Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ткачук О.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.

при секретарі Султановій Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної кредитної спілки «Витязь», ОСОБА_2 (третя особа - Відділ ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції) про визнання недійсним договору позики від 24 грудня 2001 року, договору застави від 09 січня 2002 року, який вчинено під впливом тяжкої обставини, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року,

встановила:

У липні 2006 року Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до суду до відповідача - Одеської обласної кредитної спілки «Вітязь», в якому просила суд визнати недійсним договір позики №014\1 від 24 грудня 2001 року та договір застави №460077 від 09 січня 2002 року, укладених між нею та Одеською обласною кредитною спілкою «Вітязь» під впливом тяжкої для неї обставини, а також визнати недійсним протокол проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року за №3160107, посилаючись на те, що у зв'язку з необхідністю відкрити свою перукарню, вона заборгувала гроші своїм знайомим, які необхідно було терміново повернути. В кредитній спілці «Вітязь» їй було запропоновано укласти договір позики на 9 000 грн. під 60% річних, строком на один рік. Знаходячись під впливом тяжкої для неї обставини, позивачка погодилась з пропозицією кредитної спілки на вкрай невигідних для неї умовах. 24 грудня 2001 року між нею та кредитною спілкою «Вітязь» був укладений договір позички №014\1 на суму 9000 грн.. Крім того, був оформлений договір застави на квартиру АДРЕСА_1. Як зазначала позивачка, їй було виплачено суму у розмірі 7 500 грн. замість 9 000 грн. а відсотки нараховувались з суми 9 000 грн., тобто суму довелося повертати значно більшу отриманої. До того ж, прилюдні торги по реалізації арештованого майна, належного позивачці, були проведені в порушення ст.66 Закону України «Про виконавче провадження, чим були порушені права ОСОБА_1 як власника спірної частини домоволодіння. У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка підтримала позовні вимоги. Відповідач позов не визнав.

Справа №22ц-2652/2011 Головуючий 1- ої інстанції

Гукаленко О.О.

Категорія: 27 Доповідач: Ткачук О.О.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно ч. ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки", кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

Відповідно ст. 21 Закону України „Про кредитні спілки", кредитна спілка відповідно до свого статуту: надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Відповідно ст. 21 ЗУ „Про кредитні спілки" нерозподілений доход, що залишається за рішенням загальних зборів, розподіляється у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків /процентів/. При цьому, у першу чергу, відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків /вкладів/ членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності, тобто дохід який отримує кредитна спілка пов'язаний з надання фінансових послуг є її капіталом та розподіляється згідно цієї статті.

Згідно з п.п. 17.3, 17.4 Розділу ІV Статуту кредитної спілки, рішення про видачу кредиту приймається Кредитним комітетом або Правлінням спілки.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2001 року між Спілкою та ОСОБА_1 був укладений Договір про видачу позички № 014/1, згідно якого позивачка отримала від Спілки кредит у розмірі 9 000 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по Договору позички, 09 січня 2002 року між ОСОБА_1 та відповідачем був оформлений Договір застави нерухомого майна, а саме: частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Білгород - Дністровського міського суду від 21 листопада 2002 року позовні Кредитної спілки «Вітязь» про стягнення заборгованості за договором позички були задоволені, з ОСОБА_1 була стягнута грошова суму у розмірі 12 530,25 грн. та витрати по оплаті державного мита.

З вказаними позовними вимогами позивачка була згодна, рішення Білгород -Дністровського міського суду від 21 листопада 2002 року не оскаржувала, воно набрало законної сили та на теперішній час виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вказує, що вищевказані договори позики та застави були укладені нею під впливом тяжкої обставини.

Однак, судова колегія не погоджується з такими твердженнями, оскільки під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми - важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність.

На цьому наголошує також Пленум Верховного суду України.

В п. 12 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійними» від 28 квітня 1978 року № 3 вказується, що «збігом тяжких обставин слід вважати майновий або особистий стан громадянина /крайня нужденність, хвороба і т.п., які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах/».

Однак, позивачка не змогла довести суду наявності вищевказаних обставин.

Підтвердженням відсутності матеріальних труднощів у ОСОБА_1 є також заповнена власноруч анкета про її фінансовий стан, в який позивачка вказує, що її доходи за період з вересня 2001 року по листопад 2001 року складають 6 336 грн.

Підтверджується факт відсутності тяжких матеріальних обставин і самим Договором позички, в якому позивачка вказує, що дану позичку вона бере з метою розвитку бізнесу.

Таким чином, судова колегія доходить до висновку, що вищевикладене доводить факт відсутності у ОСОБА_1 на момент укладання договору позички тяжкого матеріального становища та, навпаки, підтверджує, що позивачка отримувала високі прибутки, безоплатно отримала у власність нерухомість та на момент укладання Договору позички становище її суттєво покращилося.

Що стосується вимог позивачки до відповідача щодо визнання недійсним проведення прилюдних торгів від 13 червня 2003 року за № 3160107, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони також не знайшли свого підтвердження, оскільки Кредитна спілка «Вітязь» не займалася проведенням прилюдних торгів та не могла бути відповідальна за цю частину позовних вимог позивачки.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки такі висновки є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис О.О. Ткачук

Судді підпис О.С. Комлева

підпис Н.В. Ісаєва

З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук