Справа № 22Ц-1706/2008 Головуючий у І інстанції Лисенко В. В.
Категорія 37 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
У Х В А Л А
іменем України
09 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді : Яворського М.А..
суддів Воробйової Н.С., Приходька К.П.
при секретарі : Колесник Н.І..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила постановити рішення яким, встановити факт прийняття нею спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та шляхом її постійного проживання разом із спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати за нею право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1, який належав померлому ОСОБА_3, земельну ділянку площею 0,699 га. в АДРЕСА_2, належної померлому ОСОБА_3; земельну ділянку площею 0,220 га в АДРЕСА_2, яка належала її матері, ОСОБА_4
Свої вимоги мотивувала тим, що 14 грудня 2003 року помер її батько ОСОБА_3, а 12 липня 2004 року і її мати ОСОБА_4 Після їх смерті відкрилась спадщина на їх спадкове майно, яке складається із житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,699 га в АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,220 га по АДРЕСА_2. Спадкоємцями першої черги являються вона її брат ОСОБА_1 відповідач по вказаній справі. Вважає, що саме вона прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння майном, оскільки постійно проживала в вказаному будинку, користувалась ним, робила поточні ремонти, провела газ в будинок, користувалась земельними ділянками, обробляючи їх. Відповідач в установлений законом термін та в установленому законом порядку спадщину не прийняв ні фактично, ні шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори у визначений законом термін, тому вважає його таким, що втратив право на спадщину.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 29 вересня 2006 року позов ОСОБА_2. задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном та шляхом її постійного проживання разом із спадкодавцями, після смерті ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини.
Визнано за ОСОБА_2право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_2, який належав померлому ОСОБА_3.
Визнано право власності за ОСОБА_2на земельну ділянку площею 0,699 га в АДРЕСА_2, належної померлому ОСОБА_3.
Визнано право власності за ОСОБА_2на земельну ділянку площею 0,220 га в АДРЕСА_2, належної ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі відповідач по вказаній справі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просить рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, якому згідно державного акту на право приватної власності від 29.10.1997 року № 6697 належала земельна ділянка площею 0,699 га АДРЕСА_1 та згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно належав будинок АДРЕСА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_4, якій згідно Державного акту № 1010 від 23.10.2003 року на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,220 га по АДРЕСА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивачка по справі ОСОБА_2 з 1991 року до смерті батьків проживала в вищевказаному будинку доглядаючи їх. Даний факт також підтверджений довідкою виконавчого комітету Бобрицької сільської ради та продовжує проживати в даному житловому будинку і на час розгляду справи в суді.
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи у повному обсягу позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що позивачка по справі постійно проживала до смерті батьків в спадковому будинкуАДРЕСА_2, користувалася та продовжує користуватися спадковими земельними ділянками площею 0,699 га АДРЕСА_1, та площею 0,22 га. по АДРЕСА_2, заяву про відмову від прийняття спадщини не писала, а тому відповідно до вимог ст. 1261, та ч.3 ст. 1268 ЦК України вона вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті батьків. Відповідач по справі ОСОБА_1 хоч і являється спадкоємцем першої черги однак дій передбачених ст. 1269, 1270 ЦК України направлених на прийняття спадщини не вчинив, а тому суд визнав його таким, що не прийняв спадщину.
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, законним і такий, що зроблений на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказах.
Так, відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки позивачка по справі надала суду достатніх та обґрунтованих доказів того, що вона як спадкоємець першої черги постійно проживала з 1991 року про день смерті спадкодавців ( власників спадкового майна), заяв про відмову від спадщини не подавала, а тому згідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України вважається такою, що фактично прийняла спадщину.
Відповідач ОСОБА_1 при розгляді вказаної справи по суті не заперечив факт не прийняття ним спадщини у строки визначені ст. 1270 ЦК України ( а.с. 40), та не подав доказів того, що він з поважних причин пропустив шестимісячний термін на прийняття спадщини, а також те що він звертався до суду із вказаними позовами.
Доводи апелянта проте, що надані позивачкою докази про прийняття спадщини є не достовірними не можуть бути прийнятті колегією суддів як підстава для скасування рішення суду, оскільки відповідач по справі не спростував подані позивачкою докази, а його посилання в апеляційній на те що не направляв запит до нотаріальної контори, а також те, що вказана контора не була притягнута в якості співвідповідача є надуманими так як з протоколу судового засідання вбачається такі клопотання сторонами підчас розгляду справи не заявлялися.
Крім того доводи апелянта про незалучення нотаріальної контори в якості відповідача по даній справі є необґрунтованим і тому, що даним рішення права нотаріальної контори не порушуються.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в рішенні суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 209 ч.3, 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: