АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» грудня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Каранфілової В.М., Михайлова В.О.,
при секретарі - Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Савранському районі Одеської області на постанову Савранського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Савранському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
17.03.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області (далі - УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період за 2006-2008 роки. Посилаючись на вказане, просив визнати відмову УПФ виплатити їй соціальної допомоги безпідставною, зобов'язати УПФ виплати їй недоплачену як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за вказаний період часу в сумі 3891,90 грн. (а.с.2).
Постановою Савранського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано УПФ здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01. по 31.12.2008 року.
В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційні скарзі УПФ ставить питання про скасування судового рішення та винесення нової постанови про відмову в адміністративному позові в повному обсязі, у зв'язку з тим, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Справу розглянути без участі представника управління.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст постанови та доводи скарги, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На неї поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Протягом 2006 - 2007 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2008 році виплати проводились в неналежному розмірі, замість 30% мінімальної пенсії за віком виплачувалось 10% прожиткового мінімуму згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату коштів в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки та в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за 2008 рік.
При цьому, суд керувався ст.46 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідними нормами Конституції України та КАС України.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).
Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, та підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у редакції, викладеній у Законі України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України за 2006 рік».
Однак такі умови не настали.
Таким чином, позовні вимоги за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм Законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року положення вказаної норми права визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України про їх неконституційність. Отже в період з 01 січня по 09 липня 2007 року позивач також не мав право на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.
У 2007 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Позивачка щомісячно отримувала пенсію і знала про своє порушене право, а до суду з позовом звернулася лише 17.03.2009 року. Відповідач і в запереченнях на адміністративний позов, і в апеляційній скарзі наполягає на застосуванні ст.ст.99, 100 КАС України.
Згідно вказаних норм права адміністративний позов міг бути поданий в межах річного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку вказані в ст.100 КАС України, редакція якої з 07.07.2010 року змінилася, і адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Таким чином, позовні вимоги за період з 09.07. по 31.12.2007 року відповідно до ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Що стосується позовних вимог про стягнення з УПФ соціальної допомоги за 2008 рік, то колегія суду приходить до наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої на учасників війни.
Зазначені зміни згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Тому з 01.01. по 21.05.2008 року дії УПФ відповідали нормам діючого на той час законодавства, і в цій частині позову слід відмовити.
Судом встановлено, що всупереч Рішенням Конституційного Суду України відповідачем вказане підвищення позивачу за період з 22 травня 2008 року в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось, а виплачувалось лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту тільки з 22 травня по 31 грудня 2008 року. При цьому, вимоги позивача про стягнення конкретних сум не відповідають вимогам ч.2 ст.162 КАС України і в цей частині не підлягають задоволенню.
Також колегія враховує те, що в 2008 році підвищення до пенсії позивачу проводилось в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і він отримав вказані надбавки. Тому суд вважає необхідним зарахувати при перерахуванні і виплати соціальної допомоги дані виплати.
Оскільки судом першої інстанції було допущено порушення застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому ухвалене судове рішення на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виникнені правовідносини не розповсюджується, не можуть бути прийняті до уваги.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Твердження апелянта про те, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, є безпідставні.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
З урахуванням викладеного і керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області задовольнити частково.
Постанову Савранського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням сум допомоги, виплачених за вказаний період.
Позовні вимоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.О.Михайлов