УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/334/2012Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"07" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі його Керченської філії до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Комунальне підприємство «Ленком» про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просило стягнути солідарно 5139 грн. 38 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії.

Позов мотивований тим, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання. Починаючи з 01 листопада 2008 року по 01 серпня 2011 року відповідачі не оплачували за надані послуги з теплопостачання в повному обсязі, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість в розмірі 5139 грн. 38 коп., яку у добровільному порядку оплатити відмовляються.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2012 року, позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» 5139 грн. 38 коп. заборгованості. В задоволення позову до ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та їх недоведеність, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2012 року та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що він не є споживачем послуги з теплопостачання, оскільки з ним не був укладений договір з ОП «Кримтеплокомуненерго» про надання вказаної послуги. Також апелянт вказує на те, що послуга з теплопостачання фактично не надавалася, що підтверджується його зверненнями, проте суд не звернув на це уваги. Апелянт не погоджується з розрахунком зробленим позивачем, вказуючи на те, що відсутня інформація про порядок його розрахування.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з надання послуг з теплопостачання з ОСОБА_7 не оскаржується і тому апеляційному перегляду не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_6, суд виходив з того, що між сторонами фактично склались відносини щодо надання послуг з теплопостачання та відповідач своїх обов'язків щодо оплати за послуги з теплопостачання не виконує, ним допущено безоплатне користування тепловою енергією, у зв'язку з чим заборгованість станом на 01.08.2011р. складає 5139 грн. 38 коп.

Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним із обов'язків споживачів житлово-комунальних послуг зазначено оплату житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_6 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Позивач є виробником та постачальником послуг з теплопостачання у зазначений будинок, відповідач - споживачем цих послуг. Починаючі з листопада 2008 року ОСОБА_6 не в повному обсязі сплачує за послуги з теплопостачання.

В порушення вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 відповідач не сплачував за надані ОП «Кримтеплокомуненерго» послуги з теплопостачання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Виходячи з того, що фактично між сторонами у спірний період існували правовідносини по наданню і користуванню житлово-комунальними послугами, які реалізуються наданням послуги з боку позивача та обов'язком споживача здійснювати її оплату, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго»

Доводи апелянта про відсутність договірних правовідносин між сторонами по справі та неналежну якість послуг по теплопостачанню неспроможні, оскільки, проживаючи в багатоквартирному будинку, відповідач фактично був споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались цьому будинку і ці правовідносини регулюються ЖК України, Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до положень пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992р., п.1ч.3ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок по укладенню договору на надання житлово-комунальних послуг лежав на споживачеві - відповідачу по справі.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч.1 п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630. При цьому, Законом передбачено і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору складається акт-претензія, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Апелянтом не надано належних та допустимих доказів, що послуги по теплопостачанню надавались позивачем неналежним чином та неналежної якості. Так, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_6 викликав представників ОП «Кримтеплокомуненерго» для складення та підписання акта-претензії споживача, а заяви відповідача про відключення від опалювальної системи не є підтвердженням неналежного надання послуги з теплопостачання.

Неспроможними вважає колегія суддів й доводи апелянта про те, що розрахунок зроблений позивачем є недостовірним, оскільки, апелянт, відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, не надав суду іншого розрахунку щодо оплати за теплопостачання, якій спростовує розрахунок за фактично надані послуги по теплопостачанню, представлений ОП «Кримтеплокомуненерго».

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи і з дотриманням норм матеріального і процесуального права ухвалив рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О.Полянська                              Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко