АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ткачук О.О.

суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Султановій Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання удаваним правочину - надання генеральної довіреності з правом продажу житлового будинку для приховання реального правочину - правочину купівлі-продажу житлового будинку,

встановила:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання удаваним правочину - надання генеральної довіреності з правом продажу житлового будинку для приховання реального правочину - правочину купівлі-продажу житлового будинку.

При цьому позивачка посилався на те, що у липні 2006 року вона домовилась з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 за 15 000 доларів США, які ОСОБА_1 передала відповідачам та вселилась у будинок.

Оскільки нотаріальна контора тимчасово не мала можливості посвідчити договір купівлі-продажу, а ОСОБА_2, отримавши гроші, не виявив бажання їздити до нотаріальної контори, то останній у квітні 2007 року видав на ім'я позивачки генеральну довіреність на право виконання ОСОБА_1 усіх без виключення дій по розпорядженню вищевказаним житловим будинком.

Враховуючи вищевикладене, позивачка вважала, що дана генеральна довіреність є удаваним правочином, який приховує реальний правочин - договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі позов не визнали.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2010 року у позові ОСОБА_1 було відмовлено.

______________________________________________________________________________

Справа №22ц-462/2011 р. Головуючий 1- ої інстанції

Груца Є.Є.

Категорія: 18 Доповідач: Ткачук.О.О.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 пояснював, що генеральну довіреність на ім'я ОСОБА_1 на право виконання останньою усіх без виключення дій по розпорядженню спірним житловим будинком він дійсно підготовив, але на руки їй не видавав, так як сторони не дійшли до остаточного погодження дій щодо спірного будинку.

Відповідач ОСОБА_3 пояснював, що він ніякого відношення до довіреності не має, оскільки немає ніякого правового відношення до спірного будинку.

Як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, позивачка не надала суду доказів, яки би підтверджували удаваність довіреності, виготовленої на її ім'я, про право розпоряджатися майном ОСОБА_2

Не було надано таких доказів і у суді апеляційної інстанції.

Крім того, як вбачається з пояснень позивачки та відповідача, відповідач ОСОБА_2 довіреність на ім'я позивачки на право розпоряджатися своїм майном підготував, але не видавав, що не дає підстав вважати, що ОСОБА_2 довірив позивачці виконувати певні дії.

Довіреність, згідно ст. 237 ЦК України, передбачає, що представник має право вчинити правочин від імені довірителя, а згідно ст. 238 ч. 3 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку від представляє, у своїх інтересах.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1.

Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис О.О. Ткачук

Судді підпис Г.О. Косогор

підпис Н.В. Ісаєва

З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук