суд першої інстанції не витребував будинкову книгу на спірний житловий будинок, оскільки там зазначено, що відповідачка ОСОБА_4 зареєстрована з 20 січня 1990 року, як член сім'ї померлого та питання про зняття її з реєстрації у суді ніхто не ставив.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки.

Відповідачка ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила скасувати.

Позивачка ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, апелянтів, дослідивши матеріали цивільної справ, апеляційний суд вважає, що апеляційна підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наступне.

09 вересня 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки про виселення з житлового будинку (а.с.2-3).

Відповідно до довідки та витягу про державну реєстрацію прав, Краматорського міського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3, належить відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 25 лютого 2011 року та від 04 серпня 2011 року 3/8 та 5/8 відповідно, житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Згідно технічного паспорту власником житлового будинку АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_3 (а.с.8).

Позивачці ОСОБА_3 встановлена перша група інвалідності, про що свідчить довідка МСЕК від 26 листопада 2008 року (а.с.9).

Відповідно до довідки комітету мікрорайону №6 м. Краматорська та будинкової книзі у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані з 20 січня 1990 року відповідачка ОСОБА_4, з 23 червня 1990 року ОСОБА_1 та з 19 червня 1992 року ОСОБА_2.(а.с.13-15,36, 60-62).

Постановою від 30 серпня 2011 року ОУИМ Краматорського МВ ГУМВС України у Донецької області відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за відсутністю в її діях складу злочину (а.с.33).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано дійшов до висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 319, 391 ЦК України, а саме відповідачкою не надано доказів того, що вона мешкає у будинку з дозволу власника будинку ОСОБА_3, а тому діями відповідачки, яка відмовляється виселитися з будинку АДРЕСА_1 порушуються майнові права позивачки.

Виходячи з вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки власником будинку АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_3, що підтверджується витягом прав державної реєстрації Краматорського бюро технічної інвентаризації, то її позовні вимоги, щодо виселення відповідачки, яка не є членом сім'ї позивачки, підлягають задоволенню.

Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись з апеляційною скаргою на рішення суду, оскільки вважали що при вирішенні питання у суді першої інстанції були порушені їх права.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З матеріалів справи вбачається, що апелянти зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, але їх права ухваленням рішення судом першої інстанції порушені не були, оскільки стосовно них позивачкою не заявлялись позовні вимоги про їх виселення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що на час смерті батька ОСОБА_5, апелянти були неповнолітніми, постійно мешкали у будинку та були там зареєстровані, а тому вони вважають, що вони прийняли спадщину після смерті батька, а позивачка ОСОБА_3 при отриманні свідоцтва про право власності за законом завела в оману нотаріальну контору та суд не вказавши, що є інші спадкоємці ОСОБА_5 - його сини, не заслуговують на увагу, оскільки даний позов не вирішує питання щодо прийняття спадщини.

Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду.

Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: