АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-537\2008 Головуючий в 1 інстанції
Категорія ч.1 ст.101 КК 1960р. Артьомова Л.Г.
Доповідач в 2 інстанції
Бочарников С.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2008 р. м Запоріжжя
Судова колегія палати по кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого судді: Бочарникова С.О.
суддів: Джаваги Г.М.
Булейко О.Л.
За участю прокурора: Шелудько З.Л.
За участю адвоката: ОСОБА_1
Розглянувши в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя, кримінальну справу по апеляції потерпілого ОСОБА_2, на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя 14 лютого 2008 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кагул Молдова, українець, громадянин України, який має середню освіту, розлучений, має на утриманні неповнолітню дочку, працює в агрофірмі «Запорізькі Лани» Вільнянського району водієм, інвалід третьої групи, який мешкає: в АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений: по ч.1 ст.101 КК України в редакції 1960 року до 3 років позбавлення волі.
З урахуванням п.п.8 та 14 Другого розділу Заключних та перехідних положень КК України та у відповідності до ст. 46-1 КК України редакції 1960 року відстрочено виконання вироку стосовно ОСОБА_3на 2роки.
Зобов'язано засудженого не змінювати постійного місця проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи. .
Цивільний позов задоволено частково, ухвалено:
- стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 25 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
- стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 1400,00 грн. на відшкодування понесених витрат на юридичну допомогу.
- стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 53,77 грн., на відшкодування матеріальної шкоди.
- стягнути з ОСОБА_3на користь Запорізької клінічної лікарні № 3 витрати понесені на лікування потерпілого в сумі 228,21 грн.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3у вигляді тримання під вартою змінений, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_3. 01 липня 1998 року, близько 9 години 35 хвилин, маючи намір на спричинення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись в приміщенні ФК «Торпедо», який розташований по АДРЕСА_2, в м. Запоріжжі, на ґрунті виниклого конфлікту між ними, наніс останньому удар в область ока.
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_2 спричинено травму лівого ока тяжкого ступеню, яка потягла за собою крововилив в скловидне тіло, відшарування сітчатки, втрату зору лівим оком, яка кваліфікована як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою стійкої втрати працездатності на одну третину.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя 14 лютого 2008 року, у відношенні ОСОБА_3змінити, постановити новий вирок застосував до ОСОБА_3більш суворе покарання без звільнення його від відбуття такого, а саме позбавити його свободи строком на 5 років; потерпілий просить розглянути в апеляційній інстанції його цивільний позов у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, заслухавши доповідь доповідача, потерпілого ОСОБА_2 який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_3, який заперечує проти задоволення апеляції, висновок прокурора який вважає залишити апеляцію без задоволення, а постанова суду - без змін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, судова колегія не вбачає підстав до задоволення останньої.
У відповідності до ст.5 КК України суд вірно кваліфікував дії підсудного по ч.1 ст. 101 КК України в редакції 1960 року, як навмисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження пов'язане із стійкою втратою працездатності не менше чим на одну третину.
При призначенні покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 -67 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, його ставлення до злочину, обставини що обтяжують та пом'якшують покарання.
А саме, суд врахував те, що ОСОБА_3. скоїв тяжкий злочин, наслідком якого є інвалідність потерпілого.
Також суд взяв до уваги те, що ОСОБА_3. сам є інвалідом 3 групи по зору, раніше не був засуджений, не притягався він до кримінальної відповідальності на протязі 9,6 років, які сплинули з часу скоєння злочину, має позитивні характеристики, побутові та з місця роботи, те, що він працює, утримує одну неповнолітню дитину, повнолітній дитині оплачує навчання, має літніх батьків, один з яких є інвалідом, розкаяння, визнання своєї вини.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст.67 КК України окремо від кваліфікаційних ознак тяжкого злочину суд першої інстанції не встановив.
Згідно п.п. 8 та 14 Другого розділу Заключних та перехідних положень КК України суд, при призначенні покарання вирішив застосувати норми ст. 46-1 КК України редакції 1960 року. Тобто покласти на нього певні обов'язки та не застосовувати штраф.
Суд призначаючи покарання ОСОБА_3, враховував також положення ст. 375 КПК України, яка не дозволяє посилення покарання при новому розгляді справи, оскільки при скасуванні попереднього вироку апеляційним судом не визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.
Розв'язуючи цивільний позов ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст. 328 КПК України, суд проаналізувавши всі обставини викладені цивільним позивачем в позовній заяві дійшов висновку, що він підлягає частковому задоволенню.
Цивільний позов заявлено на 200 000,00 грн., з яких на відшкодування матеріальної шкоди позивач просить стягнути з підсудного 53,77 грн., витрачені на лікування, на відшкодування витрат понесених на юридичну допомогу 1400,00 грн., решта на відшкодування моральної шкоди.
Суд врахував, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає повному задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Так вивчені у справі докази свідчать про те, що внаслідок події злочину, винним в якому є ОСОБА_3., потерпілий ОСОБА_2 став інвалідом, тривалий час переживав психологічний стрес, йому заподіяно каліцтво яке ускладнило його соціальний стан та громадське спілкування, обмежило життєве сприйняття.
Вищезазначені обставини дали змогу суду прийти до висновку, що з підсудного необхідно стягнути на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
У відповідності до вимог ст. 93 КПК України суд вирішив стягнути з підсудного на користь потерпілого понесені ним витрати на юридичну допомогу.
Суд задовольнив позов прокурора про стягнення з ОСОБА_3коштів витрачених на лікування потерпілого в сумі 288,21 грн. у відповідності до ст. 93-1 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія судів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя 14 лютого 2008 року у відношенні ОСОБА_3- без зміни.
Головуючий С.О. Бочарников
Судді: Г.М. Джавага
О.Л. Булейко