15.05.2012

№ 2/1626/45/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 р. с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Горулька О.М.,

при секретарі - Гудзенко С.В.,

з участю: позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку заочного розгляду в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту трудових відносин, визнання звільнення незаконним та поновлення на робот, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, покладення обов'язку вчинити юридично значимі дії, -

В С Т А Н О В И В :

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить:

- визнати факт трудових відносин між нею та позивачкою в період з 5 червня 2009 року по 14 березня 2011 року;

- визнати незаконним її звільнення з посади старшого касира в магазині «Економ-Мані»та поновити її на попередній роботі;

- стягти з відповідачки на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13600 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 грн.;

- зобов'язати відповідачку укласти з нею трудовий договір за період з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року, зареєструвати його у відповідному центрі зайнятості населення та занести відомості про цей період роботи до трудової книжки;

- зобов'язати відповідачку здійснити за неї, як за найманого працівника, страхові виплати до Пенсійного фонду України за період з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що протягом періоду часу з 05.06.2009 року по 14.03.2011 року вона працювала на посаді старшого касира в магазині «Економ-Мані», розташованого по вул. Чураївни, 2-в в м. Полтава, вважаючи, що власником магазину є приватний підприємець ОСОБА_4 Трудовий договір не було укладено, хоча їй постійно це обіцяли, заробітну плату у розмірі близько 2000 грн./міс. вона отримувала у конвертах. 14 березня 2011 року ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3 без будь-якого обгрунтування повідомили їй, що вона у них більше не працює. Запису до її трудової книжки про зазначений вище період роботи внесено не було. Виходячи із корінців про виплату їй заробітної плати за лютий-березень 2011 року її середньодобовий заробіток становив 85 грн. Протягом цих двох місяців вона відпрацювала 29 днів. Із цього розміру заробітної плати вона вираховувала розмір оплати часу вимушеного прогулу. За її зверненням до прокуратури Ленінського району м. Полтави було порушено кримінальну справу і Ленінським районним судом м. Полтави відповідачку ОСОБА_3 було визнано винною та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією. Порушенням відповідачкою її трудових прав призвело до моральних страждань та завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 500 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити і підтвердила обставини, викладені у позовній заяві. Крім того позивачка пояснила, що, працюючи у відповідачки, вона не менш ніж п'ять разів зверталася з вимогою укласти офіційний трудовий договір і кожного разу відповідачка обіцяла їй це зробити у майбутньому. Вважає, що ці наполегливі вимоги з її боку і стали дійсною причиною її звільнення. Працювала вона в режимі п'ятиденного робочого тижня. З 07 листопада 2011 року і до цього часу вона працює продавцем-консульстантом у ТОВ «Рідна хатинка», але умови праці там її не влаштовують і вона бажає відновитися на попередній роботі у відповідачки.

Представник позивачки ОСОБА_2 суду пояснив, що про обставини порушення відповідачкою трудових прав позивачки йому відомо як зі слів самої позивачки, так і з особи стих спостережень, оскільки траплялися випадки, коли він придбавав у магазині «Економ-Мані»товари і розрахунки на касі проводила позивачка ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча їй у встановленому законом порядку було повідомлено про час і місце судового розгляду, про причину своєї неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за її відсутності, а також доказів поважності своєї неявки до суду не подала. Відповідачкою також не подано до суду заперечень проти позову.

За таких обставин суд визнав за можливий заочний розгляд справи.

Позивачка проти заочного розгляду справи не заперечує.

Із змісту позовної заяви, яка не оспорюється відповідачкою, пояснень позивачки та її представника вбачається, що протягом часу з 05.06.2009 року по 14.03.2011 року позивачка ОСОБА_1 працювала касиром у відповідачки -ПП ОСОБА_3 При цьому трудовий договір між ними, незважаючи на постійні вимоги позивачки, укладено не було і, відповідно, такий договір не реєструвався у центрі зайнятості, записи до трудової книжки позивачки про цей період роботи не внесено, заробітна плата їй виплачувалася неофіційно, страхові внески до Пенсійного фонду за неї як за найманого працівника відповідачкою не вносилися.

Згідно копії акта перевірки № 16-01-60/274 від 25.07.2011 року (а.с. 34-35) територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області були виявлені порушення відповідачкою ОСОБА_3 вимог ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», ст..ст.24, 96 КЗпП України, які полягали у неукладенні з ОСОБА_1 письмового трудового договору, відсутності бухгалтерського обліку виконуваної ОСОБА_1 роботи та витрат на оплату її праці.

Згідно копії постанови про порушення кримінальної справи (а.с. 58), копії постанови про притягнення в якості обвинуваченого (а.с. 36-37) та протоколу допиту обвинуваченого (а.с. 38-39) 26 травня 2011 року прокурором Ленінського району м. Полтави було порушено кримінальну справу за ст. 172 ч.1 КК України за фактом грубого порушення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 законодавства про працю, у липні 2011 року відповідачці ОСОБА_3 було пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч.1, 172 ч.2 КК України, в тому числі і в тому, що ОСОБА_3 відмовила позивачці ОСОБА_1 в укладенні обов'язкових трудових договорів, хоча та працювала у відповідачки на посаді касира з червня 2009 року по 14 березня 2011 року, не забезпечила достовірний облік виконуваної ОСОБА_1 роботи та витрат на оплату її праці. Обвинувачена ОСОБА_3, будучи допитаною, свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала повністю.

Зазначені вище обставини підтверджуються і постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2011 року. Крім того у цій постанові зазначається, що судом встановлений і розмір заробітної плати, яку отримувала позивачка, а саме: за лютий - 1380 грн., за березень -900 грн. Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч.1, 172 ч.2 КК України, та звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. «в»ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2011 році»від 8 липня 2011року (а.с. 58). Дана постанова не змінена, не скасована і набрала законної сили 15.09.2011 року, про що мається відповідна відмітка суду.

Розмір заробітної плати, яку отримувала позивачка у відповідачки, встановлений постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.09.2011 року, відповідає розміру заробітку, зазначеною у копіях корінців про виплату заробітної плати (а.с. 42). При цьому показання позивачки про те, що дані корінці відносяться до лютого-березня 2011 року нічим не спростовані, більше того, період виплати позивачці заробітної плати за березень місяць співпадає з встановленою датою звільнення позивачки -14 березня 2011 року.

Згідно довідки про доходи № 68, виданої 26.12.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Рідна хатинка», та пояснення позивачки ОСОБА_1, остання з 07.11.2011 року і до цього часу працює у ТОВ «Рідна хатинка»продавцем продовольчих товарів (а.с. 25).

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 6 ст. 24 КЗпП України додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно п. 7 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Системний аналіз доказів, що маються у справі і досліджені судом, дають суду підстави вважати, що в результаті судового розгляду справи знайшов своє об'єктивне підтвердження факт трудових відносин між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 в період з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року.

Оскільки жодною із сторін не надано суду доказів наявності на момент звільнення позивачки з роботи передбачених Кодексом законів про працю України обставин, що були підставами для звільнення ОСОБА_1 з роботи, суд приходить до висновку про відсутність таких обставин і вважає звільнення позивачки з роботи незаконним.

Суд також вбачає порушення відповідачкою ОСОБА_3 вимог пунктів 6,7 статті 24, статті 24-1, статті 48 Кодексу законів про працю України в частині відмови в укладенні з позивачкою письмового трудового договору, не реєстрації цього договору у державній службі зайнятості, невнесення відповідних записів до трудової книжки позивачки.

Крім того суд вважає таким, який знайшов своє підтвердження, факт порушення відповідачкою ОСОБА_3 вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке виразилося в тому, що відповідачкою не виконані вимоги зазначеного вище Закону про обов'язкове пенсійне страхування позивачки як найманого працівника та про внесення до органу Пенсійного фонду України на персональну облікову картку позивачки ОСОБА_1 відповідних страхових внесків.

Зазначеними вище незаконними діями відповідачки порушені трудові та соціальні права позивачки і ці права підлягають поновленню.

Враховуючи те, що жодною із сторін не заявлено про застосування до даного позову позовної давності, суд не вбачає можливим застосувати до позову ОСОБА_1 позовної давності, передбаченої статтею 233 КЗпП України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного:

як зазначено вище, судом встановлено, що 14 березня 2011 року позивачку було незаконно звільнено з роботи у ПП ОСОБА_3 і працевлаштувалася вона лише 07 листопада 2011 року. Таким чином протягом періоду з 15 березня по 06 листопада 2011 року позивачка вимушено була не працевлаштованою. За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про оплату часу вимушеного прогулу підлягають задоволенню в межах зазначеного періоду. Зазначення позивачки в частині визначення її середньоденного заробітку на момент звільнення у розмірі 85 грн. нічим не спростоване і підтверджується доказами, дослідженими судом. Враховуючи те, що з 15 березня по 06 листопада 2011 року було 160 офіціальних робочих днів, середній заробіток позивачки за цей період повинен був становити 13600 грн., що відповідає вимогам, викладеним у позовній заяві, а тому суд визнає позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

Суд також вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки моральної (немайнової) шкоди, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння позивачці незаконними діями відповідачки цієї моральної шкоди, яка полягає у певних моральних стражданнях та виникнення у позивачки необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позовні вимоги в цій частині відповідають розміру та характеру завданої позивачці моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 21, 24, 24-1, 48, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 256, 258 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

Р І Ш И В :

.

Позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в період з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи та зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 поновити ОСОБА_1 на попередній роботі касиром в магазині «Економ-Мані», розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Чураївни, 2-в.

Стягти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Стягти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану їй незаконним діями моральну (немайнову) шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) грн.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 укласти з ОСОБА_1 трудовий договір у письмовій формі за період з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року та зареєструвати його у відповідному центрі зайнятості населення за місцем реєстрації відповідачки.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідні записи про період її роботи з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 здійснити обов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 за період з 05 червня 2009 року по 14 березня 2011 року та внести до відповідного органу Пенсійного фонду України на персональну облікову картку ОСОБА_1 відповідні страхові внески за цей період.

Стягти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачкою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий :