А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Петренко Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованої будівлі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 3 грудня 2008 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що проживає в квартирі АДРЕСА_2. ОСОБА_3, яка проживає в квартирі АДРЕСА_1, у 2007-2008 роках здійснила самочинне будівництво кам'яної будівлі за адресою АДРЕСА_1 Посилаючись на те, що будівля закриває вікна її помешкання, перешкоджає в доступі до газопроводу, створює незручності в обслуговуванні належної їй на праві власності квартири, позивач просила зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинно збудовану будівлю (т.1 а.с.3-6).
Позивач Одеська міська рада, звернувшись 13 липня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 проведено самочинну реконструкцію сараїв у житлову будівлю на земельній ділянці, що не була їй відведена у встановленому законом порядку. Посилаючись на самочинність будівництва, позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести за адресою АДРЕСА_1 самочинно збудовану будівлю, зазначену у виданому 9 жовтня 2008 року КП «Одеське МБТІ та РОН» технічному паспорті літ. «У», «Т» (т.2 а.с.102-104).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року справу за позовом ОСОБА_2 та справу за позовом Одеської міської ради об'єднано в одне провадження (т.2 а.с.98).
Справа № 22 ц - 1590 - 1939 - 2012 Категорія 6
Головуючий у першій інстанції Непорада М.П.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2011 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов ОСОБА_2 та Одеської міської ради задоволено (т.3 а.с.26-29).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року заочне рішення скасовано (т.3 а.с.53).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 та позов Одеської міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 за власний рахунок знести розташовану по АДРЕСА_1 самочинно збудовану будівлю, зазначену у виданому 9 жовтня 2008 року КП «Одеське МБТІ та РОН» технічному паспорті під літ. «У», «Т» (т.3 а.с.55-58).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про визнання будівлі під літ. «У» її власністю (т. 3 а.с.62-65).
Неправильність рішення суду апелянт мотивувала порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_2.
22 травня 2007 року управлінням ЖКГ та ПЕК Одеської міської ради ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло - 396/1000 частин (21,4 кв. м) квартири АДРЕСА_2. Державна реєстрація права власності проведена 31 травня 2007 року (т.2 а.с.44, 45).
Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 жовтня 2007 року квартиру № 3 «а» розділено на дві самостійні квартири, запропоновано оформити право власності ОСОБА_2 на самостійну квартиру № 3 «а» загальною площею 21,4 кв. м, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на самостійну квартиру № 3 «б» загальною площею 32,7 кв. м (т.2 а.с.15-18, 46-48)
На підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 грудня 2011 року замість свідоцтва про право власності від 22 травня 2007 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 23,6 кв. м. Державна реєстрація права власності проведена 16 січня 2012 року (т.3 а.с.106-109).
ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_1.
Згідно плану будівельного кварталу № 1365 станом на 1973 рік по АДРЕСА_1 знаходилось домоволодіння, що складалося з чотирьох житлових кам'яних будинків під літ. «А», «Б», «В», «Г», надвірних споруд, в тому числі під літ. «У», «Т» - сараїв (т.1 а.с.11, 12).
ОСОБА_3 набула у власність квартиру № 4 загальною площею 40,8 кв. м, житловою площею 17,2 кв. м по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 27 червня 2003 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 7-1751(т.1 а.с.70).
21 жовтня 2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 серпня 2004 року № 1081 ОСОБА_3 замість нотаріально посвідченого 27 червня 2003 року договору дарування видано свідоцтво про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 43,0 кв. м. Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва проведена 21 грудня 2004 року (т.1 а.с.89, 90).
3.
Згідно довідки КП «Одеське МБТІ та РОН» від 18 листопада 2003 року № 1751.181 відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи сараї під літ. «Ж», «У», «Т», «Ф» відносяться до домоволодіння АДРЕСА_1. На підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 1991 року, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2475, Ѕ частина сараю літ. «У» куплена ОСОБА_10 у Виконкому Київської райради (т.1 а.с.81).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 січня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 квітня 2004 року, ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу сараю літ. «У» по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.71-74).
15 квітня 2008 року ОСОБА_3 вчинено припис КП ЖСК «Чорноморський» щодо припинення будівництва кам'яної споруди на місці сараю під літ. «Т» по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.19).
Проведення ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 самочинного будівництва встановлено і перевіркою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 9 вересня 2008 року за дорученням Київської районної адміністрації Одеської міської ради (т.1 а.с.20-23).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 9 жовтня 2008 року КП «Одеське МБТІ та РОН» на замовлення ОСОБА_3 як власника квартири № 4 загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 43,0 кв. м, що знаходиться в житловій будівлі літ. «В», позначено на місці сараїв під літ. «У», «Т» по АДРЕСА_1 в м. Одесі самочинно збудовану будівлю літ. «У» як житлову, загальною площею 36,7 кв. м, житловою площею 23,8 кв. м (квартира № 1). Вказана самочинно збудована будівля знаходиться у користуванні ОСОБА_3 (т.1 а.с.56-59).
Згідно висновку № 197/10-К управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 19 липня 2010 року № 01-10/987/0 ОСОБА_3 без узгодженого проекту виконала реконструкцію сараїв літ. «Т», «У» з об'єднанням під одноповерховий одноквартирний житловий будинок літ. «У» - квартира № 1 загальною площею 36,70 кв. м, житловою площею 23,80 кв. м. Правовстановлюючі документи на землекористування не оформлено (висновок було підготовлено з огляду на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності, зокрема, на сараї літ. «Т», «У», скасованого ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року) (т.2 а.с.39, 40, т.3 а.с.39-40).
Самочинно збудований ОСОБА_3 житловий будинок літ. «У» на місці сараїв літ. «Т», «У» примикає стіною до належної ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_2 (т.3 а.с.87, 94-96).
Згідно інформації Головного управління МНС України в Одеській області від 31 червня 2009 року виходом на місце встановлено порушення вимог ДБН 360-92** при будівництві будинку по АДРЕСА_1. З органами Державного пожежного нагляду будівництво не погоджувалось (т.2 а.с.56).
Згідно інформації ВАТ «Одесагаз» від 9 липня 2009 року № 1241/2в за результатами огляду системи газопостачання по проспекту Свободи встановлено часткову забудову зовнішнього газопроводу, на що ОСОБА_3 видано припис (т.2 а.с.55).
Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
4.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_3 шляхом реконструкції сараїв літ. «Т», «У» по АДРЕСА_1 з об'єднанням збудувала одноповерховий житловий будинок літ. «У» загальною площею 36,7 кв. м по АДРЕСА_1 без відведення Одеською міською радою земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку, без виготовлення та затвердження проектної документації, без дозволу компетентних органів на проведення будівельних робіт, а, відтак, і з порушенням будівельних норм і правил, дійшов правильного висновку про самочинність будівництва та обгрунтовано на вимогу Одеської міської ради як уповноваженого власника земельної ділянки та ОСОБА_13 як особи, чиї права власності на житло, належні та безпечні умови проживання в такому порушено, зобов'язав ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинно збудовану будівлю.
Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають таким та вказують на правильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апелянт не спростувала належними та допустимими доказами самочинність будівництва, надання їй земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно тощо.
Апелянт вважає, що має місце спір щодо дотримання законодавства з містобудування і тому Одеська міська рада є неналежним позивачем у справі. Доводи апелянта є безпідставними, оскільки самочинне будівництво нерозривно пов'язане з правом власності (користування) на землю (земельну ділянку), а оскільки суб'єктом права власності на земельну ділянку, на якій ОСОБА_3 здійснено самочинне будівництво, є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради, то Одеська міська рада є належним позивачем щодо вимог, заявлених з підстав статті 376 ЦК України. Питання щодо зобов'язання ОСОБА_3 провести відповідну перебудову у сенсі положень частини 7 статті 376 ЦК України на даний час є неможливим, так як і відсутнє рішення Одеської міської ради про надання ОСОБА_3 земельної ділянки під будівництво, і відсутній проект, що унеможливлює встановити істотність відхилення збудованої будівлі від такого.
Рішення виконкому Одеської міської ради від 14 листопада 1955 року № 1303 «Про результати обміру земель по будівельному кварталу № 1365», на яке посилається апелянт, не є правовстановлюючим документом, що дає право ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку на конкретній земельній ділянці. Питання землекористування чи власності конкретної особи на земельну ділянку потребує прийняття рішення радою, оформлення документів, встановлення меж в натурі, державної реєстрації права тощо (т.2 а.с.10).
Відповідно до положень статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено, що судом першої інстанції розглянуто по суті з ухваленням рішення вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та вимоги Одеської міської ради про знесення самочинно збудованої будівлі (т.1 а.с.3-6, т.2 а.с.102-104).
5.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 4 липня 2011 року було закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 205 ЦПК (відмова від позову) провадження у справі в частині вимог ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_20, за участю третіх осіб Одеської міської ради, Київської районної адміністрації про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Цією ж ухвалою суду на підставі частини 1 статті 126 ЦПК України роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйований житловий будинок з позовними вимогами ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та позовними вимогами Одеської міської ради про знесення самочинно збудованої будівлі. Ухвала суду є чинною (т.3 а.с.11-12).
Таким чином, позов ОСОБА_3 про визнання права власності на реконструйований житловий будинок розглядається в іншій справі, рішенням суду, законність якого нині перевіряється апеляційною інстанцією, вимоги ОСОБА_3 по суті не вирішувались, ухвала суду про закриття провадження у справі в частині вимог і роз'єднання позовів у самостійні провадження не оскаржена. За таких обставин, відсутні правових підстав для задоволення апеляційної скарги в частині ухвалення в суді апеляційної інстанції нового рішення про визнання за ОСОБА_3 права власності на житлову будівлю під літ. «У» по АДРЕСА_1
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачі довели заявлені вимоги, натомість відповідач самочинність будівництва не спростувала.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3, за участю третіх осіб Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованої будівлі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко