АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2-2686/11 Головуючий

Провадження № 22-ц/2090/1128/2012 1-ї інстанції: Вікторов В.В. Категорія: поновлення на роботі Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.Проф.М.С.Бокаріуса, третя особа директор Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.Проф.М.С.Бокаріуса -ОСОБА_4, про визнання звільнення протиправним та незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної ( немайнової) шкоди, визнання факту засвідчення висновків та актів виконання робіт,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернувся до сулу з позовною заявою, у якій просив визнати протиправними і незаконними звільнення його з роботи та скасувати наказ ХНДІСЕ від 01.02.2011 року за № 16-о/с про його звільнення з посади старшого наукового співробітника лабораторії судових комп'ютерно-технічних, фоноскопічних, аналітичних, теоретичних досліджень і інформаційного забезпечення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Визнати законними висновки десяти судових експертиз ХНДІСЕ за кримінальною справою, випущених 10 березня 2011 року ним. Поновити його на роботі на посаді старшого наукового співробітника лабораторії судових комп'ютерно-технічних, фоноскопічних, аналітичних, теоретичних досліджень і інформаційного забезпечення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за 03.02.2011 року та 10.03.2011 року у сумі 288 грн., середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу з 11.03.2011 року по день поновлення на роботі. Визнати безпідставним та незаконним позбавлення його Свідоцтва МЮ України № 695 про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення інженерно-технічних експертиз за спеціальностями 10.9 та 10.7. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 30 000 грн., а також судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в Харківському науково- дослідному інституті судових експертиз їм. Засл. проф. М.С.Бокаріуса він працював з 12 листопада 2003 року, з 27 грудня 2004 року був переведений на посаду старшого наукового співробітника лабораторії судових комп'ютерно-технічних, фоноскопічних, аналітичних, теоретичних досліджень і інформаційного забезпечення. 01 лютого 2011 директором інституту ОСОБА_4 з незрозумілих для нього причин йому було запропоновано звільнитися з посади старшого наукового співробітника за угодою сторін. Його примусили написати заяву про звільнення за угодою сторін та директор інституту зобов'язав закінчити ті експертні дослідження, які він розпочав. Він написав таку заяву, але про дату звільнення за угодою сторін вони не домовились, оскільки дата звільнення могла стати відомою після закінчення виконання ним доручених раніше експертиз. Директор ХНДІСЕ спільно з завідувачем лабораторії ОСОБА_7 та начальником відділу кадрів ОСОБА_8 самі визначили, що дату звільнення на його заяві буде поставлено після виконання досліджень. Під час виконання ним зазначених вище робіт директор інституту за власної ініціативи видав наказ від 01.02.2011 № 16-о/с про його звільнення за угодою сторін з 11 лютого 2011 року. Про наявність такого наказу він усно був повідомлений адміністрацією інституту 25 березня 2011 року, а його копію він отримав 13 квітня 2011 року. З вищезазначеним наказом не згодний, вважає його протиправним та незаконним. Таким чином, фактично його звільнення з ХНДІСЕ було здійснено за власної ініціативи керівника установи. На момент винесення оскаржуваного ним наказу про своє звільнення з роботи він був тимчасово непрацездатним з 4 лютого 2011 року по 09 березня 2011 року, про що було відомо відповідачеві. 10 березня 2011 року його було допущено до роботи заступником директора ХНДІСЕ з експертної роботи ОСОБА_9 і в цей же день спільно з завідуючим лабораторії судових комп'ютерно- технічних, фоноскопічних, аналітичних, теоретичних досліджень і інформаційного забезпечення ОСОБА_7 ним була закінчена робота по виконанню досліджень, були остаточно складені, надруковані та підписані висновки 10 судових експертиз за кримінальною справою № 103140833, а 14 березня 2011 висновки з ХНДІСЕ були надіслані замовнику. 10 березня 2011 року він здав у відділ кадрів ХНДІСЕ листки непрацездатності. З вини адміністрації інституту йому не виплатили зарплату за 03 лютого 2011 року та за 10 березня 2011 року, коли він фактично працював. Починаючи з 11 березня 2011 року, його до роботи не допускали, що є його вимушеним прогулом. Середній заробіток за час вимушеного прогулу на день звернення з позовом становить 46 373,60 грн. Незаконними діями відповідача йому була причинена моральна шкода, яка полягає у тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушених його прав, хворобу серця та глибину і тривалість душевних страждань, він вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.12.2011 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_2 в частині вимог щодо визнання законними висновки десяти судових експертиз ХНДІСЕ за кримінальною справою № 103140833, випущених 10 березня 2011 року ним було відмовлено.

У попередньому судовому засіданні 13 грудня 2011 року позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання безпідставним та незаконним позбавлення його Свідоцтва МЮ України № 695 про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта.

Представники відповідача Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса проти позову заперечували, пояснили, що домовленість про припинення трудового договору за угодою сторін між позивачем та відповідачем була досягнута 01 лютого 2011 і позивач без якого-небудь тиску з боку адміністрації написав заяву про своє звільнення за угодою сторін. При цьому в усній формі взаємно позивач та адміністрація відповідача визначили, що до 10 лютого 2011 позивачем буде закінчено виконання експертиз, які тривалий час знаходились в його провадженні, після чого він буде звільнений згідно з п. 1 ст. 36 КЗгіП України, тим самим в письмовій формі була досягнута домовленість між адміністрацією інституту та позивачем про підстави звільнення позивача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального права та при неповному з"ясуванні обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка, правильно встановлений характер правовідносин між сторонами та закон їх регулюючий, і на підставі дослідженого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,214,215 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

Наказом № 22 - о/с від 17.03.2008 р. ОСОБА_2 був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника лабораторії судових комп'ютерно-технічних, фоноскопічних, аналітичних, теоретичних досліджень і інформаційного забезпечення Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса.

01.02.2011 ОСОБА_2 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса подано заяву, в якій просить звільнити його з робити за угодою сторін.

На підставі вищезазначеної заяви директором інституту ОСОБА_4 видано наказ від 01.02.2011 року № 16-о/с про звільнення ОСОБА_2 з 11.02.2011 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). При цьому в усній формі взаємно позивач та адміністрація визначили, що в строк до 10.02.2011 року позивачем буде закінчено виконання експертиз, які тривалий час знаходились в його провадженні, після чого позивач буде звільнений згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

11 лютого 2011 року ОСОБА_10 відповідно вищевказаного наказу був звільнений з посади.

З метою впорядкування організації пропускного режиму в ХНДІСЕ наказом директора від 01.07.2010 р. запроваджено використання електронної перепускної системи санкціонованого допуску на територію інституту, дія якої супроводжується програмним комплексом «Бар'єр». Відповідно до Положення про пропускний режим основними документами, що дають право працівникам ХНДІСЕ та іншим особам на вхід (вихід) до інституту, є постійна електронна перепустка, службове посвідчення співробітника ХНДІСЕ та разова перепустка.

За даними електронної перепускної системи санкціонованого допуску на територію інституту підтверджується перебування ОСОБА_10 на території інституту 01.02.2011 року, 02.02.2011 року, 10.02.2011 року. З 4 лютого 2011 року по 09 березня 2011 року позивач перебував на лікарняному. 09 березня 2011 року ОСОБА_10 був ознайомлений з наказом від 01.02.2011 № 16 -о/с про припинення з ним трудового договору та його звільнення з роботи з 11.02.2011 року. У зв'язку з тим, що він відмовився ставити свій підпис у відповідних кадрових документах та отримати трудову книжку, був складений відповідний акт.

Електронна перепустка № 74 на ім'я ОСОБА_2 анульована 09.03.2011 року, про що є відповідний запис у Журналі видачі, блокування, заміни постійних перепусток та оновлення інформації користувача. Звіт ПК «Бар'єр»щодо входу (виходу) за 10.03.2011 року не містить даних щодо проходу власника електронної перепустки за № 74. Таким чином, на територію інституту ОСОБА_10 10.03.2011 року міг потрапити лише на підставі службового посвідчення або разової перепустки. В журналі перепуску працівників ХНДІСЕ, куди вносяться записи про вхід до інституту на підставі службового посвідчення у разі відсутності електронної перепустки, не міститься запису щодо знаходження ОСОБА_2 10.03.2011 року на території інституту.

Відповідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Посилання позивача ОСОБА_2 на те, що про своє звільнення з займаної посади йому стало відомо тільки 25.03.2011 року і що 10.03.2011 року він був на робочому місці і в цей день склав, надрукував і підписав висновки судових експертиз за №№11437,1681-1689 по кримінальній справі № 193140833 є недостовірними та безпідставними, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні поясняв, що 10.02.2011 року директор повідомив його про звільнення з 11.02.2011 року.

Відповідно до доповідної записки завідуючого лабораторії СКТФАТДІЗ ОСОБА_7 віл 01.02.2011 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не були підготовлені до 01.02.2011 року висновки судових експертиз, доручених йому на виконання, він просить розглянути питання про подовження строку виконання службових обов'язків с.н.с.Сєрим В.В. до 11.02.2011 року.

Таким чином, суд вважає, що в письмовій формі була досягнута домовленість між адміністрацією інституту та позивачем про підстави та строки звільнення позивача.

В п. 1ст. 36 КЗпП України немає вимог щодо форми (письмової чи усної) домовленості між працівником та власником підприємства, організації чи установи або уповноваженого ним органу під час досягнення взаємного волевиявлення сторін про розірвання трудового договору. В п. 8 постанови Пленуму Верховного Сулу України «Про практику розгляду судами трудових спорів»віл 06.11.1992 року № 9, на який посилається позивач, дійсно вказується на те, що трудовий договір за гі. 1 ст. 36 КЗпП України припиняється в строк, визначений сторонами, в постанові Пленуму, як і в чинному законодавстві, яке регулює порядок припинення трудового договору на цій підставі, відсутня вимога про те, що домовленість між сторонами про строк припинення трудового договору за згодою сторін обов'язково оформляється письмово.

Суду не надано й доказів анулювання взаємної домовленості між відповідачем та позивачем про звільнення останнього з роботи 11.02.2011 року, або досягнення нової домовленості про продовження трудових відносин між ними.

За таких обставин сул першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що звільнення позивача з роботи згідно наказу № 16-о/с від 01.02.2011 року є таким, що відповідає вимогам закону, угоді між працівником та уповноваженим власником органом, оскільки іншої домовленості між сторонами трудового договору досягнуто не було.

Не може бути підставою для поновлення на роботі посилання позивача на складання судових експертиз 10 березня 2011 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що між сторонами була домовленість про звільнення за угодою сторін з 10 лютого 2011 року, про що був виданий наказ адміністрації.

З досліджених в судовому засіданні оригіналів експертних проведень, вбачається, що в канцелярію інституту висновки експерта ОСОБА_2 здані 10.02.2011 року, про що є відмітка. Те, що висновки експертизи датовані 10.03.2011 року, не спростовує факт домовленості про звільнення позивача з 11лютого 2011 року за угодою сторін, а тому не є підставою для поновлення на роботі.

Доводи апеляційної скарги про звільнення під час тимчасової непрацездатності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ч.3 ст.40 КЗпП України передбачена заборона звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності тільки при звільненні за ініціативою адміністрації.

Щодо посилання позивача на дотримання строків звернення з позорвом до суду, то ця обставина не приймається судовою колегією, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову по суті.

Також позивачем не доведено спричинення відповідачем моральної шкоди, оскільки в діях адміністрації ХНДІСЕ відсутні винні дії.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий:

Судді: