АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді Сидоренко І.П., суддів Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,при секретарі Пугачовій Н.І., розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 17 грудня 2009р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

13.05.2009р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФ України у м. Іллічівську, посилаючись на те, що вона є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просила поновити строк на звернення до суду з вказаним позовом, визнати відмову відповідача виплатити допомогу безпідставною, зобов'язати УПФ виплатити недоплачену допомогу за період з 2007р. по грудень 2008р. в сумі 2601грн.30коп., просила розглянути справу у її відсутності.

УПФ України у м. Іллічівську в своїх запереченнях на позов просив у задоволені позову відмовити, справу розглянути у відсутності представника УПФ.

Постановою суду від 17 грудня 2009р., яка ухвалена у письмовому проваджені, позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність УПФ України у м. Іллічівську у відмові нарахування соціальної допомоги ОСОБА_1 Суд зобов'язав відповідача виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., і з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., з урахуванням виплачених сум (а.с.17).

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати, ухвалити рішення про відмову у задоволені позову. При цьому апелянт вказує, що судом порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Апелянт звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено чи має право відповідач здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, за рахунок яких коштів і джерел проводяться виплати особам, що мають статус «дитина війни».

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

_____

Справа №22а-9807\2011р. Категорія 10.3.1

Головуючий по першій інстанції - Семенов О.А.

Доповідач суддя Сидоренко І.П..

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, 1943р.н. є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про право у позивачки на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виникає відповідно до положень ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008р.

Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.

З урахуванням строку звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом 13.05.2009р. і вимог ст. 99 КАС України, судова колегія вважає, що необхідно задовольнити позов частково, а саме за період з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., з урахуванням виплачених сум допомоги за вказаний період.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для відмови в позові.

Судова колегія звертає увагу на рішення Європейського Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України», якій зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Станом на 09 липня 2007року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не доведені обставини правомірності дій щодо не нарахування та невиплати позивачу відповідної державної соціальної допомоги як дитині війни.

Керуючись ст.ст. 196, 198 ч 1 п 3 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську задовольнити частково. Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 17 грудня 2009р. скасувати, прийняти нову постанову.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист війни» за період з 22 травня 2008р. до 31 грудня 2008р., з урахуванням виплачених сум допомоги за вказаний період. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили постановою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий Сидоренко І.П.

Судді Цюра Т.В.

Сєвєрова Є.С.