А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я.,

Фадєєнко А.Ф.,

при секретарі - Фабіжевському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Третьої одеської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2, звернувшись 14 жовтня 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 На підставі свідоцтва про право власності від 13 липня 2006 року ОСОБА_6 був зареєстрований власником нежилих приміщень кабінету нетрадиційної медицини загальною площею 156,00 кв. м, розташованих в АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_3 звернулася до Третьої одеської державної нотаріальної контори та 5 червня 2008 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно, не повідомивши нотаріуса про неї як спадкоємця. Зазначаючи, що спадщина відкрилась на Ѕ частину нерухомого майна з огляду на перебування ОСОБА_6 і ОСОБА_3 у шлюбі, посилаючись на прийняття спадщини в силу проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивач просила визначити, що частки співвласників ОСОБА_6 і ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на нежилі приміщення кабінету нетрадиційної медицини, розташовані в АДРЕСА_2 корпус 1, є рівними і становлять Ѕ для кожного; визнати свідоцтво від 5 червня 2008 року про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 недійсним в ј частині вказаного спадкового майна; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 право власності на ј частину нежилих приміщень кабінету нетрадиційної медицини, розташованих в АДРЕСА_2 (а.с.5-6).

Справа № 22 ц - 1590 - 208 - 2012 Категорія 37

Головуючий у першій інстанції Гаращенко Д.Р.

Доповідач Вадовська Л.М.

2.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнала.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року позов задоволено (а.с.92).

В апеляційних скаргах ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду апелянти мотивували порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

ОСОБА_6 і ОСОБА_3 уклали шлюб 22 січня 1982 року (а.с.9).

25 листопада 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 442, ОСОБА_6 купив у ОСОБА_9 7/25 частин нежитлових приміщень загальною площею 154,20 кв. м у корпусі 1 будинку АДРЕСА_2 Державна реєстрація права власності проведена 2 грудня 2005 року (а.с.86,87).

Виконавчим комітетом Одеської міської ради 13 липня 2006 року за № 505 на підставі розпоряджень Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 24 березня № 338, від 10 квітня 2006 року № 365, ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення кабінету нетрадиційної медицини, що складаються з нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 156,00 кв. м та розташовані в АДРЕСА_2. Державна реєстрація права власності здійснена 17 липня 2006 року (а.с.10, 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (а.с.12).

Спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом майна померлого ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2 (а.с.8,9).

За поданою у квітні 2007 року ОСОБА_3 заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину Третьою одеською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 432/2007. Заява містить роз'яснення нотаріусом статті 60 СК України та відмову ОСОБА_3 від одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя (а.с.32-85).

5 червня 2008 року ОСОБА_3 державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори видано та зареєстровано в реєстрі за № 4-1819 свідоцтво про право на спадщину за законом на нежитлові приміщення кабінету нетрадиційної медицини, розташовані в АДРЕСА_2. Державна реєстрація права власності здійснена 6 червня 2008 року (а.с.14, 84-85).

ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 14 березня 1990 року (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову на підставі вищевказаних фактів, суд першої інстанції виходив з того, що розташовані в АДРЕСА_2 нежитлові приміщення, як такі, що набуті подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_6 в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, частки кожного із співвласників є рівними і після смерті ОСОБА_6 спадщина відкрилась на Ѕ частину вказаного майна як спадкового. Зазначивши, що спадкування здійснювалось за законом і

3.

спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом є дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2, встановивши, що остання в силу частини 3 статті 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, суд визнав видане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним в ј частині та визнав за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на ј частину нерухомого майна.

Висновки суду відповідають обставинам справи та грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянти визнають, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась на Ѕ частину нерухомого майна - нежитлових приміщень кабінету нетрадиційної медицини, розташованих в АДРЕСА_2, та не заперечують, що спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом є дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2 Однак апелянти вважають, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні, оскільки, згідно їх доводів, ОСОБА_2 є такою, що не прийняла спадщину після смерті батька ні у сенсі положень частини 3 статті 1268 ЦК України, так як не проживала з ним постійно разом на час відкриття спадщини, ні у сенсі положень частини 1 статті 1269 ЦК України, так як не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у визначені частиною 1 статті 1270 ЦК України строки.

Доводи апелянтів є безпідставними з огляду на наступне.

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6, спадщина відкрилась на Ѕ частину нерухомого майна і це не є спірним. Постійне місце проживання ОСОБА_2 в Україні зареєстровано з 1990 року за адресою квартири АДРЕСА_1. За вказаною адресою проживав до смерті та був зареєстрований батько ОСОБА_6 Мати ОСОБА_3, яка проживає та зареєстрована за тією ж адресою, як відповідач у справі ці обставини не заперечувала. ОСОБА_2 є громадянкою України, доказів громадянства інших країн та вибуття на постійне місце проживання, зокрема, в Канаду, не надано. Про відмову від спадщини ОСОБА_2 не заявила. Таким чином, відповідно до положень частини 3 статті 1268 ЦК України ОСОБА_2 є такою, що прийняла спадщину, і дія частини 1 статті 1269 ЦК України як і положення частини 1 статті 1270 ЦК України на неї не поширюються.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Строк для такого звернення не визначено, частиною 1 статті 1298 ЦК України передбачено лише строк видачі свідоцтва, що здійснюється після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Статтею 1300 ЦК України передбачено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Такі зміни можуть бути внесені й на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду.

Згідно інформації Третьої одеської державної нотаріальної контори на запит суду апеляційної інстанції 2 лютого 2012 року до Третьої одеської державної нотаріальної контори надійшла подана ОСОБА_2 5 січня 2012 року через Генеральне консульство України в Торонто заява про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_6 До заяви додана довідка про склад сім'ї, згідно якої ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 1990 року, що нотаріусом прийнято як факт прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України. В порядку статті 1300 ЦК України зміни до свідоцтва про право ОСОБА_3 на спадщину не внесено з огляду на не звернення останньої з таким клопотанням до нотаріальної контори (а.с.217, 218).

4.

Отже, на час звернення ОСОБА_2 до суду за захистом права на спадщину свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_3, відомості про іншого спадкоємця в ньому відсутні, доказів згоди ОСОБА_3 на внесення в порядку статті 1300 ЦК України змін до виданого їй свідоцтва не надано. Згідно інформації нотаріальної контори така згода (заява ОСОБА_3) відсутня і зараз.

Безпідставними з огляду на обставини справи є доводи апелянтів про скасування рішення суду з тих підстав, що зверненню ОСОБА_2 до суду не передувало звернення до нотаріуса та отримання відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Перевірена в ході апеляційного розгляду справи інформація на спадкоємців підтверджує те, що нотаріус у прийнятті надісланої через консульство заяви ОСОБА_2 не відмовила, навпаки, нотаріус вважає ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України, та, відповідно, не роз'яснює їй положення статті 1272 ЦК України. З інформації нотаріуса вбачається, що свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не видано, оскільки згода ОСОБА_3 на внесення змін у одержане останньою свідоцтво про право на спадщину в установленому порядку до нотаріальної контори не надійшла.

Крім того, слід зазначити, що апелянти ОСОБА_4, ОСОБА_5 не є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6 В іншій справі ОСОБА_4 як кредитором спадкодавця ОСОБА_6 до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пред'явлено вимоги, у разі доведеності яких спадкоємці відповідно до положень статті 1282 ЦК України будуть зобов'язані задовольнити такі повністю, але в межах вартості одержаного в спадщину майна, що в цілому складається з Ѕ частини нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_2. Отже, кількість спадкоємців не впливає на право кредитора спадкодавця задовольнити вимоги, значення має вартість одержаного в спадщину майна, яка може бути достатньою чи ні для задоволення вимог.

Правові підстави для ухвалення нового рішення про відмову в позові відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Третьої одеської державної нотаріальної контори про визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

А.Ф.Фадєєнко