Справа №2 „а"-642/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року місто Луганськ
Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді: Гончарової І.А.,
суддів - Бугери О.В., Шембелян B.C.,
при секретарі: Кудреватих Ю.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа-Пресс", Товариства з обмеженою
відповідальністю „Вест-Медіа" до Виконавчого комітету Луганської міської ради про
скасування рішення органу місцевого самоврядування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду із позовною заявою, в обгрунтування якої зазначили, що 13 квітня 2007 р. Виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийняте рішення за № 115, яким був затверджений Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська. Позивачі вважають, що Виконавчий комітет Луганської міської ради протиправно зобов'язав суб'єктів господарювання сплачувати кошти за площі (поверхні) рекламних засобів, що не передбачено чинним законодавством України, обґрунтовуючи це тим, що п.2.1. зазначеного Порядку визначається формула, відповідно до якої здійснюється розрахунок розміру плати за користування місцем розташування рекламного засобу за один календарний рік без урахування ПДВ, а саме: С = Р х Sм, де С- плата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, S м - площа місця розташування рекламного засобу, Р - тариф плати за користування місцем розташування рекламного засобу, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Луганська. В свою чергу, Р - тариф плати за користування місцем розташування рекламного засобу розраховується наступним чином (для наземного та дахового рекламного засобу): Р = Р баз. х К зон. х S констр., де Р баз. - базовий тариф за 1 кв.м. площі місця розташування рекламного засобу (додаток № 1 до даного Порядку), К зон. - коригуючий коефіцієнт, який залежить від місця розташування рекламного засобу на території м. Луганська (додаток № 2 до даного Порядку), Sконстр. - розмір рекламної площі спеціальної конструкції, яка дорівнює сумі площ всіх рекламних сторін рекламного засобу. Таким чином, остаточно формула розрахунку плати за місце є такою: С = Р баз. х К зон. х S констр. х S м. Позивачі вважають, що розрахунок плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, а саме: базовий тариф за 1 кв. м площі місця розташування рекламного засобу (в гривнях) помножений на коригуючий коефіцієнт, який залежить від місця розташування рекламного засобу на території м. Луганська (фіксована величина) помножений на суму площ всіх рекламних сторін рекламного засобу помножений на площу місця розташування рекламного засобу містить помилку Виконкому. На думку позивачів С - плата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу - мала би обчислятися наступним чином: С = Р баз. х К зон. х S м. Тобто ціна одного місця під рекламним засобом повинна бути визначена у спосіб помноження ціни за 1 кв.
м. під рекламним засобом у гривнях згідно величин, вказаних у додатку № 1 Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, на площу місця розташування рекламного засобу в кв. м й помноження на коефіцієнт місця розташування рекламного засобу згідно величин, вказаних у додатку № 2 до даного Порядку.
Так само позивачі вважають незаконними обрахування тарифу плати за користування місцем розташування під неназемним й недаховим рекламним засобом, що знаходиться у комунальній власності теріторіальної громади м. Луганська. У зв'язку із викладеним вони просять скасувати рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 року за №115.
У судовому засіданні представник позивачів уточнив позовні вимоги, зазначивши, що положення Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади М. Луганська, який був затверджений оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради за № 115 від 13 квітня 2007 р. суперечать п. п. 2, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 2067 від 29.12.2003 р. У зв'язку із цим представник позивачів просив визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 в частині «вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 № 270/19», пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 р. за №115 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська", а також визнати протиправними і скасувати Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 г. №115 „Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська".
Представник відповідача заперечував проти позову. В обгрунтування своєї позиції посилається на положення зазначених Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за№ 2067 від 29.12.2003 p., якими органи місцевого самоврядування уповноважені самостійно встановлювати порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, зокрема самостійно визначати плату за користування цими місцями.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріалами справи та додатково надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
13 квітня 2007 р. Виконавчим комітетом було прийняте Рішення за № 115, яким був затверджений Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.
П. 2.1. Порядку була визначена формула, відповідно до якої здійснюється розрахунок розміру плати за користування місцем розташування рекламного засобу за один календарний рік без урахування ПДВ, а саме:
С = Р х S м, де:
С - плата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська;
S м - площа місця розташування рекламного засобу;
Р - тариф плати за користування місцем розташування рекламного засобу, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Луганська, і який розраховується за наступною формулою:
- для наземного та дахового рекламного засобу:
Р = Р баз. х К зон. х S констр., де:
Р баз. - базовий тариф за 1 кв. м площі місця розташування рекламного засобу (додаток № 1 до даного Порядку);
К зон. - коригуючий коефіцієнт, який залежить від місця розташування рекламного засобу на території м. Луганська (додаток № 2 до даного Порядку);
S констр. - розмір рекламної площі спеціальної конструкції, яка дорівнює сумі площ всіх рекламних сторін рекламного засобу.
- для неназемного та недахового рекламного засобу:
Р = Р баз. х К зон. х К пл., де:
Р баз. - базовий тариф за 1 кв. м площі місця розташування рекламного засобу (додаток № 1 до даного Порядку);
К зон. - коригуючий коефіцієнт, який залежить від місця розташування рекламного засобу на території м. Луганська (додаток № 2 до даного Порядку);
К пл. - коригуючий коефіцієнт, який дорівнює кількості рекламних площин рекламного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника відповідача у судовому засіданні даний розрахунок був прийнятий відповідачем з урахуванням п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 2067 від 29.12.2003 p., яким передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Таким чином, як вважає відповідач вказана норма постанови Кабінету Міністрів України надала органам місцевого самоврядування (в тому числі й виконавчому комітету Луганської міської ради) повноваження щодо встановлення Порядку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, а отже законодавство надало Виконавчому комітету Луганської міської ради підставу для прийняття рішення.
Крім того, на думку відповідача, з норми права, викладеної в п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 2067 від 29.12.2003 p., випливає право органів місцевого самоврядування встановлювати не тільки тариф, тобто ціну одиниці послуги,
плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, а порядок плати за тимчасове користування місцем рекламних засобів. Тобто законодавець, як гадає відповідач, встановив межі повноважень відповідача щодо прийняття рішення, не обмеживши ці повноваження щодо розміру плати та порядку її обчислення, а обмеживши їх повноваження тільки тим, що у вказаному порядку повинна бути застосована площа місця розташування рекламного засобу, яка визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0, 5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу для наземного та дахового рекламного засобу або площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину для неназемного та недахового рекламного засобу.
Однак суд вважає, що такий підхід відповідача Виконавчого комітету Луганської міської ради до обрахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, не грунтується на положеннях чинного законодавства України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Статтею 178 Цивільного кодексу України передбачається, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 р.) визначається, що плата справляється за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності.
Пунктом 2 даних Правил передбачається, що місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).
При цьому, як випливає зі змісту п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0, 5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Таким чином, в зазначеному п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 p., Кабінет Міністрів України чітко визначено, що плата має справлятися саме за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, а не за площу спеціальної конструкції рекламоносія, як то вважає відповідач.
Однак виконавчий комітет Луганської міської ради, затвердивши оскаржуваним рішенням за № 115 від 13 квітня 2007 р. Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, діяв у спосіб, який не передбачений чинним законодавством України для даного органу місцевого самоврядування. Своїм рішенням він зобов'язав суб'єктів господарювання, зокрема позивачів, сплачувати кошти не лише за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, як то передбачено п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 p., але й зобов'язав здійснювати платню за такий об'єкт цивільного права як площа спеціальної конструкції рекламного засобу, що не передбачено встановленими Кабінетом Міністрів України Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами.
Так само суд вважає протиправним застосування виконавчим комітетом Луганської міської ради при обрахуванні тарифу плати за користування місцем розташування під неназемним й недаховим рекламним засобом, що знаходиться у комунальній власності теріторіальної громади м. Луганська, такої величини як К пл.- тобто коригуючого коефіцієнту, який дорівнює кількості рекламних площин рекламного засобу. Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 p., передбачено, що плата обраховується за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, а не обраховується з огляду на кількість рекламних площин рекламного засобу.
На основі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За змістом ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
ст. 21 ч. 2 Цивільного кодексу України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, суд вважає вимоги позивачів обгрунтованими та такими, що основані на вимогах чинного законодавства. У зв'язку із цим п. 1, п. 2 в частині «вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 № 270/19», пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 р. за №115 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади М. Луганська", а також Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 г. №115 „Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади М. Луганська" є протиправними й підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати, сплачені позивачами та підтверджені належними документами, слід стягнути з місцевого бюджету м. Луганська у розмірі 3, 40 гривень на користь кожного з позивачів.
На підставі викладеного, ст. ст. 55, 144 Конституції України, ст. ст. 73, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 p., керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресе», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест - Медіа» до виконавчого комітету Луганської міської ради задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати пункти 1, 2 в частині «вважати такими, що втратили чинність: рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 26.09.02 №215; рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 23.07.03 № 270/19», пункт 4, підпункт 5.2, підпункт 5.3, пункт 6 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13 квітня 2007 р. за №115 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади М. Луганська" та визнати протиправним і скасувати Додаток до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 г. №115 „Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади М. Луганська".
Стягнути з місцевого бюджету М. Луганська витрати по сплаті державного мита в сумі 3, 40 гривень на користь кожного з позивачів - Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа-Пресс", м. Луганськ, вул. Карла Маркса, 6.42, ідентифікаційний код 31196902, Товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Медіа", м. Луганськ, Новий городок заводу „ОР", 6.6, кв. 26, ідентифікаційний код 31719281, .
постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подасться протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.