Справа № 22-ц-688/2012 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н.Ю.
Категорія -цивільна Доповідач - Губар В. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,
при секретарі:Шульзі Т.Є., Летуті Ю.М.
за участю:ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення додаткових витрат на дитину,
в с т а н о в и в:
У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою, після уточнення якої (а.с. 81) просила стягнути з ОСОБА_8 на її користь фактично понесені нею додаткові витрати на дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 3649 грн. 07 коп.
В обґрунтування позову ОСОБА_6 зазначала, що з 16 листопада 2002 року по 04 травня 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого мають доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує, що дитина має ряд захворювань, а саме компенсований тонзиліт, порушення статури, ДЖВШ, реконвал-т пневмонію, вторинну кардіопатію, синдром нервово-рефлекторного збудження, затримку стато-кінетичного розвитку, лівобічну установочну кривошию та має затримку фізичного розвитку спадкового характеру, у зв'язку з чим потребує регулярного санаторно-курортного лікування.
Як зазначає позивач, протягом 2010-211 років нею були витрачені кошти на санаторно-курортне лікування дитини в Менському санаторії „Остреч": з 07.07.2010 року по 16.07.2010 року в сумі 3350 грн., та з 11.07.2011 року по 20.07.2011 року в сумі 3350 грн.
Позивач стверджує, що у липні-серпні 2010 року дитина хворіла на пневмонію, лікувалась на денному стаціонарі в Чернігівській обласній дитячій лікарні і на лікування дитини вона витратила 259 грн. 18 коп., що, на її думку, підтверджуються відповідними медичними документами та копіями чеків.
Позивачка зазначає, що в листопаді 2010 року дитини знов захворіла на пневмонію, знаходилась на стаціонарному лікуванні у Чернігівській обласній дитячій лікарні і на лікування дитини позивачка витратила 338 грн. 96 коп., що документально підтверджується копіями фіскальних чеків та медичних документів.
Позивачка вважає, що згідно ст. 185 СК України з відповідача слід стягнути Ѕ частину витрачених нею додаткових витрат на дитину, що складає 3649 грн. 07 коп., виходячи з розрахунку:
3350 грн. + 3350 грн. + 259,18 грн. + 338,96 грн. =7298,14 грн. : 2 = 3649 грн. 07 коп.
З відповідача ОСОБА_6 просила також стягнути судові витрати по справі.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 додаткові витрати на дитину в сумі 3649 грн. 07 коп., витрати на правову допомогу в сумі 2639 грн. 20 коп. та судові витрати 171 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити позивачці в позові, зокрема в стягненні витрат на оздоровлення в санаторії в 2010-2011 роках, та в стягненні витрат на придбання „Піковіту", а також відмовити в стягненні з нього витрат на правову допомогу, посилаючись на неповне з"ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи нема рішення комісії про необхідність перебування дитини в санаторії у 2010, 2011 роках, а тому вважає, що були відсутні підстави для направлення дитини на санаторно-курортне лікування в Менський санаторій „Остреч".
Апелянт посилається на недоведеність вимог позивачки та стверджує, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто значно більшу суму за перебування дитини в санаторії, оскільки в матеріалах справи мається довідка, з якої вбачається, що вартість дитячої путівки становить 1400 грн., а не 3350 грн. як вказувала позивачка та наголошує, що він не повинен нести витрати за перебування в санаторії матері дитини, оскільки це не передбачено чинним законодавством України.
Апелянт не погоджується з висновком суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 витрат за правову допомогу.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, оригінал медичної карти № 13319 стаціонарного хворого з 16.11.2010 р. по 03.12.2010 р. Чернігівської обласної дитячої лікарні, апеляційний суд приходить до слідуючих висновків.
Перевіряючи, відповідно до ст. 303 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 листопада 2002 року по 04 травня 2007 року, від якого мають доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 4).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2011 року зменшено розмір аліментів на утримання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягуються з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 з ј до 1/5 частини всіх видів заробітку.
Як вбачається з матеріалів справи та копій наданих медичних документів, дитина ОСОБА_10 має хворобливий стан здоров"я внаслідок ряду захворювань - затримки фізичного розвитку спадкового характеру, має затримки стато-кінетичного розвитку, лівобічну установчу кривошию, ДЖВШ, хронічний компенсований тонзиліт, вторинну кардіопатію, у зв'язку з чим потребує регулярного санаторно-курортного лікування. (а.с. 5-11, 14- 15, 19-33).
Апеляційним судом з повідомлення Менського санаторію „Остреч" встановлено, що дитина ОСОБА_10 з 07.07.2010 року по 16.07.2010 року та з 11.07.2011 року по 20.07.2011 року оздоровлювалась в санаторії „Остреч" в м.Мена Чернігівської області і вартість санаторно-курортних послуг, отриманих безпосередньо дитиною, становила 1400 грн. у 2010 році і 1600 грн. - у 2011 році. (а.с.117).
Наявність хворобливого стану здоров"я та необхідність у 2010-2011 роках санаторно-курортного лікування дитини, жодним чином відповідачем не спростовані в апеляційному суді. Твердження апелянта про безпідставне перебування дитини у 2010 та у 2011 роках в санаторії „Остреч" в м.Мена Чернігівської області, апеляційний суд відхиляє як голослівні та такі, що суперечать інтересам дитини, яка перебуває під медичним наглядом і потребує поліпшення здоров"я, що беззаперечно і достовірно підтверджується наявними у справі доказами. Отже, враховуючи вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року та, виходячи з інтересів дитини, зважаючи на стан її здоров"я, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення на підставі ч.2 ст. 185 СК України з відповідача на користь позивачки половину понесених нею витрат на оздоровлення доньки ОСОБА_10 у Менському санаторії „Остреч", що становить: 1400 грн.+1600 грн. : 2 =1500 грн.
Вимоги ОСОБА_6 про стягнення з відповідача в якості додаткових витрат на дитину понесених позивачкою витрат за її, позивачки, особисте перебування в санаторії „Остреч", задоволені бути не можуть, оскільки оплата ОСОБА_6 її власного перебування в санаторії не належить до додаткових витрат на дитину і стягнення цих коштів з відповідача як додаткових витрат на дитину суперечитиме вимогам ч. 2 ст. 185 СК України. Окрім того, матеріали справи не містять доказів, які б безспірно і безсумнівно підтвердили суду, що дитина мала перебувати в санаторії „Остреч" обов"язково у супроводі матері і не доведено, що за відсутності матері у санаторії перебування дитини у санаторії було неможливим.
Зазначені обставини, що мають значення для справи, залишились поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про стягнення з відповідача витрат за перебування в санаторії „Остреч" не тільки дитини, а й за перебування самої позивачки, незважаючи, що стягнення таких витрат не передбачено ст. 180, ст. 185 СК України і покладати їх на відповідача підстав у суду не було.
З позовної заяви (а.с. 81) апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 вказує, що в липні-серпні 2010 року дитина хворіла на пневмонію, знаходилась на лікуванні в денному стаціонарі Чернігівської обласної дитячої лікарні і на лікування захворювання позивачка витратила 259 грн. 18 коп., половину з яких просила стягнути з відповідача.
Проте, з листа Чернігівської дитячої поліклініки № 1 вбачається, що звернення до поліклініки за медичною допомогою дитині ОСОБА_10 відбулось 20.07.2010 року, встановлений діагноз: ГРВІ, гостра пневмонія, дано направлення на лікування до обласної дитячої лікарні. Як зазначено у листі, виписка з денного стаціонару обласної дитячої лікарні на дільницю № 22 не поступала (а.с. 129).
Як встановлено апеляційним судом з листа Чернігівської обласної дитячої лікарні, даних за перебування ОСОБА_10 на денному стаціонарі в базі даних лікарні не виявлено (а.с.58). Отже, твердження позивачки про те, що ОСОБА_10 у липні-серпні 2010 року знаходилась на лікуванні в денному стаціонарі Чернігівської обласної дитячої лікарні достовірно і безспірно не підтверджено ніякими документальними доказами. Окрім того, з дослідженої апеляційним судом медичної карти № 13319 стаціонарного хворого вбачається, що 16.11.2010 року дитина ОСОБА_10 в пульманологічне відділення Чернігівської обласної дитячої лікарні у 2010 році поступила вперше і госпіталізована всього 1 раз. Інформація про попереднє лікування дитини у цій лікарні у липні-серпні 2010 року, у медичній карті відсутня.
Як встановлено апеляційним судом, за повідомленням Чернігівської дитячої поліклініки № 1 дитині ОСОБА_10 в період з 30.07.2010 р. по 06.08.2010 року лікарем ОСОБА_11 призначався лікарський засіб амікацин в дозі 115 тис. х 2 р. на день внутрішньо-м"язово. Даних про призначення інших лікарських засобів для лікування дитини зазначене повідомлення поліклініки не містить (а.с.61).
Досліджуючи оригінали фіскальних чеків, наданих позивачкою на підтвердження покупки ліків для дитини у визначений в позові період - за липень-серпень 2010 року, апеляційним судом встановлено наступне (а.с.130-131). Фіскальні чеки у кількості 12 штук за період з 20.07.2010 р. по 01.08.2010 р. та один чек за 31.08.2010 р. не містять даних про придбання позивачкою вищевказаного лікарського засобу - амікацину, призначеного лікарем ОСОБА_11 Даних про заміну лікарями препарату амікацин іншим лікарським засобом матеріали справи не містять.
В матеріалах справи нема жодних належних і допустимих документальних доказів, які б достовірно і безспірно підтвердили, що дитині, після її повернення з санаторію „Остреч", лікарями дитячої поліклініки № 1 чи лікарями Чернігівської обласної дитячої лікарні з 20.07.2010 р. були призначені лікарські засоби, зазначені у вищевказаних фіскальних чеках - цефтріаксон, лідокаін, подорожник, амицил, таблетки кетанов, капсули палин, толокнянка, тощо. Зазначені фіскальні чеки апеляційний суд не може прийняти як докази придбання лікарських засобів для лікування дитини в період липня-серпня 2010 року, оскільки засіб палин (чек від 30.07.10., а.с. 131) протипоказаний для дитячого віку. Засіб кетанов (чек від 24.07.10. а.с. 130) протипоказаний дітям до 16 років. Засіб Аміцил є надзвичайно сильнодіючим медичним препаратом і застосування такого препарату для лікування дитини без призначення лікаря викликає сумніви. Щодо використання толокнянки, то у матеріалах справи також нема даних, які б підтвердили призначення дитині цієї рослини для лікування. Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат у сумі 259,18 грн. за лікування дитини в денному стаціонарі Чернігівської обласної лікарні в липні-серпні 2010 року є таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.
Зважаючи, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, апеляційний суд вважає не доведеними вимоги позивачки про те, що в період липня-серпня 2010 року дитина проходила курс лікування в денному стаціонарі Чернігівської обласної дитячої лікарні і на лікування дитини було позивачкою витрачено 259 грн. 18 коп. згідно наданих нею фіскальних чеків (а.с.130-131), а тому в цій частині позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
З повідомлення Чернігівської обласної дитячої лікарні апеляційним судом встановлено, що дитина ОСОБА_10 знаходилась на стаціонарному лікуванні в пульманологічному відділенні лікарні з 16.11.2010 р. по 03.12.2010 р. і під час лікування дитина отримала ліки (а.с.58, 133), які, крім панадола та цефурокса, придбані за рахунок матері. Придбання позивачкою ліків за списком лікарні, окрім ереспалу, чек на придбання якого позивачкою не представлений, підтверджено фіскальними чеками на загальну суму 282 грн. 53 коп., і з цих коштів з відповідача належить стягнути Ѕ частину, що становить 141 грн. 27 коп. (282,53 грн. : 2 = 141,27 грн.). Вимога ОСОБА_6 про стягнення з відповідача 338,96 грн. витрат за лікування дитини з 16.11.2010 року по 03.12.2010 року, в апеляційному суді позивачем не доведена і задоволенню не підлягає.
Зазначені обставини справи не були встановлені і досліджені у повному обсязі судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору. Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення необхідно змінити, зменшивши розмір стягнутих з відповідача додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини з з 3649 грн. 07 коп. до 1641 грн. 27 коп., а саме:
з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 1500 грн. (1400 грн. за 2010 рік + 1600 грн. за 2011 рік : 2) за перебування дитини в санаторії „Остреч" та 141 грн. 27 коп. витрат за лікування дитини в Чернігівській обласній дитячій лікарні з 16.11.2010 року по 03.12.2010 року, а всього: 1500 грн. + 141,27 грн. = 1641 грн. 27 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України також підлягає зменшенню розмір стягнутих з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу з 2639 грн. 20 коп. до 1505 грн. 94 коп.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 185 СК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст. 185 Сімейного кодексу України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2012 року змінити, зменшивши суму стягнутих з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини з 3649 грн. 07 коп. до 1641 грн. 27 коп. та витрат на правову допомогу з 2639 грн. 20 коп. до 1505 грн. 94 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: