АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частки квартири недійсним,
встановила:
У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частки квартири недійсним
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що у зв'язку з поганим станом здоров'я, будучи людиною літнього віку, що потребує стороннього догляду, за усною домовленістю з відповідачкою, що до кінця його життя вона зобов'язана буде за ним доглядати, 04 березня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 Свої обов'язки відповідачка виконувала, але з травня 2007 року перестала здійснювати догляд за позивачем та не допомагала йому матеріально, а тому ОСОБА_2 вважав, що цей договір має бути визнаним недійсним.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідачка позов визнала.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
Правонаступником після смерті ОСОБА_2 є його син, ОСОБА_4.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-477/2011 р. Головуючий у І-ї інстанції
Ярош А.І.
Категорія: 19 Доповідач: Ткачук О.О.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частиною 1 ст. 303 ЩІК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апелянт посилається на те, що суд мав притягнути ОСОБА_1 до участі в справі, щоб апелянту було відомо про розгляд питань щодо її прав та обов'язків, як власника у частини квартири.
Малиновським районним судом м. Одеси не розглядалися та не вирішувалися питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_1
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (ст. 26 ЦПК України), суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з матеріально-правового інтересу у вирішенні справи Враховуючи положення ст.ст. 32, 33, 34, 35, 36 ЩІК України, права та обов'язки апелянта ОСОБА_1 не були предметом спору, не виникли з однієї підстави з якої пред'являвся позов до ОСОБА_3, у сторін за рішенням суду не виникає право заявити вимогу до ОСОБА_1 та у ОСОБА_1 не виникає право заявити вимогу до сторін, рішення в справі не впливає на права та обов'язки ОСОБА_1
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.
Тому, правонаступник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування та витребування майна, за результатами розгляду цивільної справи, 16.11.2010 Малиновським районним судом м. Одеси винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено у повному обсязі.
Вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_7 право власності на Уг частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; витребувано із чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 нерухоме майно у вигляді частини квартири АДРЕСА_1; встановлено порядок виконання судового рішення, відповідно до якого воно, після набрання ним законної сили, є підставою для КП «ОМБТІ та РОН» для анулювання запису про право власності ОСОБА_1 на Уг частину квартири АДРЕСА_1 та реєстрації права власності за ОСОБА_7 на Уг частину квартири АДРЕСА_1.
06.12.2010 рішення Малиновського районного суду м. Одеси вступило в законну силу та 05.01.2011 ОСОБА_7 зареєстрував своє право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи суд неправильно застосував положення цивільного матеріального права України. Хоча позивач звернувся до суду із вимогою про визнання договору дарування недійсним та зазначає, що цей договір приховував правовідносини довічного утримання, суд взагалі не застосував положення про правові наслідки порушення цього договору.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Договір дарування було визнано недійсним за ст. 229 ЦК України як вчинений через помилку. Суд не може застосувати норми щодо правочину, який сторони насправді вчинили (договір довічного утримання), оскільки невідомо, на яких умовах здійснювалось утримування, в чому полягав догляд тощо. Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
04.03.2003 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування частини квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8
Як вбачається з матеріалів справи, уклавши угоду у нотаріуса, ОСОБА_6 мав на меті передати у власність ОСОБА_3 свою квартиру за те, щоб вона буде здійснювати догляд за ним та утримувати його до смерті. ОСОБА_6, хвора людина « похилого віку, через помилку, міг бути позбавлений єдиного місця проживання та у будь-який час міг залишитись на вулиці.
Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відносини, які склалися між сторонами по справі, підпадають під регулювання ст. 744 ЦК України, тобто, укладена поміж ними угода містить ознаки договору довічного утримання. У відповідності до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Існування помилки на момент вчинення правочину доведено, як матеріалами справи, так і поясненнями сторін, а саме поясненнями відповідача, згідно яких ОСОБА_3 визнала позовні вимоги ОСОБА_6 та те, що позивач переоформив право власності на неї через необхідність утримання і догляду, матеріальної допомоги, але допомоги не надавала через матеріальні труднощі.
Згідно ст. 61 ЩІК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.10.2007 є законним, обґрунтованим, справедливим, винесеним з урахуванням вимог норм процесуального права та на підставі правильного застосування і тлумачення норм матеріального права, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,
Договір дарування від 04.03.2003 року 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, є недійсним, відчуження цієї частки квартири від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_5., а згодом від імені ОСОБА_5. на ОСОБА_1 було зроблено поза волею належного власника ОСОБА_6
Згідно ст. 307 ЩІК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до ст. 308 ЩІК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар 1\2 частини квартири АДРЕСА_1
Вищезазначений договір було зареєстровано в КП "ОМБТІ та РОН" за відповідачем 11 березня 2003 року.
Крім того, як вбачається з пояснень відповідача, вона також, як і позивач, мала бажання визнати договір дарування квартири недійсним.
Згідно ст. 214 ЦК України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Відповідно до вимог ст.727 Цивільного Кодексу України, у разі розірвання договору дарування, обдарований зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що оскаржуваним рішенням було порушено її права, оскільки належних та обґрунтованих доказів на підтвердження такого факту у апеляційній скарзі не наведено.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий ___________________ О.О. Ткачук
Судді ___________________ Г.О. Косогор
___________________ Н.В. Ісаєва