АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.,
при секретарі - Ардаковської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк", третя особа - Мале приватне підприємство «Фірма Аліас» про визнання договорів недійсними, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 серпня 2011 року ,-
встановила:
25.12.2008р. Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк" (далі ПАТ «УкрСиббанк») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Уточнивши позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» просили стягнути з ОСОБА_3:
- заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2664-08 ОФ К (10907892000) від 09.06.2005р. в розмірі 927 303,91 грн.,
- за договором про надання споживчого кредиту № 243 МКФ (10607374000) від 07.06.2006р. в розмірі 133 150,35 грн.,
- а також стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, .ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3394-08 ОФ А (10613653000) від 11.10.2005р. в розмірі 476 016,73 грн.
- заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11086831000 від 30.11.2006р. в розмірі 609 244,23 грн., яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачами своїх обов'язків за кредитними договорами.
Ухвалою суду від 30.08.2011 року провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 2664-08 ОФ К (10907892000) від 09.06.2005р. та стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 243 МКФ (10607374000) від 07.06.2006р.
_____________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції - Боярський О.О. Справа № 22ц- 1590\986 /2012р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-27
Провадження по справі закрито в зв'язку з тим, що Господарським судом Одеської області від 23.06.2011р. було ухвалено рішення за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до МПП « Фірма «Аліас» про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами. Зазначене рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р.
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитних договорів, договорів іпотеки та договору застави транспортного засобу недійсними.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що банк не мав права надавати йому, як резиденту України, кредити в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, так як це суперечить пунктам «в» та «г» ст. З Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 1993р., відповідно до вимог якого національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, а відповідно до п. 2 ст. 13 цього Декрету, уповноважені банки, які отримали генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, одним з яких є відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, а позов ПАТ «УкрСиббанк» не визнав.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» позов ОСОБА_1 не визнав, проти його задоволення заперечувала, а позов ПАТ «УкрСиббанк» підтримала.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 серпня 2011р. позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» - задоволено частково.
Судом стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №3394-08 ОФ А (10613653000) від 11.10.2005р. в сумі 476 016,73 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ (7,935100000) на 14.03.2011 становить 59 988, 75 доларів США.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11086831000 від 30.11.2006р. в сумі 609 244, 23 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ (8, 510367000) на 14.03.2011 становить 71 588,48 швейц. франків.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачений судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 30 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа - МПП «Фірма Аліас» про визнання договорів недійсними - відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ „УкрСиббанк" просить рішення суду змінити: задовольнити позовні вимоги банку в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за користування кредитними коштами за договором № 2664-08 ОФ К (10907892000) від 09.06.2005р. в розмірі 927 303,91 грн., та за кредитним договором № 243 МКФ (10607374000) від 07.06.2006р. в розмірі 476 016,73 грн., в іншій частині залишити рішення без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи в частині вищевказаних кредитних договорів( а.с.181-192,221 т.3).
Позивач ПАТ „УкрСиббанк" та відповідачі ОСОБА_3, .ОСОБА_2 до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази( а.с.226-229т.3). Відповідач ОСОБА_3 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою, але враховуючи тривалий час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що відповідачі в судове засідання не з'явилися повторно, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, своїх заперечень на апеляційну скаргу протягом всього періоду розгляду справи у суді не надали, а тому суд вважав за можливе слухати справу у їх відсутність за наявними у справі доказами.
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Справа розглянута у відсутність сторін відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
За правилами ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» та стягуючи солідарно з відповідачів з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 11.10.2005р. в сумі 476 016,73 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на 14.03.2011р. становить 59 988, 75 доларів США та стягуючи у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 30.11.2006р. в сумі 609 244, 23 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на 14.03.2011р. становить 71 588,48 швейц. франків, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 не виконали своїх зобов'язань за договорами кредиту та договором поруки, укладеним з позивачем, та не виплатили заборгованість за кредитними договорами, проценти за користування кредитом та пеню за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань , яка виникла у ОСОБА_1 перед позикодавцем, а тому заборгованість за вищевказаними кредитними договорами підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ПАТ „УкрСиббанк" про визнання договорів недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для визнання договорів кредиту недійсними судом не встановлено(а.с.173-179 т.3).
При цьому суд керувався вимогами ст.ст.192,533, 554,610,612,623, 1049, 1050,1054, ЦК України, ст.ст.47,49 Законом «Про банки і банківську діяльність».
Стягуючи з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1700 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн., суд керувався вимогами ст.88 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка та вказаним вище нормам матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що дійсно 09.06.2005р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2664-08 ОФ К (10907892000), згідно умов якого позичальнику були надані в кредит грошові кошти для особистих потреб в розмірі 79 000 дол. США зі сплатою 13 % річних та остаточним строком повернення до 10.06.2012р.
07.06.2006р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 243 МКФ (10607374000), згідно умов якого позичальнику були надані грошові кошти для особистих потреб в розмірі 78 700 дол. США зі сплатою 14 % річних остаточним строком повернення до 07.06.2017р.
23.06.2011р. Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до МПП «Фірма «Аліас», третя особа - ОСОБА_3 про стягнення кредитних коштів, відповідно до якого судом стягнуто з МПП «Фірма Аліас» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 2664-08 ОФК (10907892000) від 09.06.2005р. та заборгованість за кредитним договором № 243 МКФ (10607374000) від 07.06.2006р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. вказане рішення залишено без змін.
11.10.2005р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено
кредитний договір № 3394-08 ОФ А (10613653000), згідно умов якого позичальнику були надані в кредит грошові кошти для особистих потреб в розмірі 39 385 дол. США зі сплатою 12,5 % річних та остаточним строком повернення до 11.10.2011р.
30.11.2006р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено
договір про надання споживчого кредиту № 11086831000, згідно умов якого позичальнику
були надані в кредит грошові кошти для особистих потреб в розмірі 54 343 швейц. франків зі сплатою 7,99 % річних та остаточним строком повернення до 30.11.2021р.
Кредити були надані відповідачу ОСОБА_1 в іноземній валюті - доларах США та швейцарських франках, та розрахунки між ним та ПАТ «УкрСиббанк» за кредитними договорами мають здійснюватися в тій самій валюті (а.с. 216-269 т.1).
ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами не виконав у встановлені договорами строки, у зв'язку з чим позивачем була нарахована заборгованість за кредитним договором від 11.10.2005р. в сумі 476 016 гривень 73 коп., що в еквіваленті за курсом НБУ (7,935100000) на 14.03.2011р. становить 59 988, 75 доларів США та за договором про надання споживчого кредиту від 30.11.2006р. в розмірі 71 588,48 швейц. франків, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 609 244,23 грн.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 були укладені договори поруки № 3394-08 від 11.10.2005р. та №68145 від 30.11.2006р. , згідно з п.1.4 яких ОСОБА_2 приймала на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1, які виникають з умов вищевказаних кредитних договорів(а.с.252-265 т.1).
Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Приймаючи до уваги, що позичальник та поручитель не виконали взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами та договорами поруки, чим порушили укладені договори та вищевказані норми матеріального права, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідачів солідарно, на користь ПАТ«УкрСиббанк» заборгованість за цими кредитними договорами, в тому числі і з ОСОБА_2
Матеріалами справи підтверджено, що предметом спору є спільні обов'язки відповідачів про повернення кредиту та інших грошових зобов'язань, які виникли з кредитних договорів.
Тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідачів солідарно заборгованість за зазначеними кредитними договорами.
Доводи ОСОБА_1 про те, що умови кредитних договорів в іноземній валюті є незаконними і несправедливими та значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, потягло за собою значне здороження кредитного курсу та що банк неповинен був надавати кредит в іноземній валюті є необґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.
Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ".
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність " кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю " операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ".
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю ", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті, згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю " є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з ліцензією, виданою ПАТ«УкрСиббанк» Національним банком України та дозволу, ПАТ«УкрСиббанк» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті(а.с.133-134).
Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірні кредитні договори в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про неправомірність надання кредиту в іноземній валюті за кредитними договорами є необґрунтованими.
При укладанні кредитних договорів ОСОБА_1 валюту кредитування в іноземній валюті обрав на власний розсуд, договори кредиту підписував власноручно, погодився з усіма умовами кожного договору.
Тобто, при укладанні кредитних договорів в іноземній валюті (доларах США та швейц. франках) та беручи на себе певні обов'язки, щодо погашення кредиту на тривалий строк до 2017р., відповідач ОСОБА_1 усвідомлював, що курс національної валюти до долару США та швейц. франків, не є незмінним протягом цих років (цей курс встановлюється щоденно), та повинен був усвідомлювати, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цими кредитними договорами.
Після звернення позивача 25.12.2008р. до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 в добровільному порядку не виконали взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами і договорами поруки, незважаючи на те, що з часу звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду та ухвалення судом рішення пройшло більше двох років .
Таким чином, відповідачами не виконані умови договору про обов'язкове погашення заборгованості за кредитними договорами, після пред'явлення такої вимоги кредитором.
Суд правильно прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, оскільки підстав для визнання договорів недійсними, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди до всіх істотних умов договору.
Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
При укладанні даних договорів не було порушено вимог закону, тому немає підстав для визнання їх недійсними. Спірні договори були укладені в письмовій формі з дотриманням вимог ст. 207, ч 1 ст. 1055 ЦК України. Загальні умови надання кредиту, підписані позивачем ОСОБА_1 власноручно. При укладанні зазначених договорів за власним волевиявленням сторони досягли істотних умов по договорам, чим взяли на себе зобов'язання виконувати їх належним чином.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Доводи апелянта про стягнення коштів за кредитним договором № 2664-08 ОФ К (10907892000) від 09.06.2005р. та за кредитним договором № 243 МКФ (10607374000) від 07.06.2006р. не підлягають задоволенню, оскільки ухвала суду від 30.08.2011р. провадження якої за вищевказаними договорами закрито, скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.03.2012р. та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду спору в цій частині вимог. Зазначені вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому в повноваження апеляційного суду не входить розгляд цих питань на стадії апеляційного розгляду.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України апелянт просить стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 970 грн. за подачу апеляційної скарги, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 970 грн., з кожного по 485 грн. на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк".
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1п.1, 308, 314 ч.1п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк"- відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 серпня 2011 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 970 грн., з кожного по 485 грн. на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк".
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Л.А.Гірняк