АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Пугачовій Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, -
встановила:
02 квітня 2010р. представник ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого послався на те, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 10000 доларів США на споживчі цілі строком користування до 05 березня 2010 року із сплатою 24% річних. В цей же день між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору виникла заборгованість. На підставі наведеного представник позивача просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму боргу в розмірі 11480,28 доларів США, що еквівалентно 91050грн.11коп., та складається з: заборгованості за кредитом - 7067,73 доларів США, заборгованості по відсоткам - 1850,05доларів США та пеня - 262,50 доларів США; та судові витрати в сумі 1030грн.50коп. (а.с.3-7).
22 липня 2010року ОСОБА_1 надала суду зустрічну позовну заяву до ПАТ «Кредитпромбанк» та уточнивши свої вимоги просила суд визнати недійсними кредитний договір за № 28.3/1012-КЕК-08 від 07.03.2008р., договір поруки за № 28.3/1012-КЕК-08 від 07.03.2008р., зобов'язати відповідача прийняти від неї залишок заборгованості у сумі 26184грн.25коп. (а.с.30-36; 61-68).
Рішенням суду від 12.04.2011року позов ПАТ «Кредитпромбанк» задоволений в повному обсязі. Суд стягнув з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 в порядку солідарної відповідальності на користь ПАТ „Кредитпромбанк" суму боргу в розмірі 11480 доларів США 28 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на 26.03.2010 р. складає 91050грн.11коп., з них: заборгованість за кредитом - 7067,73 доларів США, що в еквіваленті складає 56054грн.17коп.; заборгованість за відсотками - 1850,05 доларів США, що в еквіваленті складає 14672грн.75коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань -2562,50 доларів США, що в еквіваленті складає 20323грн.19коп.
Суд стягнув з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 в порядку солідарної відповідальності на користь ПАТ „Кредитпромбанк" судові витрати у сумі 1030грн.50коп. із них: державне мито в сумі 910грн.50коп.; витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи 120грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Кредитпромбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки - відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду від 22 липня 2011року ОСОБА_1 поновлений строк на апеляційне оскарження рішення Приморського райсуду м.Одеси від 12 квітня 2011року (а.с.127).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову банку та задоволення її зустрічного позову в повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.96-108).
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника банку, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов банку та відхиляючи зустрічний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі допустили порушення умов договору і свої зобов'язання за договором не виконують, що призвело до утворення заборгованості як по кредиту так і по відсотках та призвело до утворення пені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.
Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.
Відповідно до кредитного договору за № 28.3/1012-КЕК-08 від 07.03.2008р. ОСОБА_1 отримала від ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», кредит в розмірі 10000доларів США на споживчі цілі строком до 05.03.2010 року під 24% річних.
Отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується квитанцією про видачу готівки №101_2 від 07.03.2008р. (а.с.13).
Пунктом 5.7. Кредитного договору встановлено, що банк має право нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасне погашення кредитів, а також несвоєчасну сплату процентів за Договором в розмірі, що встановлений в п.7.1. цього Договору.
На забезпечення виконання даного кредитного договору 07.03.2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання відповідати як поручитель по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 (а.с.14). Зазначеним договором була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України.
Про порушення позичальником умов кредитного договору поручителю було повідомлено Банком листом-вимогою за № 659/14-6.6-001 від 11.02.2010р. (а.с.15).
Судом першої інстанції було встановлено, що з боку ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином виконані не були.
Так, згідно розрахунку заборгованості на аркуші справи 10 з січня 2009року ОСОБА_1 взагалі перестала сплачувати кредит, внаслідок чого перед банком за договором кредитування, станом на 26.03.2010р. виникла заборгованість в розмірі 11480,28 доларів США, що еквівалентно 91050грн.11коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 7067,73 доларів США, що в еквіваленті складає 56054грн.17коп.; заборгованості за відсотками - 1850,05 доларів США, що в еквіваленті складає 14672грн.75коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань -2562,50 доларів США, що в еквіваленті складає 20323грн.19коп. (а.с.10,11-12).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст.525 ЦПК України одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.
Згідно ч.І ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї же статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частино 2 ст.533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позов банку є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в розмірі 11480,28 доларів США, що еквівалентно 91050грн.11коп. Стягнення боргу проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до долара США за курсом Національного Банку України на день проведення оплати по поверненню боргу.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідачі не надали суду першої інстанції та апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх заперечень.
Доводи апелянта відносно того, що суд першої інстанції не перевірив чи мав право Банк надавати кредит в іноземній валюті є необґрунтованими.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Пункт 1.3. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, визначає, що використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.
Як визначає стаття 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів у іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, відповідно, дія статей 192 та 533 Цивільного кодексу України на дані правовідносини банку та позичальника не розповсюджується.
Правомірність укладення кредитної угоди в іноземній валюті за наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ вбачається з наступного.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ). Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Пунктом 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) встановлено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
· неторговельні операції з валютними цінностями;
· операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
· ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
· залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
· залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
· інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то необхідно зазначити, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
До того ж, як визначає Верховний Суд України в узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010p.p.) від 07.10.2010р., при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Дані умови відображаються зі статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Слід зазначити, що ПАТ «Кредитпромбанк» має всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Декрету КМУ «По систему валютного регулювання та валютного контролю», що вбачається з а.с.48,49,50,51,52,53.
Таким чином, ПАТ «Кредитпромбанк» має достатні правові підстави для укладення кредитних угод в іноземній валюті з фізичними та юридичними особами.
Доводи апелянта щодо невиконання банком переддоговірної роботи з позичальником ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 07.03.2008р. банк перед підписанням кредитного договору у письмовій формі ознайомив ОСОБА_1 з умовами кредитування та надав детальний розпис загальної вартості кредиту, про що свідчить її підпис на а.с.54,55.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2011 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.П.Сидоренко
Судді: Т.В.Цюра
С.О.Погорєлова