УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0624/1-42/2012

Стаття 186 ч.3 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів: Гузовського О.Г., Ляшука В.В.

з участю прокурора: Колотюка В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцяєю прокурора, який брав участь у розгляді справи ОСОБА_1 на вирок Черняхівського районого суду Житомирської області від 02 березняя 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, уродженку м. Житомира, громадянку України, з середньою освітою, непрацюючу, незаміжню, мешканку с. Некраші Черняхівського району, раніше засуджену Черняхівським районним судом 29.01.2008 року за ст.ст. 122 ч. 1, 75 КК України до обмеження волі строком на 1 рік з іспитовим строком на 1 рік, 22.10.2010 року за ст.ст. 164 ч. 1, 185 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, згідно постанови Черняхівського районного суду від 04.05.2011 року покарання з іспитовим строком на 1 рік скасовано та засуджена направлена для відбуття покарання реально строком на 1 рік 6 місяців, покарання не відбуте, судимість непогашена,

засуджено за ст.ст. 186 ч. 3 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 22.10.2010 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць позбавлення волі.

Зараховано в строк відбутого покарання термін покарання відбутого за попереднім вироком з 04.05.2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, відповідно до ст.89 КК України, не судимого,

засуджено за ст.ст. 186 ч. 3 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та з'являтись в інспекцію для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в закону силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджено за вчинення наступних дій.

25.04.2011 року близько 12 години, ОСОБА_2 попередньо вживши спиртне і перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння разом із своїм знайомим ОСОБА_3, знаходячись на подвір'ї чужого домогосподарства за адресою АДРЕСА_2. Під час розмови ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_3 викрасти велосипед, що належав ОСОБА_4 та на той момент знаходився в літній кухні за адресою АДРЕСА_2. На дану пропозицію ОСОБА_3 погодився, таким чином вступивши із ОСОБА_2 в попередню злочинну змову.

Після цього ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 в цей же день та час, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи те, що за їх діями спостерігають ОСОБА_5, та ОСОБА_6, які знаходились у веранді будинку, що розташований на території вищезазначеного домоволодіння, скориставшись тим, що двері літньої кухні, де знаходився велосипед на то й момент не були замкнуті на замок, проникли до приміщення даної літньої кухні, звідки ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 вивели велосипед «Аіст», який належав ОСОБА_4, вартістю 200,00 грн. та, утримуючи його при собі, відкрито викравши його, поїхали на ньому з даного домоволодіння.

В цей час присутні в приміщенні будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на зберіганні в яких знаходився велосипед, усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відбігли з будинку та почали кричати до останніх з метою припинити їх протиправні дії, з метою збереження та повернення чужого майна. Однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зауваження не відреагували та, відкрито заволодівши велосипедом, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд. Таким чином ОСОБА_4 заподіяно матеріальної шкоди на суму 200,00 грн.

В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини в інкримінованому злочині та кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує питання про виключення із вступної частини вироку суду дані про судимість ОСОБА_3, мотивуючи тим, що на момент постановлення вироку строк погашення попередньої судимості ОСОБА_3 вже сплив, а тому суд не мав права посилатись на цю судимість. Крім того, покликається на те, що у вступній частині вироку не конкретизовано кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_3, оскільки пославшись у вироці на ст.186 КК України, суд першої інстанції не зазначив частину цієї статті.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у злочині, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

З цих підстав вирок ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Що ж стосується доводів апеляції прокурора про необхідність виключення з вступної частини вироку посилання на попередню судимість ОСОБА_3 та необхідність конкретизації того кримінального закону, за яким останньому було пред'явлено обвинувачення, то вони, на думку колегії суддів, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.333 КПК України у вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України відповідно до статті 321 цього Кодексу, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості», у випадках, коли попередня судимість погашена, суди повинні зазначати у вироку, що особа не має судимості, з посиланням на відповідні норми КК 1960 року чи 2001 року залежно від того, за яким законом вирішено це питання, без зазначення часу та місця притягнення до відповідальності.

Як вбачається із змісту вступної частини вироку суд першої інстанції цих вимог не дотримався, оскільки навів конкретні дані про час та місце притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вироком Корольовського районного суду від 09.06.1998 року за ст. 206 ч. 2 КК України, хоча з урахуванням наступних судових рішень, зазначена судимість на час постановлення судом вироку вважалась погашеною.

З огляду на наведене, зазначені дані про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за попереднім вироком підлягають виключенню з вироку суду першої інстанції.

Обґрунтованими є й посилання в апеляції прокурора на необхідність уточнення у вступній частині вироку кримінального закону, за яким ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд у цій частині вироку послався лише на ст.186 КК України без зазначення частини вищезгаданої статті, хоча органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, і саме за цим обвинуваченням судом першої інстанції розглядалась справа щодо вказаних осіб.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Черняхівського районного суду від 2 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 змінити. Виключити з вступної частини зазначеного вироку суду дані про судимість ОСОБА_3, зазначивши, що ОСОБА_3 відповідно до ст. 89 КК України є особою, яка не має судимості.

В цій же частині вироку вточнити, що судом розглянута справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

В решті цей ж вирок залишити без зміни.

Судді