ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        05.02.2008 р.                                                                      Справа №22/78-20/239

 за позовом  CDT Trading International Co

      до Відкритого акціонерного товариства “Полтава-Авто”, м. Полтава

      про  стягнення  96322,48 доларів США

                                                                                                                     Суддя  Киричук О.А.

       Представники:

       від позивача    Яценко О.С., дов. № б/н від 01.02.2007р.

       від відповідача не з’явився      

        

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 29.01.08 р. для підготовки повного тексту рішення (представником відповідача в судовому засіданні 29.01.08 р. не надано згоду для оголошення вступної і резолютивної частини рішення).

Розглядається позовна заява про стягнення  86002,24 доларів США за поставлений товар та 10320,24 доларів США неустойки за неналежне виконання зобов”язань.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи,   суд встановив:

На виконання вимог ухвал господарського суду від 04.09.07р., 29.11.07р. та 27.12.2007р. від Регіональної інформаційної митниці надійшли інформація щодо митного оформлення товарів та завірені копії актів Полтавської митниці "Про виділення та знищення документів, які не підлягають подальшому зберіганню".

04.12.1996р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (консигнатором) був укладений Контракт консигнації №КЕV/96/СDТ/0054, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався здійснювати прийом на ліцензійний склад, відвантаження, зберігання та реалізацію різноманітних товарів на території СНД та інших держав (т.1 а.с.14-17). Відповідно до п.1.1 цього контракту загальна сума контракту 2 млн. доларів США.

15.04.2000р. зазначений контракт консигнації був переукладений в новій редакції у формі договору консигнації №136 (т.1 а.с.18-22).

22.12.2002р. сторонами укладено доповнення до контракту консигнації КЕV/96/СDТ/0054, яким було продовжено дію контракту до 31.12.2004р. (т.1 а.с.23).

Згідно з предметом Контракту консигнації, відповідно до п. 1.1 позивач доручив відповідачу здійснювати прийом на ліцензійний склад, відвантаження, зберігання та реалізацію різноманітних товарів на території СНД та інших держав.

Контракт та Договір консигнації підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, факт укладення їх   представниками сторін в засіданні не заперечувався, у встановленому порядку їх дійсність сторонами не оскаржувалась.

Відповідно до п.2.2 вищеназваного контракту позивач зобов'язувався здійснювати щомісячну поставку або відпуск з ліцензійного складу товарів відповідачу або іншим обумовленим організаціям через відповідача. При цьому, строки поставок, номенклатура і вартість товарів узгоджуються в додатках до Контракту, а відповідач зобов'язувався укладати договори та контракти від свого імені на продаж товару та повернути вартість товару у вільноконвертованій валюті.

Згідно п.2.3 даного контракту позивач здійснює поставку товарів на умовах ІНКОТЕРМС DDU (доставлено, мито не сплачено), та позивач доручив відповідачу здійснювати оплату видатків, пов'язаних з митним оформленням на кордоні, а також транспортуванням, охороною та страхуванням товару від кордону України до ст. Полтава-Київська.

Позивач виконав свої зобов'язання за цим Контрактом консигнації, поставивши відповідачу у період з грудня 1996р. по 01.01.1999р. автомобілі загальною кількістю 548 штук на суму 2841950 доларів США згідно Специфікацій (т.1 а.с.24-55).

Підтвердженням факту виконання позивачем зобов"язань є відомості, надані Регіональною інформаційною митницею, яка повідомила, що отримувачем товару за даними електронних копій вантажно-митних декларацій являється підприємство "Полтава-Авто"   (оригінали вантажно-митних декларацій знищені, копії актів  "Про виділення та знищення документів, які не підлягають подальшому зберіганню" залучені до матеріалів справи).

Відповідно до п.4.1 даного Контракту умови здійснення оплати за товар при кожній поставці товару узгоджуються окремо, в залежності від його кількості та якості. При цьому, граничний строк платежу, встановлюється в додатках до Контракту на кожну поставку окремо і має бути проведений на рахунок позивача в доларах США.

Згідно з умовами зазначених Специфікацій оплата здійснюється з відстрочкою платежу 30 днів з моменту отримання автомобілів відповідачем.

Як вбачається з позовних вимог, станом на день звернення позивача із позовною заявою до місцевого господарського суду (6.03.2006 року), відповідач не в повному обсязі здійснив оплату поставлених позивачем автомобілів, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка була заявлена до стягнення.

24.05.2000р. між позивачем та відповідачем був підписаний Протокол про реструктуризацію зобов'язань по грошовій заборгованості та узгодженню розрахунків до Контракту від 04.12.1996р. та Договору №136 від 15.04.2000р. (т.1 а.с.102-104).

Відповідно до п.7 цього Протоколу позивачем були виконані взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару відповідачу на виконання умов Контракту консигнації, товар відповідачем було прийнято відповідно до актів, будь-яких претензій та неузгодженостей зі сторони відповідача не поступало, та визнано сторонами факт поставки позивачем та отримання відповідачем автомобілів у кількості 548 штук на суму 2841950 доларів США, вартість яких сплачена лише на суму 2191416,05 доларів США, залишок заборгованості станом на день підписання Протоколу становив 650533,95 доларів США (п.3 цього Протоколу), а на підставі розрахункової уцінки, зазначеної в п.5 цього Протоколу заборгованість становила 247458,24 доларів США.

Пунктом 6 вказаного Протоколу сторони визнали наявність нарахованих відсотків за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 41628,91 доларів США.

Пунктом 8 вказаного Протоколу сторони домовилися про реструктуризацію заборгованості відповідача перед позивачем у відповідності до наведеного в Протоколі графіку здійснення платежів, із кінцевим строком погашення заборгованості до 30.04.2001р.

Згідно додатку №1 від 04.05.2001р. до Протоколу про реструктуризацію зобов'язань по грошовій заборгованості (т.1 а.с.105) сторони, враховуючи об'єктивні умови, які не дозволяють відповідачу закінчити розрахунки в строк до 01.05.2001р., узгодили, що залишок заборгованості у сумі 127242 доларів США має бути погашений згідно узгодженого графіку у строк до грудня 2001р.

Однак відповідачем не виконано у повному обсязі грошові зобов'язання, що зумовило звернення позивача до відповідача з Претензією №48/2004 від 11.05.2004р. про сплату відповідачем боргу у сумі 100376,48 доларів США (т.1 а.с.56), у відповіді на претензію №280/06 від 20.05.2004р. (т.1 а.с.57) відповідачем визнана наявна перед позивачем заборгованість та запропоновано розстрочити її зі сплатою у червні поточного року 15000 доларів США, у липні - 10000 доларів США, у серпні - 15000 доларів США, у вересні - 15000 доларів США, у жовтні - 20000 доларів США, у листопаді - 20000 доларів США, у грудні –5376,48 доларів США.

Згідно акту звірки розрахунків по погашенню заборгованості за період з 15.06.2003р. по 15.11.2003р. заборгованість відповідача становила 100376,48 доларів США (т.1 а.с.61). Врахувавши здійснений відповідачем платіжним дорученням №60 від 09.09.2004р. платіж у сумі 4350 доларів США (т.1 а.с.144), сума боргу відповідача перед позивачем залишилася у розмірі 86002,24 дол. США.                    

Положення ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України визначають необхідність належного виконання зобов'язання у відповідності до вказівок договору, законодавства, що вбачається з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношенням. у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинили на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій. а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525,526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається. Стаття   193 ГК України,  учасники   господарських   відносин   повинні   виконувати   господарські   зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 86002.24 доларів США є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 9 Протоколу від 24.03.2000 року про реструктуризацію зобов'язань по грошовій заборгованості та узгодженню розрахунків до Контракту від 4.12.1996 року та Договору №136 від 15.04.2000 року за надану розстрочку платежів відповідач сплачує позивачу щомісячно по 1 % від суми наявної заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення 10 320,24 дол. США неустойки із розрахунку 1% від суми заборгованості за кожний місяць за період з лютого 2005р. по січень 2006р.

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до с т.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Статтею 258 ЦК України передбачений спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, який, відповідно до ст.261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Стаття 1 ГК України встановлює, що ГК України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між ними суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч.2 ст.4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, визначаються ГК України. Отже, норми Господарського кодексу України є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина І ст.231 ГК України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких, встановлюється обліковою ставкою НБУ. При цьому, зазначена норма допускає встановлення законом чи договором іншого порядку визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банк} України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений вище Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є, юридичні особи та фізичні особи підприємці, оскільки, згідно з преамбулою Закону, предметом його дії є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеним Законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, яким би способом не визначався розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення платежу, а саме не більше подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

За вказаних підстав, в разі, коли розмір пені встановленої сторонами перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то слід застосовувати розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.

Оскільки, відповідно до розрахунку позовних вимог (том І. арк. справи 66) розмір пені, був обрахований позивачем у відношенні 1% від простроченого платежу і є таким, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у спірний період,  пеня має визначатися з урахуванням обмежувальних норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”(в розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Враховуючи вищезазначене з врахуванням приписів п.6 ст.232, ст. 233 ГК України, до стягнення підлягає пеня у розмірі 8237,37 доларів США (86002.24 доларів США X (9,5% X 2) : 365 днів X 184 днів = 8237,37 доларів США).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач повинен був довести факт виконання умов Контракту консигнації №КЬУ/96/СОТ/0054 від 04.12.1996 року належним чином у встановлені строки, чого, під час судового розгляду спору, зроблено не було.

Крім того, твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи документів, які дають можливість ідентифікувати особу позивача, внаслідок чого позовну заяву підписано не уповноваженою особою, спростовані  наявними в матеріалах справи документами, підтверджуючими повноваження Директора позивача Лопандич Марко, а саме: рішенням акціонерів компанії CDT Trading International Co про обрання директора (т.1 а.с.91), Статутом CDT Trading International Co, підписаним особою Лопандич Марко із відповідним перекладом на російську мову (т.1 а.с.120-143).

Щодо посилань відповідача на те, що  необхідне  застосування позовної давності до спірних правовідносин, то  такі доводи є необгрунтованими зважаючи на наступне.

У відповідності до ст. 71 ЦК УРСР. загальний строк позовної давності становив три роки та виникав з моменту, коли особа довідалася, або повинна була довідатися до порушення свого права та інтересу.

Порушення права та інтересу має місце в разі порушення термінів виконання зобов'язання. Порушення зобов'язання обумовлює виникнення права на позов та співпадає з моментом початку перебігу строку позовної давності.

Так, зокрема, як було встановлено судом 04.05.2001 року, між позивачем та відповідачем було підписано Доповнення   №1   до   Протоколу   про   реструктуризацію   зобов'язань   по   грошовій заборгованості (том І, арк. справи 105), згідно з яким позивач погодився на відстрочку сплачуваних відповідачем зобов'язань у сумі 127242 долари СІНА протягом поточного року.

Тобто, укладення сторонами правочину про відстрочку виконання грошового зобов'язань за своїм змістом відкладає момент порушення права та інтересу позивача у строк до закінчення строку наданої відстрочки.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за захистом порушеного права позивача щодо отримання від відповідача грошових коштів, мав припинитися у 2004 ропі.

З 1 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України. Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого, правила ЦК України застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких не сплив до набрання чинності  ЦК України.

Оскільки, термін позовної давності у цих правовідносинах сплинув у 2004 році, то у спірних правовідносинах має бути застосоване правило, передбачене ст.264 ЦК України, згідно якою строк позовної давності переривається вчинення особою дій, які свідчать про визнання нею боргу.

Як свідчать матеріали справи, такі дії учинялись відповідачем неодноразово. Зокрема, 20.05.2004 року відповідач відзивом на претензію (том 1. арк. справи 57) визнавав наявність боргу та просив його розстрочити. Також, 09.09.2004 року платіжним дорученням №60 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості (том 1. арк. справи 144). Таким чином, строк позовної давності було перервано.

За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за поставлений товар у розмірі  86002,24 доларів США,  8237,37 доларів США неустойки за неналежне виконання зобов”язань є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись  ст.ст. 49, 82-85   ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Полтава-Авто”(36028. м.Полтава. вул.Великотирнівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 03118340, Полтавська філія АКБ "Укрсиббанк", МФО 331865 р/р 26007402340100) на користь CDT Trading International Co,   (юридична адреса: 1050.  S.State St., Dower, DE 19901,  USA , банківські реквізити: Account Nr. 00000894010 ІВAN IBAN АТ27 4477 000000894010 SWIFТ/ВIC: VBOEATWWGRA) 86002,24 дол. США - заборгованості 8237,37 дол. США - неустойки; 943,80 дол. США —витрат по сплаті державного мита, 115 грн. 44 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3.В іншій частині позову відмовити.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                        Суддя                                                                        О.А.Киричук