А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

Колеснікова Г.Я.,

при секретарі - Фабіжевському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання частково недійсним договору невідновлювальної кредитної лінії за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2009 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 17 квітня 2009 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що 23 листопада 2007 року уклала з АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (після зміни назви ПАТ «Укрсоцбанк») договір невідновлювальної кредитної лінії № 660/198-302 в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 4 000 000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних за кредитом, отриманим в гривнях, 11,5% річних за кредитом, отриманим в Євро, 13,0% річних за кредитом, отриманим в доларах США. Погашення кредиту підлягало здійсненню рівними частками в сумі по 83 333,00 доларів США щомісячно, не пізніше 5 числа кожного місяця, крім останнього, починаючи з грудня 2008 року по жовтень 2012 року, а в листопаді 2012 року - в сумі 83 349,00 доларів США. Позивач зазначила, що договір невідновлювальної кредитної лінії містить положення про відповідальність сторін, зокрема, в п.6.2 зазначено про домовленість сторін, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків; а у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. в порядку черговості, вказаному в даному пункті; а у разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Вважаючи, що вказаний

Справа № 22 ц - 5164 - 2011 Категорія 27

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М.

Доповідач Вадовська Л.М.

2.

пункт Договору не відповідає статті 129 Конституції України, що передбачає здійснення правосуддя незалежними судами на засадах гласності судового процесу та фіксування такого технічними засобами; пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, позивач просила визнати п.6.2 Договору недійсним з підстав статті 203 ЦК України в порядку частини 3 статті 215 ЦК України (а.с.3-5).

Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» (до зміни назви АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк») позов не визнав (а.с.46-49).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2009 року позов задоволено (а.с.59-60).

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав встановленим, що п.6.2 договору невідновлювальної кредитної лінії є недійсним, оскільки третейське застереження суперечить нормам ЦК України, іншим законодавчим актам, обмежує можливість позивача мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, зокрема, право звернення за захистом порушених прав до суду.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що 23 листопада 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( після зміни назви ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 660/198-302 про надання кредиту в гривні, Євро та доларах США зі сплатою відсотків та комісій в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 4 000 000 доларів США з повним завантаженням ліміту протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору, з погашенням кредиту рівними частками щомісячно та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 22 листопада 2012 року на визначених договором умовах.

Згідно п.6.2 Договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. в порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с.6-10).

Вимоги про визнання недійсним пункту 6.2 кредитного договору, що містить третейське застереження, заявлено з підстав статті 203 ЦК України, що передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Позивач, зокрема, посилається на недодержання вимог щодо змісту правочину, що не може

3.

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин; щодо вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності такого його внутрішній волі. ОСОБА_2 вважає, що п.6.2 Договору суперечить положенням статті 129 Конституції України щодо здійснення правосуддя незалежними суддями, так як визначені у п.6.2 Договору судді, на думку позивача, не є незалежними, оскільки заступник голови постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків перебуває у трудових відносинах з відповідачем. ОСОБА_2 зазначає, що п.6.2 Договору не відповідає конституційним положенням щодо гласності судового процесу, повного фіксування такого технічними засобами, справедливого та публічного розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, оскільки розгляд справи третейським судом не передбачає фіксування процесу технічними засобами та право на оскарження, сума гонорарів третейських суддів є частиною загальної суми третейського збору, що вплачується Асоціацією українських банків після розгляду справи по суті з винесенням рішення.

Доводи щодо недійсності п.6.2 Договору безпідставні з огляду на наступне.

Закон України «Про третейські суди» регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Зазначена норма узгоджується з положеннями статті 17 ЦПК України, що передбачають право сторони передати спір, що виникає з цивільних правовідносин, на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

В рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визначає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5 статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті 22, стаття 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац 1 пункту 5 мотивувальної частини рішення КСУ від 24 лютого 2004 року № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону «Про третейські суди»). З метою забезпечення реалізації зазначених положень кодексів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла Закон, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні. Конституційний Суд України вказав, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.

Згідно статті 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

4.

Третейська угода може бути викладена у вигляді третейського застереження, зокрема, в договорі та містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом, який як і третейських суддів сторони мають право вільно призначати чи обирати. Третейську угоду може бути укладено щодо спору, який вже виник або виникне у майбутньому, а третейське застереження - щодо спору, який виникне у майбутньому (статті 12-14 Закону України «Про третейські суди»).

Отже, зважаючи на те, що одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду, доводи позивача в тій частині, що укладення сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження в кредитному договорі є порушенням прав, безпідставні. Угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а вказівка в п.6.2 Договору про розгляд спору певними суддями конкретно визначеного третейського суду узгоджується з положеннями Закону України «Про третейські суди».

У сенсі положень статті 202 ЦК України договір як дво- чи багатосторонній правочин є дія двох і більше сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з презумпції свободи договірних зв'язків, сторони самі визначають зміст договору, вибирають контрагентів (статті 6, 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що волевиявлення ОСОБА_2 як сторони кредитного договору не було вільним при визначенні та погодженні змісту договору в цілому та пункту 6.2 зокрема, що укладення договору на погоджених сторонами умовах не відповідало її внутрішній волі. До того ж, третейське застереження в кредитному договорі як умова (пункт) договору зазначено щодо спору, який може виникнути у майбутньому.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними та допустимими. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 не довела недійсність п.6.2 кредитного договору. Правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2009 року - скасувати.

5.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання частково недійним договору невідновлювальної кредитної лінії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Г.Я.Колесніков