Справа № 2-606/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді -Букіної О.М.,

при секретарі -Осадчій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Солом»янського районного управління юстиції в м. Києві про встановлення батьківства, стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2011 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з жовтня 2001 року по травень 2010 року вона проживала разом з відповідачем, як одна сім'я та перебувала з ним у інтимних стосунках.

Зазначає, що протягом усього часу спільного проживання, відповідач ухилявся від реєстрації шлюбу, а в травні 2010 року взагалі розірвав з нею стосунки.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила дитину - сина ОСОБА_3, батьком якого є відповідач.

Проте, відповідач відмовився звернутись до органу реєстрації актів цивільного стану з заявою про встановлення батьківства, у з зв'язку з чим, запис про батька дитини у свідоцтво про народження внесено у порядку ст.135 Сімейного кодексу України.

Крім того посилалася на те, що відповідач не піклується про сина та не бере жодної участі у витратах на його утримання.

Враховуючи наведене вище, просила визнати відповідача ОСОБА_2 батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 та стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини - ОСОБА_4 - в розмірі 1/3 частини від будь-якого доходу (заробітку) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до моменту досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він проти позову не заперечує. Проте у нього є сумніви в тому, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є його сином.

В ході судового розгляду по справі було призначено судову генетичну експертизу, після проведення якої, 27.04.2012 року в судовому засіданні відповідач позов в частині свого батьківства визнав. Також відповідач пояснив, що він може сплачувати аліменти на утримання свого сина в розмірі 1/3 частини свого доходу та позовні вимоги в цій частині також визнав.

Третя особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві та про день та час слухання справи повідомлений належним чином, свого представника для участі в судовому розгляді не направили, просили розглядати справу без його участі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи на підставі матеріалів справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, висновок судової експертизи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: або за заявою матері та батька дитини; або за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що з жовтня 2001 року по травень 2010 року позивач, ОСОБА_1 проживала разом з відповідачем ОСОБА_2, без реєстрації шлюбу, що не заперечувалося сторонами по справі.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син ОСОБА_4.

Згідно актового запису № 2198, вчиненого 27 липня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного у м. Києві управління юстиції, запис про батька дитини у свідоцтво про народження вчинено відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України., що не заперечувалося сторонами по справі.

Ухвалою суду від 26.12.2011 року за клопотанням представника позивача по справі було призначено судово-генетичну експертизу для визначення батьківства дитини.

Відповідно до висновку судово-генетичної експертизи № 36 від 26.12.2011 року Київського міського бюро судмедекспертизи встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 складає величину не менше 99, 999999%. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 практично доведено (а.с. 36-39).

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає встановленим, що батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 , що не заперечувалося відповідачем по справі та визнано останнім в суді.

Суд вважає, що малолітній ОСОБА_4 не може бути позбавлений права на батьківство, він має право знати свого батька, отримувати від нього моральну та матеріальну підтримку.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання батьківства ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині внесення змін до актового запису про народження дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. щодо батька дитини, також підлягають задоволенню.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що на даний час сторони проживають окремо, син ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою. Позивачка одна несе витрати по утриманню сина, а тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дитини, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок та витрат на забезпечення життєдіяльності.

Договори про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно та/ або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.

Також встановлено, що Відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає, що не заперечувалося сторонами в суді.

Як вбачається з пояснень позивача, вона не працює , оскільки доглядає малолітню дитину. В той же час, встановлено, що відповідач працює, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, що визнано останнім в суді.

Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Так згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Враховуючи те, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття і створювати необхідні передумови для його розвитку і забезпечення організації життя нарівні з позивачкою, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину, починаючи з 18.11.2011 року і до його повноліття.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище відповідача та інші передбачені законом обставини, а також згоду відповідача сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі, тобто визнання відповідачем позову в цій частині.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими і є законні підстави для їх задоволення з урахуванням потреб дитини.

Відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 3158,40 грн.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 321,90 грн.

На підставі викладеного ст. ст.125, 126, 128, 134, 135, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Відділ реєстрації актів цивільного стану Солом'янського управління юстиції у м. Києві внести зміни до актового запису № 2198 від 27.07.2010 року, складеному Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про народження ОСОБА_4 та записати батьком дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, уродженця м.Акмолинськ Казахстан, який зареєстрований за адресою : в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 18.11.2011 року і до його повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 3158, 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 321,90 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: