АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2011р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді Сидоренко І.П., суддів Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С., при секретарі Пугачовій Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м.Одеси від 19 листопада 2009р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И Л А :

02 липня 2009р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в Київському районі м. Одеси про визнання відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» безпідставною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач зазначила, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, позивач уточнив позовні вимоги просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з останнього недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 01 січня 2006р. по 31 грудня 2008р. в сумі 5210грн.

Постановою суду від 19 листопада 2009р. позов задоволено частково. Суд визнав дії УПФ неправомірними. Суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та провести відповідні виплати за період з 02 липня 2008р. по 31 грудня 2008року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати, ухвалити рішення про відмову у задоволені позову. При цьому апелянт вказує, що судом порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Апелянт звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено чи має право відповідач здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, за рахунок яких коштів і джерел проводяться виплати особам, що мають статус «дитина війни».

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1942року народження, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись зі збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2006рік» був прийнятий пізніше за Закон України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18 листопада 2004р. та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України. Виходячи з наведеного, при вирішенні спорів про підвищення пенсії дітям війни за 2006рік застосуванню підлягають норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право у позивачки ОСОБА_1 на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виникає відповідно до положень ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008р., саме з 09 липня 2007року та з 22 травня 2008року відповідно.

Однак, враховуючи строки звернення позивачки ОСОБА_1 з адміністративним позовом, встановлені ч.1 ст.99 КАС України, а також положення п.9 ст.103 КАС України щодо їх обчислення, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково, а саме за період з 02 липня 2008р. по 31 грудня 2008р.

Посилання відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для відмови в позові. Станом на 09 липня 2007року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999року № 966-ХІУ прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильно по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.197, ч.1 п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2009р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку ст..212 КАС України.

Головуючий І.П.Сидоренко

Судді Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова