ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2463/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретаріТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача-1: Кукуруза В.Ю. Коросташова І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського»до Дніпропетровської митниці, до Головного управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання недійсним, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
16.02.2012 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, до Головного управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області та просить:
- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600222/1 від 08.08.2011р.;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110010000/1/20029 від 08.08.2011р.;
- винести рішення про повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23 912 грн. 68 коп. та судові витрати у розмірі 271,32 грн. на користь позивача;
- зобов'язати Головне Управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області вчинити передбачені законодавством України дії по поверненню з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23912,68 грн. та судові витрати у розмірі 271,32 грн. на користь позивача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі зовнішньоекономічного контракту № 28-0660-12 укладеного 28.03.2008р. між позивачем та компанією «Market group Limited Ltd» Окленд, Нова Зеландія, позивачем на митну територію України 30.07.2011р. на умовах DAF кордон Польща-Україна було ввезено вантаж: стартову суміш марки Startmix UZS (товар) загальною вагою 48000 кг (48 тон). При митному оформленні позивачем вказаного товару поставленого згідно специфікації № 19 до вищевказаного контракту в ВМД № 110010000/2011/022102 від 08.08.2011р. було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту, а саме: 670,00 доларів США за одну тону, загальною вартістю 32160,00 доларів США при курсі 7,9712 на суму 256 353,79 грн. та для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість надано необхідний пакет документів, передбачений п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766. Дніпропетровська митниця карткою відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/1/20029 від 08.08.2011р. відмовила позивачеві у митному оформленні товару за його контрактною вартістю з підстав неможливості використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості, оскільки відсутні документи, які підтверджують митну вартість. Того ж дня відповідачем-2 було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 110010000/2011/600222/1 до ВМД № 110010000/2011/022102 згідно з яким митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з не поданням та відмовою від подання декларантом додаткових документів, зазначених у ДМВ до ВМД, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Проведено консультації між митним органом та декларантом з метою вибору підстав для визначення митної вартості товарів за іншим методом, ніж заявлений. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 1-3. Застосовано 6-резерваний метод визначення митної вартості відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше визначеного за методами 1-6 відповідно до положень статті 273 МКУ, ВМД № 110010000/1/020756 від 22.03.2011р., 700100001/13119 від 16.03.2011р. Рішенням відповідача-1 скориговано вартість товару наступним чином: вартість однієї тони з заявленої 670 доларів США за одну тону збільшено до 1920 дол. США за одну тону в результаті загальна вартість всієї партії товару заявленого до декларування збільшено з 32 160,00 дол. США до 92 160,00 дол. США, що складає 734 607,36 грн. Позивач вважає, що дії митного органу не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та самостійного визначення митної вартості, але у зв'язку з нагальною потребою підприємства у поставленій продукції позивач був змушений звернутися до відповідача-1 з проханням про випуск товарів у вільний обіг з гарантією оплати податків, що підтверджується листом від 09.08.2011р. На вказану заяву відповідач-1 дав згоду на випуск товарів у вільний обіг та попередив, що гарантійні зобов'язання не можуть перевищувати 90 календарних днів, протягом яких позивач повинен подати відповідачеві-1 необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та залишив за собою право здійснення контролю правильності визначення митної вартості після закінчення оформлення та пропуску товарів через митний кордон. Надалі, позивач звернувся до відповідача-1 з проханням про відкликання рішення від 08.08.2011р. та повернення надмірно сплачених коштів за митне оформлення з наданням витребуваних митницею додаткових документів, однак 04.11.2011р. позивач отримав негативну відповідь від відповідача-1 та підтвердив чинність прийнятого рішення від 08.08.2011р. Позивач вважає, що рішення відповідача-1 є незаконним та підлягає скасуванню, а дії відповідача по коригуванню митної вартості такими, що порушують права та законні інтереси позивача, оскільки позивачем були надані всі необхідні документи, визначені у п. 7 Порядку № 1766, та вимоги відповідача-1 стосовно надання додаткових документів для визначення митної вартості пред'явлені позивачеві без врахування фактичних обставин та правовідносин, що фактично склалися між позивачем та компанією «Market group Limited Ltd» Окленд, Нова Зеландія відповідно до укладеного контракту і стосувались тих документів, яких у позивача бути не могло. Крім того, з п.11 вказаного вище Порядку № 1766 вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік додаткових документів, а її формулювання свідчить про те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Однак, подані декларантом відомості щодо ціни на поставлений товар не викликали сумнівів у їх достовірності. Щодо позовних вимог про повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23912,68 грн. позивач зазначає, що відповідач-2 у відповідності до положень постанови КМУ від 21.12.2005р. № 1232 є органом, який забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів, а тому саме відповідач-2 є відповідальною особою за повернення надміру сплаченого позивачем ввізного мита.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечує, у письмових запереченнях, наданих суду 19.03.2012р., відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись на те, що дії посадових осіб митниці з визначення митної вартості заявленого позивачем товару за методом 6 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. При цьому, відповідач-1 зазначає, що відповідно до Угоди про застосування статті УІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і правильності. Контролюючи правильність визначення митної вартості товару, згідно п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008р. № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи: перевірка наданих даних для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості; консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митої вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі. Отже, виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні, тому посадова особа митниці відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003р. № 828 на аркуші № 1 ДМВ вчинила запис: «необхідно подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару згідно п.п.7-14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для підтвердження затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно законодавства; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення». Такі документи повинні були бути подані декларантом протягом 10 календарних днів. З відповідним записом був ознайомлений позивач та вчинив запис про те, що надання додаткових документів в термін згідно чинному законодавству не є можливим. З урахуванням позиції підприємства, відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару посадова особа митного органу відповідно до Порядку № 1766 прийняла рішення про визначення митної вартості товару від 08.08.2011р. № 110010000/2011/600222/1 відповідно до якого митну вартість визначено в розмірі 1,92 доларів за 1 кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 6 відповідно до ст. 273 МКУ. При цьому, в рішенні про визначення митної вартості товару зазначено про неможливість застосування митницею першого методу та послідовного застосування другого - п'ятого методів у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. Застосовано 6-резервний метод визначення митної вартості товару відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше визначеного за методом 1-6 відповідно до положень статті 273 МКУ № 110010000/1/020756 від 22.03.2011р., 7000100001/1/3119 від 16.03.2011р. Крім того, відповідач-1 вказує і на те, що позивач не надав митниці банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у зв'язку з чим митниця не мала підстав для застосування першого методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач. Також, відповідач-1 посилається і на те, що пунктом 4.1 контракту передбачені умови та строки оплати за товар, а саме: 100% оплата протягом 15-ти днів з дня отримання інвойсу. Однак станом на 13.10.2011р. (дату подачі позивачем до митниці додаткового пакету документів), зазначені строки оплати сплинули та позивач банківські платіжні документи на здійснення 100% оплати за товар, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця до митниці не надав. За заявою позивача від 04.08.2011р. митницею було прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання та в період дії гарантійних зобов'язань позивачем до митниці були надані додаткові документи у яких виявлено невідповідність відомостей, а тому відсутність повного пакету додаткових документів, витребуваних митницею відповідно до п. 11 ПКМУ № 1766 унеможливило проведення перевірки даних й обчислення вартості відповідно до ст. 264 МКУ, а також унеможливило використання зазначених відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення від 06.03.2012р. (а.с. 64).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку представників сторін щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідача-2, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, приймаючи до уваги строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача-2 за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 26.03.2012р.оголошувалася перерва до 04.04.2012р.
30.03.2012р. до адміністративного суду надійшли заперечення відповідача-2 на зазначений позов у яких відповідач-2 просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що згідно Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи затвердженого спільним наказом ДМСУ та Державного казначейства України від 20.07.2007р. за № 611/147 повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. До Головного управління не надходили відповідні висновки Дніпропетровської митниці, а тому саме з цього приводу повернення позивачеві з бюджету надмірно сплачених обов'язкових платежів є неможливим. Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача-2 вчинити дії по поверненню з Державного бюджету коштів, то відповідач-2 вказує на те, що вимога про захист порушеного права на стягнення коштів поставлена з порушенням статей Бюджетного кодексу України та з недотриманням Порядку від 20.07.2007р. за № 611/147, як така, що подана заздалегідь, оскільки суми митних та інших платежів повертаються органами Казначейства за умови надання висновку митним органом або щодо яких винесено рішення суду про повернення коштів.
У ході судового розгляду зазначеної справи судом встановлено наступне.
30.07.2011р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» на підставі зовнішньоекономічного контракту № 28-0660-12 укладеного 28.03.2008р. між позивачем та компанією «Market group Limited Ltd» Окленд, Нова Зеландія на митну територію України на умовах DAF кордон Польща-Україна було ввезено вантаж: стартову суміш марки Startmix UZS (товар) загальною вагою 48000 кг (48 тон).
При митному оформленні позивачем вказаного товару поставленого згідно специфікації № 19 до вищевказаного контракту в ВМД № 110010000/2011/022102 від 08.08.2011р. було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту, а саме: 670,00 доларів США за одну тону, загальною вартістю 32160,00 доларів США при курсі 7,9712 на суму 256 353,79 грн. та для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість надано наступні документи, а саме:
- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 11.01.2011 №11001/1/11/100056;
- рішення про визначення коду товару від 16.03.2011р. № КТ-110-0473-1;
- внутрішній транзитний документ (ВТД) від 01.08.2011 № 209090322.2011.000346;
- накладна № ЦІМ/УМВС від 28.02.2011 № 085050;
-рахунок-фактура (інвойс) від 27.07.2011 № 0281/07/2011;
-рахунок-фактура (інвойс) від 27.02.2011 № 96;
- пакувальний лист від 27.07.2011;
- зовнішньоекономічний договір від 28.03.2008 № 28-0660-12 із доповненням від 06.12.2010 № 12; від 04.02.2011 № 14; від 12.01.2009 № 3; від 28.01.2011 № 19;
- довідка про декларування валютних цінностей від 13.07.2011;
- відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції від 28.07.2011 № 2720;
- сертифікат про походження товару від 28.07.2011 № PL/MF/AE 0293568;
- висновок ТПП від 08.08.2011 № ДИ-97;
- комерційна пропозиція від 19.01.2011 № 01-19/2.
Контролюючи правильність визначення митної вартості товару згідно до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008р. № 339 посадовою особою митниці було застосовано наступні контрольні заходи, а саме:
- перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
- консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У ході порівняння рівня заявленої митної вартості товарів митницею було встановлено, що цей рівень нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
У зв'язку з наведеним у митного органу виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні.
Так, посадова особа митного органу, 08.08.2011р. відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003р. № 828 на аркуші № 1 ДМВ вчинила запис, а саме: « необхідно подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару згідно ПКМУ № 1766 від 20.12.2006, п.п.7-11:
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається;
- висновки про якісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- каталоги; прас-листи фірми-виробника;
- копія ВМД країни відправлення.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару.
Декларант зобов'язаний подати додаткові документи, згідно п. 13 ПКМУ протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання» (а.с. 20).
Також зі змісту вищевказаної ДМВ видно, що представник позивача ознайомлена з вказаним записом та вчинила запис про те, що «надання додаткових документів в термін згідно чинного законодавству не є можливим» (а.с.20 зворот).
З урахуванням позиції позивача, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, Дніпропетровська митниця карткою відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110010000/1/20029 від 08.08.2011р. відмовила позивачеві в митному оформленні товару за його контрактною вартістю з причин неможливості використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості, оскільки відсутні документи, які підтверджують митну вартість ст. 88 с. 264, ст. 266 МК України ПКМУ 1766 від 20.12.2006р.(а.с.18).
Також 08.08.2011р. митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 110010000/2011/600222/1 до ВМД № 110010000/2011/022102 згідно з яким митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за наявності наступних причин: неподання та відмова від подання декларантом додаткових документів, зазначених у ДМВ до ВМД, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Проведено консультації між митним органом та декларантом з метою вибору підстав для визначення митної вартості товарів за іншим методом, ніж заявлений. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення вартості 1-3. Враховуючи положення ст. 270 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2 та 3 згідно статей 268 і 269 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 271, 272 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню та належать до доданої вартості та вартості робіт. Застосовано 6-резервний метод визначення митної вартості відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше визначеного за методами 1-6 відповідно до положень статті 273 МКУ вмд №11010000/1020756 від 22.03.11р., 700100001/1/3119 від 16.03.11р. (а.с.17).
Таким чином, рішенням відповідача-1 було скориговано вартість товару наступним чином, а саме: вартість однієї тони з заявленої 670 доларів США за одну тону збільшено до 1920 дол. США за одну тону в результаті загальна вартість всієї партії товару заявленого до декларування збільшено з 32 160,00 дол. США до 92 160,00 дол. США, що складає 734 607,36 грн.(а.с.17).
В подальшому, у зв'язку з нагальною потребою підприємства у поставленій продукції позивач звернутися до відповідача-1 з проханням про випуск товарів у вільний обіг з гарантією оплати податків згідно наказу ДМСУ від 17.03.2008р. № 230, що підтверджується листом від 09.08.2011р. № 062Д/950 (а.с.48).
На вказану заяву відповідач-1 09.08.2011р. дав згоду на випуск товарів у вільний обіг та попередив, що гарантійні зобов'язання не можуть перевищувати 90 календарних днів, протягом яких позивач повинен подати відповідачеві-1 необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та залишив за собою право здійснення контролю правильності визначення митної вартості після закінчення оформлення та пропуску товарів через митний кордон України (а.с.49).
Надалі, позивач 13.10.2011р. звернувся до відповідача-1 зі зверненням № 062Д/1175 в якому зазначав про надання додаткового пакету документів до рішення №110010000/2011/600222/1 від 08.08.2011р. а саме: договір з третіми особами від 22.02.2011р.; висновок про якісні характеристики товару від 11.10.2011р.; експортний висновок від 27.07.2011р., прас-лист; експортна декларація від 28.07.2011р. та при цьому, позивач просив повернути надмірно сплачені кошти на рахунок Дніпропетровської митниці, як переплата за митне оформлення (а.с.50).
28.10.2011р. відповідач-1 надав відповідь на звернення позивача від 13.10.2011р. в якому за результатами розгляду наданих додаткових документів прийшов до висновку про невідповідність відомостей у наданих додаткових документах, відсутність повного пакету додаткових документів, витребуваних митним органом відповідно до п. 11 ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 та неможливість проведення перевірки даних й обчислення вартості відповідно до ст. 264 МКУ, що унеможливлює використання зазначених відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому відсутні підстави для перегляду рішення про визначення митної вартості товару від 08.08.2011р. № 11010000/2011/600222/1, яке залишається чинним (а.с.51-52).
Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого cуд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Тобто, відповідач-1 у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 72 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.
Як вбачається із наданих суду документів, позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару, а саме: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 11.01.2011 №11001/1/11/100056;рішення про визначення коду товару від 16.03.2011р. № КТ-110-0473-1;внутрішній транзитний документ (ВТД) від 01.08.2011 №209090322.2011.000346;накладна № ЦІМ/УМВС від 28.02.2011 № 085050; рахунок-фактура (інвойс) від 27.07.2011 № 0281/07/2011;рахунок-фактура (інвойс) від 27.02.2011 № 96; пакувальний лист від 27.07.2011; зовнішньоекономічний договір від 28.03.2008 № 28-0660-12 із доповненням від 06.12.2010 № 12; від 04.02.2011 № 14; від 12.01.2009 № 3; від 28.01.2011 № 19;довідка про декларування валютних цінностей від 13.07.2011;відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції від 28.07.2011 №2720;сертифікат про походження товару від 28.07.2011 № PL/MF/AE 0293568; висновок ТПП від 08.08.2011 № ДИ-97; комерційна пропозиція від 19.01.2011 № 01-19/2.
Під час перевірки наданих для митного контролю і митного оформлення вищевказаних документів для підтвердження заявленої митної вартості, консультації з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару, порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено було встановлено, що рівень заявленої митної вартості товару значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.
За викладених обставин у посадової особи митного органу виникли сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно до даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митої служби України.
Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
На вимогу митного органу позивачем не були надані додаткові документи, про що декларантом на поданій декларації було особисто записано про неможливість надання зазначених в декларації додаткових документів на час оформлення рішення про визначення митної вартості товару.
В подальшому, 13.10.2011р. позивач звертався до Дніпропетровської митниці зі зверненням про повернення надмірно сплачених позивачем коштів за митне оформлення за рішенням № 110010000/2011/600222/1 від 08.08.2011р. у зв'язку із наданням додаткових документів, а саме: договору з третіми особами від 22.02.2011р.; висновку про якісні характеристики товару від 11.10.2011р., експортного рахунку від 27.07.2011р., прайс-листа, експортної декларації від 28.07.2011р. (а.с.50).
Однак, рахунків про здійснення платежів та банківських платіжних документів, які б свідчили про оплату за придбаний товар у строк, визначений у п.4.1 контракту, митному органу на його вимогу так і не було надано.
Зазначене свідчить про те, що позивачем не були надані всі, визначені відповідачем-1 додаткові документи у строк, визначений чинним законодавством України.
Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.
У відповідності до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 р. за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надане право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ДМВ, на підставі п. 11 Порядку, Дніпропетровською митницею було запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому, відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав належних обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх постановах від 13.12.2011р. № К/9991/32361/11 та від 14.02.2012р. № К/9991/74213/11.
Не надані декларантом витребувані додаткові документи у повному обсязі і під час випуску товару у вільний обіг та не надані належні обґрунтування неможливості надання, зокрема, бухгалтерських документів, які б підтверджували митну вартість товару.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МКУ, обґрунтовуючи послідовність не можливості застосування 2-5 методів визначення митної вартості товару(а.с.17 зворот).
Також, судом враховується і те, що митницею було задоволено клопотання позивача про випуск товару у вільний обіг, однак позивачем так і не були надані всі витребувані додаткові документи без належної мотивації їх ненадання. При випуску у вільний обіг товару позивачем надавалися прайс-лист виробника, який містить відпускні ціни на продукцію «Zaklady Magnezytowe "ROPCZYCE" S.A. для реалізації на території України на умовах поставки DAF - кордон Польща-Україна, але прайс-лист повинен мати знеособлену спрямованість і бути адресований необмеженій кількості можливих потенційних покупців. У п. 2 договору з третіми особами від 22.02.2011р. ціна товару зазначена на рівні 515 дол/т на умовах поставки DAF - кордон Польща-Україна та зазначено, що продаж товару проводиться для ПАТ «ДМКД». Зазначене суперечить інформації, що зазначена у прайс-листі фірми-виробника «Zaklady Magnezytowe "ROPCZYCE" S.A., в якому ціна товару складає 670 дол/т на умовах поставки DAF - кордон Польща-Україна. Це унеможливило використання зазначених відомостей для підтвердження заявленої митної вартості товару. Для підтвердження якісних характеристик товару був наданий «СЕРТИФИКАТ ИСПЫТАНИЙ ПРОБЫ» №887244 від 11.10.2011р. ПИИ ООО «БЮРО ВЕРИТАС УКРАИНА» в якому зазначено, що результати іспитів відносяться тільки до проби, переданої для випробування. Однак при оформленні ВМД відбір проб не проводився та вказаний сертифікат неможливо ідентифікувати з партією товару, оформленого за ВМД від 09.08.2011р. №110010000/2011/022118. Також у наданому висновку ТПП України Дніпродзержинського бюро № Ди-97 від 08.08.2011 відсутні посилання на джерела інформації, які використовувались експертом, а також не вказано період, за який було визначено середній рівень цін. Зазначене унеможливило проведення перевірки зазначених у висновку відомостей та використання цих даних для підтвердження заявленої митної вартості.
Крім того, у ході визначення митної вартості товару між митним органом та декларантом були проведені консультації з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару та послідовно були виключені з першого по п'ятий методи визначення митної вартості товарів перед застосуванням останнього - шостого (резервного) методу визначення вартості товару в рамках якого допускається розумна гнучкість в підходах визначення митної вартості товару та з урахуванням вартості оцінюваного товару, раніше визначеного за методами 1-6 відповідно до положень статті 273 МКУ ВМД № 110010000/1/020756 від 22.03.2011р., 700100001/1/3119 від 16.03.11р. за ціною 1.92 за кг (а.с.75-78).
Таким чином зазначені вище встановлені судом обставини та норми чинного законодавства України спростовують твердження позивача про незаконність прийнятих відповідачем-1 рішення про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600222/1 від 08.08.2011р. та картки відмови у прийнятті митної декларації № 110010000/1/20029 від 08.08.2011р.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600222/1 від 08.08.2011р. та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/1/20029 від 08.08.2011р. були прийняті у межах повноважень та у спосіб, визначений законом у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Щодо позовних вимог про винесення судом рішення про повернення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23912,68 грн. та зобов'язання Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області вчинити передбачені законодавством України дії по поверненню з державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 23912,68 грн., то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що прийняті відносно позивача рішення про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600222/1 від 08.08.2011р. та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110010000/1/20029 від 08.08.2011р. прийняті у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Крім того, слід зазначити, що позивачем невірно обраний і спосіб захисту права в цій частині, оскільки належним способом захисту такого права у разі визнання рішення недійсним або його скасування є стягнення зазначених коштів з Державного бюджету України, а не зобов'язання орган державної казначейської служби вчинити будь-які дії.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ході судового розгляду справи, позивачем не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав обґрунтованості заявленого позову, в той час, коли відповідачем-1 доведено правомірність та законність прийнятих ним рішень відносно позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог позивача у зв'язку з чим такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.
Отже, судові витрати понесені позивачем покладаються на позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України виходячи з того рішення у даній справі прийнято на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» до Дніпропетровської митниці, до Головного управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання недійсним, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений - 09.04.2012р.
Суддя С.О. Конєва