Справа № 22-ц-295/2012 Головуючий у I інстанції - Меженнікова С.П.

Категорія - цивільна Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,

суддів:МАМОНОВОЇ о.є, Шемець Н.В.,

при секретарі:Шульзі Т.Є., Мартиновій А.В., Рачовій І.І.,

за участю:ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_6 про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ „Надра" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1594 грн. 24 коп.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2011 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на момент звернення до суду ПАТ КБ „Надра" апелянт не мав боргових зобов'язань перед банком, що підтверджується довідкою від 26 червня 2009 року та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (вилучення запису), копією поточного звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку.

Апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 257 ЦК України, оскільки позивач стверджував, що його права порушені 28.04.2007 року, а повідомлення про помилковий переказ відповідачеві було надіслано лише 30 червня 2011 року, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 267 ЦК України.

Як зазначає апелянт, відносини між ним та банком врегульовані договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на підставі якого був відкритий картковий рахунок 15 березня 2007 року і 09 вересня 2007 року був закритий, а тому вважає, що строк позовної давності сплинув.

Апелянт наголошує, що всі платежі банком приймались у гривні, конвертувались у долари США, а тому на момент погашення заборгованості ним перераховано 1010 грн. , а на даний момент він має сплатити 1594 грн. 24 коп. і вважає, що еквівалент відношення гривні до долара США має бути застосований станом на 2007 рік.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ „Надра", суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне виявлення банком факту помилкового зарахування коштів не спростовують факту отримання відповідачем цих коштів без достатньої правової підстави.

Зазначений висновок суду є обґрунтованим, постановленим на підставі наявних у справі доказів і з ним погоджується апеляційний суд, за таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 у філії ПАТ КБ „Надра" Чернігівського регіонального управління банку в м. Чернігові відкрито 15 березня 2007 року поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 у доларах США із видачею платіжної картки. У поточних звітах за операціями по рахунку НОМЕР_1 зафіксовано: внесення на рахунок із відображенням операцій 28 квітня 2007 року по 100 доларів США тричі через відділення № 5 філії ПАТ КБ „Надра" Чернігівського регіонального управління в м. Чернігові. У журналі операцій № 5 філії ПАТ КБ „Надра" Чернігівського регіонального управління в м. Чернігові за 28 квітня 2007 року відображено три операції із внесення на рахунок № НОМЕР_1 по 100 доларів США із зазначенням номерів операційних документів відповідно № 1512, № 4480 і № 4462.

Судом встановлено, що згідно виписки по рахунку каси в доларах США банку за 28 квітня 2007 року та згідно заяви ОСОБА_6 на переказ готівки № 4480 від 28 квітня 2007 року, у цей день ОСОБА_6 поповнив свій поточний рахунок № НОМЕР_1 одним платежем і лише на 100 доларів США (а.с.8-9). Відповідачем не доведено у суді першої інстанції і не представлено апеляційному суду доказів, які б підтвердили внесення ним на картковий рахунок окрім 100 доларів США ще двох платежів по 100 доларів США 28.04.2007 року.

Як убачається з довідки банку, (а.с.33-35), за результатами проведеної банком перевірки операцій з поповнення карткових рахунків клієнтів виявлено факт помилкового перерахування банком на картковий рахунок ОСОБА_6 двічи по 100 доларів США, що підтверджується звітом за операціями з картковим рахунком клієнта, журналом операцій за добу (а.с. 36, 37, 173, 153 ).

Зокрема, при проведенні 28 квітня 2007 року операції поповнення карткового рахунку відповідачем на суму 100 доларів США, внаслідок збою комп'ютерної програми при фактично одноразовому відображенні проведеної операції по рахунках банку відбулося помилкове подвійне поповнення рахунку клієнта - окрім зарахування внесених відповідачем 100 доларів США помилково, внаслідок збою комп"ютерної програми, зараховано на картковий рахунок ще два платежі по 100 доларів США, які насправді на картковий рахунок відповідачем у цей день внесені не були. Отже, скориставшись 28.04.2007 року послугами банку, відповідач безпідставно набув майно - грошові кошти в сумі 200 доларів США.

Жодних доказів на спростування зазначених обставин ОСОБА_6 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.

Як убачається з матеріалів справи, повідомлення про помилковий переказ із вимогою повернення у триденний строк з дати його одержання 200 доларів США було направлене ОСОБА_6 25 червня 2011 року, і відповідачем отримано 02 липня 2011 року.

Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ВАТ КБ «Надра», затвердженим протоколом Правління Банку від 05.10.2006 р. № 34, передбачено, що: кожній платіжній картці присвоюється персональний ідентифікаційний номер (ПІН-код), необхідний при використанні картки (п. 12.3.); клієнт несе відповідальність за правомірність операцій, що здійснюються із застосуванням картки, втрату картки, зобов'язаний у випадку втрати, крадіжки платіжної картки, підозри у несанкціонованих операціях із нею, розголошення ПІН-коду третій особі негайно поставити до відома Банк, правоохоронні органи, вжити інші передбачені договором заходи (п.п. 5.2.6., 5.2.15., 12.4.6., 13.6.-13.8.); всі операції, здійснені з використанням ПІН-коду, вважаються незаперечними (п. 11.10.); проведення операцій по поточному рахунку за допомогою платіжних карток виконується за умови ідентифікації клієнта у порядку, регламентованому НБУ (п.п. 7.3., 7.4.). Правилами користування платіжними картками, що є додатком до договору, встановлено, що при здійсненні операцій в касах банків платіжна картка завжди повинна знаходитися в полі зору клієнта, при видачі готівки в касі банку із введенням ПІН-коду пред'явлення документів, що ідентифікують особу клієнта, не вимагається (п.п. 13, 16); клієнт відповідає за всі суми по операціях з карткою, якщо він передав картку сторонній особі або не повідомив Банк про те, що її загублено (п. 19).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами законодавства щодо зобов'язань, набуття майна без достатньої правової підстави, нормами банківського законодавства у редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів. Відповідно до ст.ст. 11-16, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1212 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в т.ч., із правочинів, інших юридичних фактів і повинні виконуватися належним чином; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна передбачати наслідки; особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа відповідальна за порушення зобов'язання.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що: спеціальний платіжний засіб (платіжна картка) - це платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором, держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання цього засобу особами, які не мають на це права або повноважень (ст. 1 п. 1.14., ст. 14); порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України (ст.ст. 13, 15); переказ коштів з банківського рахунку (в т.ч., їх отримання готівкою) може бути ініційований держателем платіжної картки (ст. 1 п. 1.4., ст.ст. 20, 21, 25, 30); неналежний отримувач коштів зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу (ст. 35 п. 35.1.).

Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137, що було чинним у 2008 р., відповідні питання були врегульовані згідно із зазначеним Законом (зокрема, п.п. 1.5., 1.6., 3.5., 3.7., 3.15., 3.16.). Крім того, було визначено, що ідентифікаційний номер (ПІН) - код, відомий лише держателю платіжної картки і потрібний для його ідентифікації під час здійснення операцій з використанням платіжної картки, авторизація - процедура отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки (п. 1.5.); операції з використанням платіжної картки торговець має здійснювати лише в присутності її держателя, якщо не передбачено чи не узгоджено інше, якщо держатель картки ввів ПІН у процесі здійснення операції, то торговець не має права вимагати від нього підписання квитанції платіжного термінала або будь-яких інших первинних документів, що підтверджують проведення операції, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи (п. 3.21.); квитанція платіжного термінала оформлена відповідно до вимог цього Положення, має статус первинного документа клієнта, за яким виконана операція, і можуть бути використані під час урегулювання спірних питань між клієнтом і емітентом (п. 4.4.); підпис держателя платіжної картки на квитанції, що складається в касі банку, вимагається лише у випадку, якщо це передбачено правилами платіжної системи (п. 4.9.).

Оцінка наведених обставин і доказів у сукупності приводить до висновку, що 28.04.2007 року на картковий рахунок відповідача за його заявою фактично було внесено 100 доларів США. Докази, які б достовірно підтвердили фактичне внесення відповідачем і отримання банком від відповідача в цей же день, 28.04.2007 року, ще двох готівкових платежів по 100 доларів США, в матеріалах справи відсутні.

Несвоєчасне, у 2010 році, виявлення банком факту помилкового зарахування на картковий рахунок ОСОБА_6 200 доларів США не спростовує факту отримання відповідачем цих коштів без достатньої правової підстави, а отже за їх стягненням банк звернувся в межах строку позовної давності відповідно до положень ст. 257 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на висновки оскаржуваного рішення і не містять передбачених процесуальним законом підстав для його скасування.

Сукупність матеріалів справи приводить апеляційний суд до переконання, що при вирішенні спору судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, закон, який підлягає застосуванню, всі встановлені обставини справи ґрунтуються на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий:Судді: