Справа № 22-ц-997/2012 Головуючий у I інстанції - Овсієнко Ю.К.
Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,
при секретарі:Летуті Ю.М.,
за участю:Представника Новозаводської районної у м.Чернігові ради Поповича І.М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2012 року по справі за позовом органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про передачу малолітньої дитини на виховання бабусі, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити його позовні вимоги про передачу малолітньої дитини на виховання бабусі, а в задоволенні позовних вимог органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2012 року позовні вимоги органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9 задоволено. Відібрано малолітню ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_7 та матері ОСОБА_8 без позбавлення батьківських прав, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підстава для відібрання дитини та відмови у передачі її на виховання бабусі ОСОБА_6, вказана у висновку органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 28 жовтня 2011 року, а саме проживання його, ОСОБА_7, за однією адресою (АДРЕСА_1) разом з ОСОБА_6, відпала, оскільки він за зазначеною адресою вже знявся з реєстрації і не проживає у зв"язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у тубдиспансері, а тому вважає, що вже виключена ймовірність контакту батьків з дитиною і здоров"ю дитини нічого не загрожує.
Відповідно до положень ст.ст. 150, 151, 160 СК України апелянт та мати дитини вирішили передати дитину на виховання бабусі ОСОБА_6, яка згодна опікуватись дитиною на період їх лікування або до проведення дитині щеплення вакциною БЦЖ, проте суд безпідставно відібрав дитину за наявності можливості передати дитину ОСОБА_6
В апеляційному суді ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник органу опіки та піклування апеляційну скаргу не визнав і наголошував на неможливості її задоволення та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
По справі встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 24).
За повідомленнями Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають на лікуванні в диспансері відповідно з 02 листопада 2011 року та з 29 жовтня 2011 року з діагнозом туберкульоз легень з бациловиділенням, термін лікування якого становить один рік в залежності від часу припинення бациловиділення, що перешкоджає виконувати батьківські обов"язки приблизно протягом одного року (цей термін залежить від часу припинення бацило виділення у батьків).
За повідомленням Диспансеру, батьки дитини стаціонарно лікуються у 5 терапевтичному відділенні відкритого типу і їх постійне перебування за місцем лікування проконтролювати неможливо.
Як стверджує головний лікар закладу, у разі контакту дитини ОСОБА_9 з хворими батьками можлива загроза її здоров"ю. На даний час матір дитини ОСОБА_8 абацильована і при відсутності загострення її хвороби в подальшому контакт з дитиною буде можливий не раніше серпня 2012 року. Про батька дитини цих даних на даний час надати неможливо (а.с. 3).
Судом встановлено, що Чернігівська обласна дитяча лікарня повідомила службу у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради про те, що з 02 листопада 2011 року в лікарні перебуває дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не щеплена вакциною БЦЖ. Мати дитини декілька разів з"являлась у дитячій лікарні. Контакт батьків з дитиною може мати для дитини тяжкі наслідки через захворювання останніх на туберкульоз (а.с. 4, 5).
Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 18 від 23 січня 2012 року затверджений висновок органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про доцільність відібрання дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька ОСОБА_7 та матері ОСОБА_8 без позбавлення батьківських прав (а.с. 7-8).
Задовольняючи позовні вимоги органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради, суд першої інстанції виходив з положень ст. 170 СК України та з того, що перебування дитини разом з батьками або на вихованні у бабусі та контакт дитини з батьками несе безпосередню загрозу для життя та здоров'я дитини, оскільки відсутність такого контакту беззаперечно і достовірно ніким не гарантована.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 про передачу малолітньої дитини на виховання бабусі, суд першої інстанції виходив з того, оскільки батько дитини ОСОБА_7 та бабуся ОСОБА_6 зареєстровані за однією адресою, тому ймовірність контакту батьків з дитиною не виключена, крім того, заклад, в якому перебувають батьки неповнолітньої дитини на лікуванні, не є закладом закритого типу і батьки не позбавлені можливості пересування поза межами закладу.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Стаття 155 СК України передбачає, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Як правило, відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав є тимчасовим заходом, яке має безстроковий характер. Тому, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При цьому суд керується інтересами дитини.
Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав через великий ризик зараження дитини від батьків туберкульозом легень, оскільки щеплення дитини вакциною БЦЖ можливе лише після настання 18 місячного віку та за умови задовільного стану здоров"я дитини
Крім того, апеляційний суд враховує положення Закону України „Про охорону дитинства" і вважає, що задоволення позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_10 викличе порушення законних прав та інтересів малолітньої дитини та статті 6 зазначеного Закону щодо здорового розвитку дитини.
Також, апеляційний суд враховує вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, де, зокрема, зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи вищевикладене та з метою попередження негативних наслідків для здоров"я малолітньої дитини, які можуть виникнути при передачі дитини на виховання бабусі ОСОБА_6 без щеплення вакциною БЦЖ та можливому контакті з батьками, які перебувають на лікуванні у КЛПЗ „Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер", апеляційний суд вважає правильною відмову суду першої інстанції в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 до органу опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про передачу малолітньої дитини на виховання бабусі.
Окрім того, як вбачається із змісту позовної заяви, сама ОСОБА_6, бабуся малолітньої дитини, ніяких вимог про передачу їй на виховання малолітньої дитини суду не заявляла. Процесуальний статус ОСОБА_6 у даній справі справі - третя особа без самостійних вимог, не надає суду жодних повноважень передати дитину бабусі ОСОБА_6, на яку, зважаючи, на її процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог, суд не вправі покласти жодних обов"язків щодо догляду та вихованню дитини.
Апеляційний суд враховує також, що ОСОБА_7 не має ніякого іншого житла, окрім будинку по АДРЕСА_1, де, не зважаючи на зняття з реєстрації, на даний час він не втратив права користування житловою площею. ОСОБА_8 також у м.Чернігові ніякого житла не має. Зважаючи, що батьки дитини проходять курс лікування у відділенні тубдиспансеру, яке не є закладом закритого типу, вони не позбавлені можливості виходити поза межі лікувальної установи, а отже їх контакт з дитиною виключити неможливо.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не підтверджені належними та допустимими доказами у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України.
Твердження апелянта, що підстава для відібрання дитини та відмову у передачі дитини на виховання бабусі відпала, а саме те, що він вже не зареєстрований за однією адресою разом з ОСОБА_6, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки такі докази апелянтом не були надані суду першої інстанції при винесенні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з
додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: