АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеської міської ради, Суворовської райадміністрації Одеської міської ради, КП «ДЄЗ «Пересипське», Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України, Прокуратури Суворовського району м. Одеси про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
У лютому 2006 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, та просила стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 66 509 грн. 86 коп., зобов'язати Головне управління Державного казначейства України відшкодувати моральну шкоду заподіяну Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та прокуратурою Суворовського району м. Одеси в розмірі 100 000 грн., та стягнути з Суворовської райадміністрації Одеської міськради, КП «ДЄЗ «Пересипське», Одеської міської ради моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона з 12 жовтня 2001 року є наймачем АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в лютому 2002 року самоправно зайняли квартиру. Під час проживання в квартирі відповідачі користувалися електричною енергією, природнім газом, водопостачанням, але за користування наданими послугами оплат не здійснювали, внаслідок чого виникла заборгованість за квартплату та комунальні послуги в розмірі 3 761 грн. 86 коп., яку позивачка вимушена була сплатити самостійно. Крім того, під час самоправного проживання відповідачів ними було приведено квартиру у нежитловий стан, всі позивачки речі було знищено. Щодо обґрунтування спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 зазначала, що знищення її майна, нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_3, привели до нервового потрясіння, душевних хвилювань.
В обґрунтування вимог щодо зобов'язання Головного управління Державного казначейства України відшкодувати моральну шкоду, заподіяну Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та прокуратурою Суворовського району м. Одеси,
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-3581/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Бузовський В.В.
Категорія: 30 Доповідач: Ткачук О.О.
та в обґрунтування стягнення моральної шкоди з Суворовської райадміністрації Одеської міськради, КП «ДЄЗ «Пересипське», Одеської міської ради позивачка посилалася на те, що неодноразово зверталася до вищевказаних органів влади з заявами про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які самоправно займали житлове приміщення, однак вищевказані органи ніяк на дані заяви не одреагували.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи правильно встановив обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення на них, та якими доказами вони підтверджувалися, інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Судом першої інстанції також правильно були встановлені правовідносини, які випливають з встановлених обставин. У частині стягнення матеріальної шкоди правові норми були застосовані правильно.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди у частині вартості майна на суму 61 748 грн. яке на думку позивачки було знищено відповідачами - сім'єю ОСОБА_4 під час їх незаконного проживання в квартирі АДРЕСА_2 з 27 лютого 2002 року по 1 квітня 2005 року не береться судовою колегією до уваги з наступних підстав.
Відмовляючи у цій частині у позові, суд першої інстанції вірно послався на недоведеність позову у цій частині, у зв'язку з чим на підставі ст.10, ч.1 ст. 11, ч.4 ст. 60 ЦПК України відмовив у позові.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вже після вселення у липні 2005 року ОСОБА_1 в квартиру, в червні 2006року в квартирі АДРЕСА_1 виникла пожежа, внаслідок якої було знищено майно, яке належало ОСОБА_1, та пошкоджені кімнати, та перекриття (а.с. 200 у т.1). Згідно акту про пожежу імовірною причиною пожежі є підпал. Особу, або осіб, що вчинили підпал не встановлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд виходив з того, що позивачкою не було надано жодного доказу на підтвердження спричинення їй моральної шкоди.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду.
Згідно ст. 309 пп. 3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 23 ч. 3 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставною для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2002 році відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самоправно зайняли квартиру АДРЕСА_1, наймачем якої з 12 жовтня 2001 року є ОСОБА_1
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виселено з вищевказаної квартири.
Суд, ухвалюючи рішення, не прийняв до уваги, що своїми незаконними діями відповідачі спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду, що виявилась у нервових переживаннях з приводу незаконного проживання відповідачів у належній їй квартирі, з приводу пошкодження та знищення майна, що належало позивачці.
На підставі вищевикладеного, судова колегія доходить висновку про те, що позивачці ОСОБА_1 був заподіяний моральний збиток, так як дії відповідачів щодо незаконного проживання у квартирі, знищення та пошкодження майна нанесли позивачці значні моральні страждання.
Вищевказані протиправні дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали позивачці ОСОБА_1 моральну шкоду, яка має бути відшкодована грішми.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п.3 Постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичний чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд зобов'язаний приймати рішення про відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості.
Якщо протиправна поведінка викликала обурення, роздратування, поганий сон, сльози, тобто таку душевну рану, яку порівняно легко і швидка можна загоїти, то відшкодування грішми моральної шкоди має виконати сатисфакційну функцію, тобто бути актом кари і своєрідного вибачення. Тому присудження судом за образу суми грошей у розмірі, що в декілька разів перевищує місячний дохід потерпілого, є більш ніж спірним. Відшкодування за моральну шкоду в цій ситуації не може стати засобом значного поліпшення матеріального стану потерпілого.
Судова колегія дійшла до висновку, що вищевикладене є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови про стягнення моральної шкоди, та ухвалення нового рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 309 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2011 року у частині відмови про стягнення моральної шкоди - скасувати.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині апеляційну скаргу відхилити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис О.С. Комлева
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук