РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/278/2012Головуючий суду першої інстанції:Красіков С.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позов мотивований тим, що 13 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 355 на суму 75 000 грн. на строк до 12 жовтня 2018 року зі сплатою 21% річних за його користування.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та майновим поручителем ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки № 2544 від 13 жовтня 2008 року, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_7

Внаслідок невиконання ОСОБА_6 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 77 060,79 грн., яка складається: з заборгованості по кредиту у розмірі 68 707,97грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 5 961,60 грн. та пені за простроченою заборгованістю зі сплати кредиту та процентів у розмірі 2 391,22 грн. Посилаючись на те, що відповідачем ОСОБА_6 належним чином не виконуються вимоги кредитного договору по своєчасному поверненню заборгованості, позивач просив задовольнити свої вимоги про сплату заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, яке передане в іпотеку відповідачем ОСОБА_7, а також просив виселити останнього з квартири АДРЕСА_1 яка є предметом іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 на суму 77 060, 79 грн. за договором відновлювальної кредитної лінії від 13 жовтня 2011 року № 355 звернено стягнення на майно ОСОБА_7 -поручителя за договором поруки від 13 жовтня 2011 року №539 на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13 жовтня 2011 року №2544: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Встановлено спосіб реалізації вказаної квартири - продаж з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною п. 1.3 договору іпотеки. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншій частині позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог банку.

На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що банк не надсилав відповідачам письмового попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням вимог ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачами порушено зобов'язання, тому на підставі ст.ст. 554, 1050, 1054 ЦК України стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість та звернув стягнення на предмет іпотеки.

Проте, погодитися з висновками судів не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 355, відповідно до якого банк надав позичальнику кошти в розмірі 75000 грн. на строк до 12 жовтня 2018 року зі сплатою 21% річних (а.с. 24-27).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки №2544. Згідно умов якого, в наслідок порушення зобов'язання за кредитним договором, Банк вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством. Предмет вказаного договору є квартира за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.8-12).

Крім того, 13 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 укладено договір поруки №539, згідно якого він зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_6 за договором кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не виконувала обов'язків по погашенню кредиту та відсотків за його користування. На час розгляду справи її заборгованість перед Банком складала 77 060, 79 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань передбачених умовами укладеного між сторонами кредитного договору, Банк має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань по кредиту згідно п. 3.1.4. кредитного договору, укладеного між сторонами. Також, п. 3.1.5. Іпотечного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом стягнення на предмет іпотеки.

Договором іпотеки на іпотекодержателя покладається зобов'язання надіслати іпотекодавцю повідомлення , оформлене відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 зазначеної норми Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув.

В матеріалах справи містяться копії претензій, направлених на адреси відповідачів (а.с.15-16), які не містять попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, боржників попереджено лише про примусове стягнення заборгованості.

Інших належних та допустимих доказів щодо попередження відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач, а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надав.

Отже, непопередження іпотекодавця та боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки є порушенням вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» і є підставою для відмови у задоволенні позову.

Проте, суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що претензії не містять саме попередження відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та дійшов помилкового висновку щодо правомірності вимог позивача, що призвело до неправильного вирішення справи

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року в частині звернення стягнення на майно ОСОБА_7 - поручителя за договором поруки від 13 жовтня 2011 року №539 на предмет іпотеки за договором іпотеки від 13 жовтня 2011 року №2544: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частини нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В решті рішення Ленінського районного суду АР Крим від 05 грудня 2011 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

В.О.Полянська                              Т.І.Моісеєнко                    Г.В.Редько