А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Петренко Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третіх осіб ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 16 грудня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що за договором про надання споживчого кредиту № 11049750000 від 2 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 14 391,10 доларів США, еквівалентних 72 675,06 грн., зі строком погашення до 2 жовтня 2013 року. Для забезпечення виконання кредитного договору ОСОБА_2 виступила майновим поручителем, уклавши 2 жовтня 2006 року з АКІБ «УкрСиббанк» іпотечний договір, за яким передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. 3 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладеного додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої збільшено обсяг кредитування та додатково отримано ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті сумі 20 608,90 доларів США. Посилаючись на те, що про укладення додаткової угоди повідомлена не була, згоду на збільшення обсягу відповідальності як майнового поручителя та на продовження іпотечного договору на нових умовах не надавала, ОСОБА_2 просила визнати іпотечний договір, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ УкрСиббанк») та нею, таким, що припинив дію, зобов'язати нотаріуса зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (а.с.4-6).
Справа № 22 ц - 1590 - 175 - 2012 Категорія 27
Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Відповідач ПАТ «УкрСиббанк» позов не визнав (а.с.40-42).
Приватний нотаріус ОСОБА_4 як відповідач позов не визнала (а.с.51-53).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 в частині вимог про зобов'язання нотаріуса зняти заборону відчуження з нерухомого майна залишено без розгляду, приватного нотаріуса ОСОБА_4 виключено зі складу відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.100).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2011 року відмовлено ПАТ «УкрСиббанк» в прийнятті зустрічної позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки та об'єднанні в одному провадженні з позовом ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію (а.с.114).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2011 року в позові відмовлено (а.с.136-138).
В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивувала порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що 2 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни назви ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11049750000, за яким отримано кредит в іноземній валюті в сумі 14391,10 доларів США на строк до 2 жовтня 2013 року (а.с.7-14).
2 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (після укладення шлюбу ОСОБА_2) укладено іпотечний договір та передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,3 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м. Відповідно до пункту 1.2 Договору іпотекою забезпечуються вимоги банку щодо виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11049750000 від 2 жовтня 2006 року в сумі 14391,10 доларів США та за Договором про надання споживчого кредиту № 11049753000/2 від 2 жовтня 2006 року в сумі 947,80 грн. Згідно пункту 1.3 Договору передбачено, що іпотекою також забезпечуються зобов'язання, зазначені в пункті 1.2 цього Договору, у разі їх зміни - збільшення чи зменшення, якщо така зміна обумовлена застосуванням умов Кредитного договору або додаткових угод до нього шляхом збільшення чи зменшення кредиту, плати за кредит (комісій та процентних ставок), неустойки (штрафу, пені). Договір іпотеки посвідчено 2 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 3644 із накладенням заборони відчуження квартири до припинення договору (а.с.15-18).
3 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни найменування ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11049750000 від 2 жовтня 2006 року, за якою додатково отримано кредит в іноземній валюті в сумі 20 608,90 доларів США (а.с.19).
Таким чином, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 виникли правовідносини застави нерухомого майна (іпотеки), що відповідно до положень статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку», у сенсі статті 1 якого ОСОБА_2 як особа, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення
3.
виконання зобов'язань боржника ОСОБА_3, є майновим поручителем, договір іпотеки відповідає положенням статті 19 Закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації відомостей про обтяження нерухомого майна.
Суд першої інстанції правильно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють.
Вимоги про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, мотивовано зміною, згідно доводів позивача без її згоди, основного зобов'язання, в результаті якої збільшився обсяг відповідальності її як поручителя.
Відмовляючи в задоволенні вимог, суд встановив, що збільшення основного зобов'язання прямо передбачене пунктом 1.3 іпотечного договору, відтак, дійшов обґрунтованого висновку про наявність згоди майнового поручителя на збільшення обсягу відповідальності останнього.
Висновки суду відповідають обставинам справи, а саме іпотечному договору, відповідно до пункту 1.3 якого іпотекою також забезпечуються зобов'язання, зазначені в пункті 1.2 цього договору у разі їх зміни, зокрема, збільшення, якщо така зміна обумовлена застосуванням умов кредитного договору або додаткових угод до нього шляхом збільшення, зокрема, суми кредиту, та узгоджуються з положенням статті 19 Закону України «Про іпотеку», якими передбачено випадки не здійснення державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, у разі коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором.
Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», тому висновок суду, що збільшення основного зобов'язання з огляду на те, що таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, не є підставою припинення іпотеки у сенсі вказаної норми матеріального права є правильним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи, та правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Посилання апелянта на частину 1 статті 559 ЦК України є безпідставним, оскільки дана норма матеріального права регулює правовідносини поруки, що є видом забезпечення виконання зобов'язання відмінним від іпотеки, як виду застави ( згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи). Майновий поручитель у сенсі положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» та поручитель у розумінні положень статті 553 ЦК України незважаючи на схожість термінів - «майновий поручитель» і «поручитель» є самостійними і різними за своєю природою видами забезпечення виконання зобов'язання - застава ( іпотека як вид застави) і порука, тому до правовідносин застави (іпотеки), в яких бере участь майновий поручитель, положення про поруку застосовуватись не можуть.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довела обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, натомість відповідач підтвердив свої заперечення належними та допустимими доказами. Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
4.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 2 серпня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за участю третіх осіб ОСОБА_3, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору таким, що припинив свою дію, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко