А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 25 серпня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 1 лютого 2008 року уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії кредитно-заставний договір № OD40AE000037059, за яким банк зобов'язався надати кредит у розмірі 14 796,03 долари США на строк до 31 січня 2013 року, а він належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно умов договору та для забезпечення виконання зобов'язань передати в заставу автомобіль марки «Опель», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач зазначив, що 11 червня 2010 року на вимогу співробітників банку доставив автомобіль для огляду, однак в ході огляду автомобіль було забрано разом з документами, ключами та усно повідомлено про настання події дефолту і повернення автомобіля після сплати заборгованості в сумі 906 доларів США. На протязі 14 днів заборгованість погасив та 24 червня 2010 року письмово звернувся з проханням повернути автомобіль, однак отримав відмову. Вважаючи, що банк без відповідної правової підстави заволодів транспортним засобом та незаконно утримує його, позивач після уточнення позовних вимог просив витребувати в ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії автомобіль марки «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов'язати відповідача повернути транспортний засіб, документи на нього, ключі та не нараховувати винагороду в розмірі 36 грн. за кожний день знаходження предмета застави у володінні банку, стягнути судові витрати (а.с.2-5, 40-41).
Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії позов не визнав (а.с.70-74).
Справа № 22 ц - 6220 - 2011 Категорія 5
Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2011 року в позові відмовлено (а.с.110-111).
В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_2 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав встановленим, що позивач передав відповідачу автомобіль добровільно і, обґрунтовуючи добровільністю, дійшов висновку про недоведеність незаконного володіння банком автомобілем та, відповідно, відсутність підстав для витребування такого.
Висновки суду не відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, суд вказав, що не підлягає задоволенню вимога про відшкодування матеріальних збитків, однак при цьому суд не звернув увагу на те, що такі вимоги не заявлялись, а судові витрати, про відшкодування яких позивач просив у разі задоволення позову, не є матеріальними збитками у сенсі положень статей 22, 1166 ЦК України. Зазначені обставини в своїй сукупності згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що 1 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви ПАТ КБ «ПриватБанк») в особі філії «Южне ГРУ» та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір № OD40AE000037057 (далі Договір), за яким банк зобов'язався надати кредит у розмірі 14 796,03 долари США на строк до 31 січня 2013 року, а ОСОБА_2 належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно умов договору і для забезпечення виконання зобов'язань передати в заставу автомобіль марки «Опель», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6-18).
Згідно статті 6.2.19 Договору ОСОБА_2 зобов'язався забезпечити банку можливість в будь-який час (починаючи з моменту укладення Договору) і до повного виконання зобов'язань за ним), але не рідше строків, передбачених у статті 17.12 Договору, перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та цільового використання предмета застави, а також виконання зобов'язань позичальника за Договором. Відповідно до статті 17.12 Договору ОСОБА_2 зобов'язався надати банку необмежені можливості перевірок стану предмета застави не рідше ніж один раз в 3 місяці та зобов'язався у вказані строки доставляти його до офісу банку.
В статті 12.1 Договору визначено події, з настанням яких вважається настання дефолту.
В статті 12.2 Договору обумовлено наслідки настання події дефолту та прописано дії, які мають вчинити сторони договору.
Так, у разі настання події дефолту банк надає позичальнику письмове повідомлення про настання події дефолту та реєструє у державному Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. У повідомленні про дефолт, окрім інформації, зазначення якої вимагається законодавством, банк ставить вимогу про повернення наданої суми кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за Договором (ст.12.2.1). Позичальник зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом прийняття-передачі за
3.
адресою, що вказана у статті 17.13 Договору, протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у державному Реєстрі (ст.12.2.2). При переході предмета застави у володіння банку відповідно до статей 12.2.2 та 12.2.3 Договору умови Договору зберігають чинність для сторін, за винятком права користування предметом застави (ст.12.2.4). Якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання позичальником повідомлення про дефолт (або з моменту реєстрації у державному Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, якщо дата такої реєстрації буде пізнішою) позичальник усуне подію дефолту, вимоги банку, зазначені у повідомленні про дефолт, втрачають чинність. При цьому банк має право передати позичальнику предмет застави у користування, оформивши таку передачу на підставі відповідного акта, за умови, що позичальник на цей момент не має заборгованості перед банком та сплатив усі витрати пов'язані з доставкою, зберіганням та утриманням предмета застави, а також сплатив винагороду, визначену у статті 16.10 Договору за передачу предмета застави у користування позичальника (ст.12.2.5). Якщо протягом строку, вказаного у статті 12.2.5, позичальник не усунув подію дефолту, позичальник зобов'язаний негайно повернути суму кредиту в повному обсязі, виплатити винагороди, проценти за користування кредитом, виконати усі інші грошові зобов'язання за Договором у повному обсязі, а банк має право, за своїм вибором, здійснити одну або декілька з наступних дій: здійснити одностороннє розірвання договору, розірвати договір в судовому порядку, звернути стягнення на предмет застави, застосувати будь-який спосіб захисту своїх прав, дозволений законодавством (ст.12.2.6).
Встановлено, що на виконання вимог статей 6.2.19, 17.12 Договору ОСОБА_2 11 червня 2010 року доставив предмет застави (автомобіль «Опель», р.н.НОМЕР_1) до офісу банку за обумовленою в Договорі адресою та надав співробітникам банку необмежену можливість перевірити стан предмета застави та документи на нього. По закінченні перевірки автомобіль, документи та ключі ОСОБА_2 не повернуто та усно, тобто у непередбачений статтею 12.2 Договору спосіб, повідомлено про настання події дефолту та про необхідність погашення заборгованості у розмірі 906 доларів США. Станом на 24 червня 2010 року ОСОБА_2 вніс на погашення заборгованості 906 доларів США, що підтверджено квитанціями, однак автомобіль не повернуто, а на письмову заяву ОСОБА_2 від 24 червня 2010 року отримано письмову відповідь, що містить загальні роз'яснення та пропозицію реструктуризації залишків по кредиту ( видачу нового кредиту на залишок заборгованості по договору строком на 36 місяців) (а.с.22-28).
Згідно розрахунку заборгованості за договором ОСОБА_2 допускав прострочення платежів від 1 до 26 днів, на що банк нараховував відповідні відсотки. Станом на 11 червня 2010 року (дату не повернення автомобіля) ОСОБА_2 мав заборгованість за тілом кредиту в сумі 906,26 доларів США, на 24 червня 2010 року (дату звернення з заявою про повернення автомобіля) - 0,31 доларів США, на 16 липня 2010 року (дату повторного звернення з заявою про повернення автомобіля) заборгованість за тілом кредиту відсутня (а.с.147-150).
Оскільки між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 мають місце правовідносини, що виникли на підставі двостороннього кредитно-заставного договору, то відповідно до загальних положень про договір, такий є обов'язковим для виконання обома сторонами. Порушення ОСОБА_2 графіку погашення кредиту має місце, за що ОСОБА_2 повинен нести передбачену договором відповідальність, однак і банк як сторона договору зобов'язаний дотримуватись умов договору, зокрема, у передбачений договором спосіб реагувати на допущені ОСОБА_2 порушення. Так, позивач зазначає, що 11 червня 2010 року неповернення автомобіля після перевірки технічного стану такого було в усному порядку обумовлено вимогою про погашення наявної заборгованості по кредиту. Дійсно, знаходження предмета застави у володінні банку передбачено договором, однак
4.
таке має бути наслідком певних подій. Договором обов'язок позичальника передати предмет застави у володіння банку обумовлений настанням події дефолту. Поняття події дефолту та наслідки настання такої прописано в статтях 12.1, 12.2 Договору. На виконання умов договору банк у разі настання події дефолту мав надати ОСОБА_2 письмове повідомлення про настання події дефолту та зареєструвати у державному Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Повідомлення про дефолт передбачає вимогу банку про повернення наданої суми кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх грошових зобов'язань за договором. Згідно доводів ОСОБА_2, що не спростовані банком, письмове повідомлення про дефолт він не отримував, таке не було йому вручено і 11 червня 2010 року в ході перевірки співробітниками банку технічного стану предмета застави, вимога про повернення суми кредиту в повному обсязі перед ним не ставилась.
Доказів вручення ОСОБА_2 письмового повідомлення про дефолт та реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у державному Реєстрі не надано і суду. За таких обставин, невиконання банком положень статті 12.2.1 Договору виключає як правомірність перебування предмета застави у володінні банку з підстави настання події дефолту, так і можливість з'ясування чи ставив банк ОСОБА_2 вимогу повернути суму кредиту в повному обсязі, виплатити винагороду та проценти за фактичний строк користування наданим кредитом, виконати в повному обсязі усі інші грошові зобов'язання за договором.
Заперечення проти доводів позивача щодо неправомірного перебування автомобіля у володінні банку, ПАТ КБ «ПриватБанк» обгрунтовує не виконанням зі своєї сторони положень статей 12.1, 12.2 Договору, а тим, що ОСОБА_2 11 червня 2010 року самостійно та добровільно передав автомобіль банку і доручив реалізувати такий по ринковій ціні, при цьому на підтвердження своїх заперечень банк посилається на акт прийому-передачі як на доказ добровільності дій ОСОБА_2 (а.с.70-72). Однак наявний у справі акт, що не містить ні дати складання, ні даних про кредитний договір, не є належним і допустимим доказом (а.с.22).
Крім того, у сенсі договірних відносин, що склалися між сторонами, продаж предмета застави - це один з варіантів звернення стягнення на предмет. У будь-якому випадку звернути стягнення на предмет застави у визначеному статтею 13 Договору порядку можливо лише у разі настання події дефолту та не усунення такої позичальником в добровільному порядку до спливу встановленого у статті 12.2.5 Договору строку, а все, що пов'язане з подією дефолту вимагає від банку виконання положень статті 12.2 Договору, що передбачають, зокрема, письмове повідомлення про дефолт, реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет застави у державному Реєстрі, письмову вимогу повернути кредит, відсотки тощо в повному обсязі, чого зроблено не було.
Безпідставними є і доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо передбаченого статтею 594 ЦК України права притримання речі до виконання боржником зобов'язання (а.с.70-72).
Так, відповідно до положень частини 1 статті 546 ЦК України притримання - це один з видів забезпечення виконання зобов'язання, врегульований параграфом 7 глави 49 ЦК України. Притримання випливає безпосередньо з закону (на відміну від інших способів забезпечення виконання зобов'язань, які виникають з договору). Для реалізації притримання, встановленого частиною 1 статті 594 ЦК України не вимагається, щоб таке право було передбачено договором. Проте спільною для всіх забезпечувальних зобов'язань ознакою є форма правочину щодо забезпечення. Так, відповідно до положень статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Крім того, за загальним правилом підставою для встановлення та застосування засобу
5.
забезпечення виконання зобов'язання є домовленість сторін про таке забезпечення. В справі відсутні докази притримання як виду забезпечення виконання зобов'язань за кредитно-заставним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, сторони обумовили заставу рухомого майна як вид забезпечення виконання зобов'язання за цим договором. Правові підстави у сенсі положень статей 546-548, 594-597 ЦК України вважати наявним у банку права притримання речі, якою ж до того банк має правомірно володіти, що не доведено, відсутні (в кредитно-заставному договорі сторонами не прописано, безпосередньо із закону не випливає).
Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
ПАТ КБ «ПриватБанк» вимоги статей 12.1, 12.2 кредитно-заставного договору не виконав, добровільність передачі автомобіля банку не довів, права притримання рухової речі не має, відтак, володіє предметом застави без відповідної правової підстави. За таких обставин, ОСОБА_2 як власник вправі вимагати витребування транспортного засобу від банку. Так як зберігання предмета застави обумовлено настанням події дефолту, а банк положень статті 12.2 Договору не виконав, то пов'язані зі зберіганням транспортного засобу витрати сплаті не підлягають.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_2 довів обставини, на які посилався як на підставі своїх вимог і заперечень, натомість ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечення проти позову належними та допустимими доказами не підтвердив.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції становлять 120,00 грн., витрати на правову допомогу - 5 000,00 грн. (а.с.1, 35, 42-44). Відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України понесені та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 1 620,00 грн. (120,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, 1 500,00 грн. - частково витрати на правову допомогу).
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 83,00 грн. (120,00-37,00=83,00 грн.), судовий збір в сумі 909,00 грн. (606,00 грн. у першій інстанції, 303,00 грн. в апеляційній інстанції із розрахунку ціни позову, рівної обумовленій сторонами договору страховій оцінці предмета застави в сумі 60 600,03 грн.) підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 квітня 2011 року - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
6.
Витребувати у публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» та передати у володіння ОСОБА_2 автомобіль «OPEL VESTA», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво серія НОМЕР_3 від 1 лютого 2008 року про реєстрацію транспортного засобу «OPEL VESTA», реєстраційний номер НОМЕР_1, ключі від автомобіля «OPEL VESTA», реєстраційний номер НОМЕР_1, без нарахування витрат, пов'язаних зі зберіганням транспортного засобу.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» на користь ОСОБА_2 судові витрати в загальній сумі 1 620 грн. 00 коп.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» в дохід держави судовий збір в сумі 909 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 83 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков