Справа № 2-546 2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13»травня 2011 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:

головуючого судді: Сініцина Е.М.

при секретарі: Нарижній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перевальську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -нотаріус Перевальської державної нотаріальної контори №1 про визнання особи спадкоємцем за законом за правом представлення; про визнання особи такою, що прийняла спадщину; визнання права власності на спадщину; визнання угоди купівлі-продажу дійсною і визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа -нотаріус Перевальської державної нотаріальної контори №1 про визнання особи спадкоємцем за законом за правом представлення; про визнання особи такою, що прийняла спадщину; визнання права власності на спадщину; визнання угоди купівлі-продажу дійсною і визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на наступне.

Між ним і відповідачем по справі -ОСОБА_2 відбулася угода купівлі-продажу житлового будинку з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою. На цей час, він проживає в зазначеному будинку, сплачує комунальні послуги.

Але договір купівлі-продажу не був нотаріально засвідчений, оскільки відповідач за різних причин ухиляється від нотаріального його посвідчення. Крім того, він не оформив право власності на нерухоме майно належним чином, оскільки власником житлового будинку з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, є його рідна баба -ОСОБА_3, згідно до свідоцтва про право на спадщину від 09 лютого 1984 року, посвідченого Перевальською державною нотаріальною конторою за реєстровим №479. ОСОБА_3, 30 листопада 2006 року померла. Спадкоємцем за правом представлення, після смерті ОСОБА_3 є відповідач -ОСОБА_2, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину немає. Тому позивач просить на підставі ст.1266 ЦК України, визнати відповідача - ОСОБА_2 спадкоємцем за правом представлення, та на підставі ст.1268 ЦК України, визнати його таким, що прийняв спадщину, оскільки він після смерті баби доглядав за будинком, сплачував комунальні послуги, обробляв земельну ділянку, користувався та розпоряджався особистими речами померлої. А також просить визнати за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач -ОСОБА_1 вважає, що між ним та відповідачем по справі, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, він просить визнати зазначений договір дійсним, оскільки він фактично сторонами виконаний, та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні, позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач, в судовому засіданні пояснив, що дійсно 01 грудня 2010 року він від позивача отримав кошти у розмірі 15552 гривень, за проданий ним житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, якій раніше на праві приватної власності належав його бабі. Спадкоємцями за правом представлення після смерті баби, є він. Не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - представник Перевальської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, надавши заяву з поясненнями та просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню і в позові необхідно відмовити.

Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 13 травня 2011 року, позовна заява ОСОБА_1 в частині заявлених вимог: про визнання ОСОБА_2 спадкоємцем за правом представлення, про визнання його таким, що прийняв спадщину, про визнання його права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, залишена без розгляду, тому зазначені вимоги судом не розглядаються.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - дійсним та визнання права власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає, що заявлені вимоги безпідставні і в цій частині позову необхідно відмовити.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не мав права укладати будь-які правочини відносно нерухомого майна: житлового будинку з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки сам не набув права на нього.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В ст.203 ЦК України, закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. В ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Згідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмові формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього кодексу. Відповідно до ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статі 220). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. А в п.13 цієї Постанови, зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемним є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють права та обов'язки сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виконані сторонами дії, а саме отримання коштів відповідачем ОСОБА_2 та отримання позивачем ОСОБА_1 документів на житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, не може вважатися правочином, оскільки не відповідає вимогам закону.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_2, третя особа -нотаріус Перевальської державної нотаріальної контори №1 про визнання особи спадкоємцем за законом за правом представлення; про визнання особи такою, що прийняла спадщину; визнання права власності на спадщину; визнання угоди купівлі-продажу дійсною і визнання права власності на нерухоме майно, безпідставні і в цій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10,11, 60,213-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -нотаріус Перевальської державної нотаріальної контори №1 про визнання особи спадкоємцем за законом за правом представлення; про визнання особи такою, що прийняла спадщину; визнання права власності на спадщину; визнання угоди купівлі-продажу дійсною і визнання права власності на нерухоме майно -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії їх цього рішення.

Головуючий суддя: Е.М. Сініцин