АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів - Плавич Н.Д. , Гірняк Л.А.
при секретарі - Ардаковської А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2011 року,-
встановила:
У листопаді 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Уточнивши позовні вимоги позивач, посилався на те, що він та його батько ОСОБА_3 є власниками 1/3 та 2/3 частини АДРЕСА_1
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі з 1998р., однак в ній не проживала до червня 2009р., а з червня 2009р. протиправно вселилася до зазначеної квартири і мешкає по теперішній час, однак за комунальні послуги не сплачує.
В зв'язку з неможливістю сумісного проживання з відповідачем в квартирі, він був вимушений у червні 2009р. разом зі своєю сім'єю виїхати із квартири, однак, комунальні послуги продовжував оплачувати та сплатив їх в розмірі 3520 гри. 89 коп.
Оскільки ОСОБА_2 не сплачувались комунальні послуги, позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 3520 гри. 89 коп., яку він просив стягнути з відповідача.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач позов не визнала.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що відповідач проживала в квартирі з червня 2009р., але комунальні платежі не сплачувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 3520 грн., яку він сплатив, а тому відповідач повинна відшкодувати йому вищевказану суму.
________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції - Лук'янчук О.В. Справа № 22ц-1590\972/2012р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-57
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити, рішення суду скасувати. При цьому посилалась на те, що в зазначеної квартирі ОСОБА_2 зареєстрована з 03.08.1998р. та мешкала з червня 2009р. по серпень 2010р. включно з трьома неповнолітніми дітьми, комунальні послуги за квартиру не сплачувала за цей період, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 3433 грн.33 коп., яку ОСОБА_1 сплатив, що підтверджено оригіналами абонентних книжок та копіями квитанцій , а тому відповідач, яка проживала сама з дітьми в квартирі повинна сплатити кошти за комунальні послуги в сумі 3433 грн.33 коп.
Відповідачка ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про що у справі є докази, про причини неявки не повідомила. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_2 такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про те, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо користування житлом, що відповідач є наймачем, членом сім'ї наймача спірної квартири, а тому підстав для задоволення його вимог не має.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.1998р., за своєю згодою, позивач зареєстрував у вказаній квартирі ОСОБА_2, яка до теперішнього часу значиться зареєстрованою у вищевказаній квартирі, про що свідчить печатка про її реєстрацію в домовій книзі.
Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Відповідно до положень ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі ст. 160 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласник АДРЕСА_1. У вказаній квартирі, окрім ОСОБА_1 зареєстрована та проживала з червня 2009р. по серпень 2010р. ОСОБА_2
Плата за комунальні послуги є обов'язком наймача та його членів сім'ї та інших осіб, які разом з ним проживають. Оскільки разом з ОСОБА_1 зареєстрована та проживала ОСОБА_2 то вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, в даному випадку відповідальність з погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 має брати участь у витратах по сплаті комунальних послуг. Ці витрати мають бути рівними частками поділені між двома повнолітніми мешканцями зазначеної квартири. Тобто відповідач несе солідарну відповідальність нарівні з позивачем за сплату комунальних послуг
Таким чином, враховуючи те, що позивачем за комунальні послуги було сплачено з червня 2009р. по серпень 2010р. кошти в сумі 3433 грн.33 коп., тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача суму сплачених комунальних коштів в розмірі1716 грн.66 коп.(3433,33 :2= 1716,66 грн. ), оскільки відповідач має такі ж права і обов'язки, як і власник будинку.
Доводи апелянта про те, що відповідач повинна сама відшкодувати кошти за комунальні послуги в сумі 3433 грн.33 коп., оскільки вона сама разом з трьома неповнолітніми дітьми мешкала в квартирі, а він в той час не проживав в квартирі, колегією суддів не приймається до уваги, тому що не підтверджено відповідними доказами.
Доводи апелянта про те, що відповідач повинна сплачувати кошти за комунальні послуги за трьох неповнолітніх дітей, які проживали з нею є необґрунтовані, оскільки згідно домовій книзі, відповідач зареєстрована в спірній квартирі сама, а реєстрація на її дітей відсутня.
Посилання позивача на те, що правовідносини сторін регулюються нормами ст.ст. 1166,1192 ЦК України є безпідставні, тому що правовідносини сторін регулюються за ст.ст 64,160,162 ЖК України.
Не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення судом вищевказаних норм матеріального права, у відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення вимог позивача частково та стягнення з відповідача на користь позивача 1716 грн.66 коп., в іншій частині вимог позивачу слід відмовити.
Згідно ст.79,88 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, судовий збір стягується у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, а тому судовий збір повинно бути сплачено в суді першої інстанції в розмірі - по майновому спору-1% від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (214,6 грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3219 грн.).
Таким чином з відповідача на користь держави необхідно стягнути 214 грн.60 коп.
Керуючись ст.ст.209, 307 ч.1п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 314 ч.2, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2011 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за комунальні послуги в сумі 1716( одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 66 коп., в іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 214(двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич
Л.А.Гірняк